"19" листопада 2012 р. Справа № 5023/3451/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А.,
суддя Білоусова Я. О., суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Козікові І.В.,
за участю представників сторін:
позивача -представник Андрусенко А.О. за довіреністю від 15.11.2012 року,
відповідача -представник Марченко О.П. за довіреністю № 02-07/213 від 09.02.2012 року,
третя особа -нотаріус ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи -приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м. Харків, (вх.3261Х/2-7) та апеляційну скаргу відповідача -Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк», м. Харків, (вх.3339Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2012 р. по справі №5023/3451/12,
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський інститут підготовки кадрів», м. Харків,
до ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ, в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», м.Харків,
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3
про визнання виконавчого напису незаконним та таким, що не підлягає виконанню, -
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2012 р. у справі № 5023/3451/12 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 19.04.2012 року за реєстровим № 927, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3.
Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»на користь ТОВ «Харківський інститут підготовки кадрів»- 1073,00грн. витрат з оплати судового збору.
Третя особа не погодилася з оскаржуваним рішенням, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2012р. у справі № 5023/3451/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апелянт не погоджується з висновками суду про те, що нею, по-перше, порушено приписи статті 88 Закону України «Про нотаріат», а саме, вчинено виконавчий напис у термін до трьох років в той час, як у відносинах між підприємствами, установами та організаціями нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року. По -друге, що нею на час вчинення виконавчого напису не витребувано доказів на підтвердження існування заборгованості ТОВ «Харківський інститут підготовки кадрів»перед ПАТ «Укрсоцбанк». В - третє, що спірний виконавчий напис за своїм змістом не відповідає вимогам статті 89 Закону України «Про нотаріат», оскільки в ньому не зазначено строк, за який проводиться стягнення.
Свою незгоду третя особа обґрунтовує тим, що, по-перше, у відповідності до частини 2 статті 88 Закону України «Про нотаріат», якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Статтею 257 ЦК України встановлено трьохрічний строк позовної давності. Окрім того, законність вчинення виконавчого напису підтверджується пунктом 3.1 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», згідно з яким нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. По-друге, нотаріусом було витребувано у банку повний пакет документів, які підтверджували заборгованість на наявність підстав для її безспірного стягнення. В -третє, у виконавчому написі додержано вимоги статті 88 Закону України «Про нотаріат»та указано строк, за який проводиться стягнення, який визначено як дату укладання іпотечного договору, за яким вчинено нотаріальну дію (початок перебігу строку), тобто з 22.05.2008 року по 02.06.2009 року, що саме і обумовлено укладеними між сторонами правочинами.
Відповідач також не погодився з оскаржуваним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2012р. у справі № 5023/3451/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що твердження позивача про неможливість вчинити виконавчий напис на іпотечному договорі, оскільки зобов'язання виникли на підставі кредитного договору № 820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.2008 року, який, у свою чергу не є нотаріально посвідченим, є помилковим трактуванням положень чинного законодавства, тому що нотаріально посвідчений іпотечний договір є нотаріально посвідченою угодою, на підставі якої виникло право звернення стягнення на заставлене майно, як цього вимагають положення постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999 року, адже вимоги законодавства не вимагають надання нотаріально оформленої угоди, на підставі якої виникло саме грошове первинне зобов'язання позичальника. Не погоджується відповідач і з твердженням позивача, що нотаріус в порушення статті 88 Закону України «Про нотаріат» вчинив виконавчий напис за наявності у боржника спору з кредитором стосовно суми боргу, оскільки станом на дату вчинення виконавчого напису -19.04.2012 року, судове провадження у справі про звернення стягнення за іпотечним договором № 820/2/02-8/298 від 22.05.2008 року було припинено ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 року. Тобто, на думку апелянта, на дату вчинення виконавчого напису спір між сторонами був відсутній. Таким чином, з огляду на вищевикладене, вимоги ПАТ «Укрсоцбанк»є безспірними. Окрім того, на думку відповідача, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених чинним законодавством; нотаріусом не порушено приписи статті 88 Закону України «Про нотаріат»; суд, приймаючи оскаржуване рішення, допустився порушення положень процесуального права щодо визначення підсудності.
