79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
26.11.12 Справа № 5027/467/2012
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Марка Р.І.
суддів Желіка М.Б.
Костів Т.С.
при секретарі судового засідання Мудрак Р.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Мельниченко О.А.;
від відповідача: Бланар С.І.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Спецгідроенергомонтаж", вих. №257 від 16.10.2012р.
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2012р. (повний текст складено 08.10.2012р.)
у справі № 5027/467/2012, суддя Марущак І.В.
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго", м. Вишгород Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Спецгідроенергомонтаж", м. Новодністровськ Чернівецької області
про стягнення боргу в розмірі 145 851, 81 грн.,
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід складу суду не поступало, клопотань про фіксацію судового процесу технічними засобами не надходило. Протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року в склад судової колегії внесено зміни, замість суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б. введено суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С. з підстав, викладених у ньому.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2012 року у справі № 5027/467/2012 позовні вимоги ПАТ "Укргідроенерго" задоволено частково. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-СГЕМ" на користь позивача стягнуто 105 755, 82 грн. основного боргу, 22 041 грн. збитків від інфляції, 9 641, 20 грн. 3% річних та 2 748, 98 грн. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що відповідач в порушення умов договору оренди № 290, укладеного 01.04.2009р. між ВАТ "Укргідроенерго", правонаступником якого є позивач та ТОВ "Дністер-СГЕМ", та ст. 762, 526 ЦК України, не виконав своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати за липень(частково)-серпень 2009 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 105 755, 82 грн.
Відмовляючи в стягненні 8 044, 38 грн. пені, яка нарахована за період з 05.01.2012 року по 05.07.2012 року, місцевий господарський суд виходив з того, зокрема, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено такого виду відповідальності як нарахування пені.
Задовольняючи вимоги позивача про часткове стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем невірно визначено дату порушення відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за серпень 2009 року (яка мала місце не з 01.09.2009 року, а з 10.09.2009 року.)
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення 31 095, 58 грн. -основного боргу, 10 468, 66 грн. -інфляційних збитків, 3 161, 09 грн. -3% річних та 1 139, 48 грн. -судового збору, ТОВ "Дністер-Спецгідроенергомонтаж" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2012 року в цій частині та прийняти нове судове рішення про відмову в позові. Зокрема, посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору та невідповідність висновків місцевого господарського суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що заборгованість перед позивачем становить 74 660, 24 грн. (за серпень місяць 2009 року), а належним, на його думку, підтвердженням оплати решти заборгованої суми, є платіжне доручення від 24.02.2010 року № 62, відповідно до якого відповідачем сплачено оренду плату за користування козловим краном за липень 2009 року повністю. При цьому, покликається на норми ст. 296 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасники господарських відносин зобов'язані виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Крім того, стверджує, що позивач щомісячно виставляв рахунки на оплату за договором оренди № 290, і один з номерів таких рахунків вказаний у платіжному дорученні № 62, якому місцевий господарський суд не дав належної правової оцінки.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № ЛАГС -1834 від 12.11.12) заперечує доводи скаржника, просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2012 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Дністер-Спецгідроенергомонтаж" без задоволення, покликаючись на те, зокрема, що платіжне доручення № 62 не може вважатися підтвердженням сплати наявної заборгованості за договором № 290, оскільки в такому зазначено, що платіж було проведено за договором оренди від 01.09.2008 року № 207. Крім цього, договором оренди № 290 не передбачено виставлення рахунків та підписання актів здачі-приймання робіт.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї і висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, з огляду на наступне.
У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2009 року між ВАТ "Укргідроенерго", правонаступником якого є позивач та ТОВ "Дністер-СГЕМ" було укладено договір оренди № 290, відповідно до умов якого орендодавець через філію "Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС" ВАТ "Укргідроенерго" надає в строкове платне користування орендарю окреме індивідуально визначене майно, а саме - кран козловий в.п.125тон, заводський № 222/1, паспорт № 1477.
1 квітня 2009р. кран козловий в.п.125тон, заводський № 222/1, паспорт № 1477 було передано відповідачу в користування, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі майна в оренду (а.с. 12, т І), який підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств.
Пунктом 5.1. Договору строк дії договору сторонами встановлено по 31.12.2009 року.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується обома сторонами, об'єкт перебував в оренді відповідача з 01.04.2009 року до 01.09.2009 року.
Відповідно до п. 3.1 Договору розмір орендної плати визначається згідно протоколу погодження орендної плати і складає 73 700 грн. на місяць з ПДВ.
У відповідності до п. 3.2. Договору сторони погодили, що орендна плата проводиться орендарем щомісячно в строк до 10-го числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця з урахуванням індексів інфляції за попередній місяць.
Поряд з цим, як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідачем порушено зазначений пункт Договору, що в свою чергу, призвело до виникнення заборгованості у розмірі 105 755, 82 грн.
Незважаючи на скерування на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості з урахуванням штрафних санкцій №512/5902 від 10.07.2012 року (а.с.14, т І), останній не вчинив жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості.
Відтак, місцевий господарський суд, з врахуванням вимог ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 530, 759, 762 ЦК України, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що підтвердженням сплати заборгованості за договором оренди від 01.04.2009 року №290 за липень 2009р. є платіжне доручення від 24.02.2010 року № 62, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 1089 Цивільного кодексу України визначено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22. Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, в тому числі, платіжних доручень.