Позивач надав відзиви на апеляційну скаргу третьої особи та відповідача, в яких просить залишити їх апеляційні скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2012 року у справі №5023/3451/12 -без змін.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
31.07.2012 року до господарського суду Харківської області звернулося ТОВ «Харківський інститут підготовки кадрів»з позовною заявою до ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання незаконним та таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса. Позовні вимоги обґрунтовувалися позивачем тим, що нотаріусом при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушено вимоги статей 87 та 89 Закону України «Про нотаріат».
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3
Відповідач проти позову заперечував повністю, посилаючись на те, що вимоги законодавства не вимагають надання нотаріально оформленої угоди, на підставі якої виникло саме грошове первинне зобов'язання позичальника. Також, відповідач зазначив, що станом на дату вчинення виконавчого напису -19.04.2012 року, судове провадження у справі про звернення стягнення на майно за іпотечним договором № 820/2/02-8/198 від 22.05.2008 року було припинено ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 року. Тобто, на дату вчинення виконавчого напису спір між сторонами був відсутній, тому вимоги ПАТ «Укрсоцбанк»є безспірними. Крім того, відповідач зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту, не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених чинним законодавством.
02.10.2012 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 допущено порушення приписів статті 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки з моменту пред*явлення вказаних вище вимог ПАТ «Укрсоцбанк»спливло майже три роки. Докази на підтвердження існування заборгованості ТОВ «Харківський інститут підготовки кадрів» перед ПАТ «Укрсоцбанк»на час вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом витребувані не були.
З матеріалів справи вбачається, що 22.05.2008 року між Акціонерно -комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно -Будівельною фірмою «ВБК» укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018, за умовами якого ТОВ Інвестиційно -Будівельній фірмі «ВБК»надані відповідачем грошові кошти на умовах кредитування.
На забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором 22.05.2008 року між відповідачем та позивачем укладено іпотечний договір № 820/2/02-8/198, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4
Відповідно до вимог частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно із частиною 1 статті 7 цього ж Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
На підставі вищевказаного іпотечного договору позивач надав відповідачеві в іпотеку нежитлові приміщення підвалу № 1-8, першого поверху - № 1-74, другого поверху - № 1-33, площею 2694,4 кв.м, в літ.»А-2», а також нежитлові будівлі літ. «А-1», «Ж-1», «В-1», «И-1», «Е-1», «Д-1», «Б-1», «Г-1», площею 327,1 кв.м, загальною площею майна -3021,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд.4-А.
19.04.2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис за реєстровим № 927, яким звернене стягнення на належні позивачеві об'єкти нерухомого майна, що становлять предмет іпотеки за іпотечним договором № 820/2/02-8/198 від 22.05.2008 року, на загальну суму стягнення 4 476 382,06 грн.
26.06.2012 року за заявою відповідача старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Управління ДВС ГУЮ в Харківській області ОСОБА_5 відкрите виконавче провадження № 33218299 по виконанню вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до приписів статті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно статті 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Спірний виконавчий напис вчинено 19.04.2012 року на підставі листа - вимоги ПАТ «Укрсоцбанк»від 12.03.2009 року № 18-3-15/67-1155, яким ТОВ «Харківський інститут підготовки кадрів»було сповіщено про вимогу про усунення порушень, а також на підставі повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк» від 18.09.2009 року
№ 11.4/67-2627, про що пояснює приватний нотаріус ОСОБА_3 у письмових запереченнях на позовну заяву.
Посилання приватного нотаріуса ОСОБА_3 на норми статей 256 та 257 Цивільного кодексу України про визначення основного поняття строку давності та його загальної тривалості у три роки, є хибним, тому що у даному випадку Закон України «Про нотаріат»є спеціальним законом, який для даних правовідносин чітко встановлює строк позовної давності у один рік.
Отже, вчинення виконавчого напису після спливу строку позовної давності є порушенням вимог частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат».
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно цього Переліку, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 283 Інструкції встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріуса подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника -фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.
Тобто, відповідно до вищенаведених норм обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника.
Відповідно до пункту 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції, станом на час вчинення спірного виконавчого напису заборгованість позивача перед відповідачем не була безспірною, оскільки дана заборгованість на той час була предметом судового спору в межах справи №5023/2442/11, яка розглядалася господарським судом Харківської області, Харківським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України. Також про факт спірного характеру заборгованості свідчать письмові заперечення та скарги, які подавались представником іпотекодавця під час розгляду справи № 5023/2442/11. Факт наявності спору щодо стягнення заборгованості за рахунок предмета іпотеки був відомий відповідачу на момент вчинення виконавчого напису, оскільки його представники брали участь у судовому розгляді справи № 5023/2442/11.
Таким чином, відповідач на момент звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису приховав факт оспорювання заборгованості позивачем та не надав нотаріусу документів, які б підтвердили цей факт, а натомість всупереч приписам статті 88 Закону України «Про нотаріат»звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення спірної заборгованості за рахунок предмета іпотеки.
Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачені правові гарантії реалізації власником свого права володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном ( право власності). Згідно з частиною 7 зазначеної статті діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, вчинення виконавчого напису відповідачем є його правом, відповідно до умов договору іпотеки та Закону України «Про іпотеку». Дане право відповідача не оспорюється позивачем. Однак, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису при наявності судового спору щодо розміру заборгованості є порушенням позивачем порядку звернення стягнення на майно позивача, що надає підстави позивачеві звернутися до суду за захистом свого права власності на предмет іпотеки.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 допущено порушення приписів статті 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки з моменту пред'явлення вказаних вище вимог ПАТ «Укрсоцбанк»сплило більше одного року. На момент вчинення виконавчого напису нотаріусом (19.04.2012 року) заборгованість ТОВ «ІБФ ВБК»генеральним договором про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року була спірною.
Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначив, що виконавчий напис, який оскаржується, за своїм змістом не відповідає вимогам законодавства.
Відповідно до приписів статті 89 Закону України «Про нотаріат»у виконавчому написі повинен зазначатися, крім іншого, строк, за який провадиться стягнення.
Поняття строку на законодавчому рівні закріплене нормою статті 251 Цивільного кодексу України, яка визначає, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно зі статтями 252 та 253 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, колегія суддів вважає, що вказівка у виконавчому написі на те, що стягнення проводиться станом на 02.06.2009 року не є визначенням строку, за який проводиться стягнення, оскільки не містить даних про дату початку перебігу строку.
Твердження відповідача, що обраний позивачем у даній справі спосіб захисту та інтересів не відповідає законодавчо встановленим способам захисту спростовується нормами чинного законодавства.
Так, згідно з приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статуту суб'єкта підприємницької діяльності: мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно до приписів частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Перелік способів захисту прав і інтересів, зазначений у вказаних нормах, не є вичерпним; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно приписів статті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до приписів статті 50 Закону України «Про нотаріат»нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосується такі дії чи акти.
Частиною 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.
Тобто, Господарський процесуальний кодекс України встановлює можливість та порядок розгляду спорів за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно приписів статті 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в України -це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно статті 34 цього Закону нотаріальною дією, що вчиняє нотаріус, зокрема, є вчинення виконавчих написів.
Статтею 50 Закону «Про нотаріат»передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
Згідно статті 1 Закону України «Про третейські суди»до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 6 цього Закону визначено підвідомчість справ третейським судом, а саме, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України ( пункт 11 статті 6).
Отже, враховуючи, що статтею 50 Закону України «Про нотаріат»передбачено можливість оскарження нотаріальних дій виключно до суду, тому висновок про можливість передачі до третейського суду спір в цій частині Укрсоцбанку не є обґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про застосування третейського застереження ухвалою суду від 21.08.2012 року.
Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність до матеріалів справи та відповідність до норм чинного законодавства оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання незаконним та таким, що не відповідає виконанню виконавчий напис від 19.04.2012 року за реєстровим № 927, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2012 року у справі № 5023/3451/12 слід залишити без змін, а апеляційні скарги третьої особи і відповідача -без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись, ст. 99, ст.101, п.1 ч1. ст.103, ст.105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2012 року у справі № 5023/3451/12 залишити без змін.
Дана постанова Харківського апеляційного господарського суду набуває чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 20.11.2012р.
Головуючий суддя О.А. Пуль
суддя Я.О.Білоусова
суддя В.С.Хачатрян