Відповідно до п. 1.13 Інструкції платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Вимоги до форми платіжного доручення зазначені у п. 3.1 Інструкції, відповідно до якої платіжне доручення повинно містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.
При цьому, п. 3.9. Інструкції встановлено, що реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Відповідно до пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит "Призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення.
Згідно листа Національного банку України від 09.06.2011 N 25-111/1438-7141 після списання коштів з рахунку платника, питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку.
Як вбачається з платіжного доручення № 62 від 24.02.2010 року (а.с.63, т І) в графі "призначення платежу" зазначено "за оренду крана згідно договору № 207 від 01.09.2008 року", в той час, як апелянт покликається на договір оренди від 05.05.2009 року №292. При цьому, відповідачем не подавались будь-які зміни до призначення платежу, здійсненого на підставі вказаного платіжного доручення.
Відтак, оскільки у графі "призначення платежу" відповідач вказав лише договір оренди від 01.09.2008 року № 207, і позивач зарахував сплачені за платіжним дорученням № 62 від 24.02.2010 року кошти до сплати заборгованості за цим договором, колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду Чернівецької області про безпідставність доводів відповідача про сплату ним заборгованості в сумі визначеній в рахунках, в тому числі за липень 2009р. по договору № 290 від 01.04.2009р.
В той час, як встановлено місцевим господарським судом і це не заперечується обома сторонами, фактично між сторонами у справі було укладено три договори оренди козлових кранів, а саме: № 207 від 01.09.2008р., № 290 від 01.04.2009р. та № 292 від 05.05.2009р.
Як стверджує позивач, і що не спростовано відповідачем, за період дії договору № 207 від 01.09.2008р. останній заборгував орендодавцю 1 902 756, 43 грн.
Платіжним дорученням № 62 від 24.02.2010 року (а.с.63, т І) відповідач перерахував на рахунок позивача заборговані за договором № 207 від 01.09.2008р. кошти із зазначенням призначення платежу - "за оренду крана згідно договору № 207 від 01.09.2008 року".
Сума переплати за орендоване майно згідно договору № 207 від 01.09.2008р. згідно платіжного доручення № 62 від 24.02.2010 року склала 43 714, 28 грн.
Оскільки у відповідача була наявна заборгованість за липень-серпень 2009р. за договором № 290 від 01.04.2009р. в сумі 149 470,10 грн., то переплачені кошти згідно платіжного доручення № 62 від 24.02.2010 року в розмірі 43 714, 28 грн. правомірно зараховані позивачем в погашення наявної заборгованості по договору № 290 від 01.04.2009р.
Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 290 від 01.04.2009р. становить 105 755, 82 грн., яка правомірно стягнута судом першої інстанції.
Твердження скаржника про те, що позивач щомісячно виставляв до оплати рахунки за договором оренди № 290, і один з номерів таких рахунків вказаний у платіжному дорученні № 62, якому місцевий господарський суд не дав належної правової оцінки є безпідставними, з огляду на наступне.
Орендодавцем за договором оренди від 01.04.2009 року № 290, правонаступником якого є позивач, є ВАТ "Укргідроенерго".
Відповідно до п. 3.2. Договору орендна плата сплачується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача (орендодавця), а не філії "Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС", яка відповідно до Положення про філію (а.с. 28, т І) не є юридичною особою.
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, рахунки на оплату орендних платежів виставлялись не орендодавцем (ВАТ "Укргідноенерго"), а філією - "Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС" на розрахунковий рахунок філії, а не орендодавця, яким, відповідно до умов договору, є позивач.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи рахунків (а.с.65-72, т І), в таких зазначено рахунок та реквізити не орендодавця відповідно до договору оренди - ПАТ "Укргідроенерго", а філії - "Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС".
Разом з тим, у платіжному дорученні від 24.02.2010 року відповідач вказує платіжні реквізити саме орендодавця ПАТ "Укргідроенерго", зазначаючи при цьому номери рахунків, які були виставлені філією.
Водночас, зі системного аналізу договору оренди № 290 та Положення про Філію "Дирекції з будівництва Дністровської ГАЕС"ПАТ "Укргідроенерго" випливає, що Філії не надано повноважень виставляти орендарю розрахунки за цим договором.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що договором оренди від 01.04.2009 року № 290 не передбачено здійснення оплати за виставленими орендодавцем рахунками, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що платіжне доручення від 24.02.2010 року № 62 та рахунки на оплату не можуть вважатись належними доказами в підтвердження сплати відповідачем заборгованості за вищевказаним договором.
Відповідно до вимог ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійснені господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди). Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 105 755, 82 грн. за липень-серпень 2009р. відповідно до договору № 290 від 01.04.2009 року за оренду козлового крана та вважає, що доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують із зазначених вище підстав.
Доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність заявленого позову, а тому не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Разом з тим, слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлюються на рівні 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Згідно з доданим до скарги платіжним дорученням від 16.10.2012р. № 415 відповідачем сплачено судовий збір на загальну суму 1374, 49 грн., в той час як з урахуванням вимог апеляційної скарги достатньо було б сплатити 804 грн. 75 коп. Тобто, сума переплати судового збору становить 569, 74 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню заявнику.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2012 року у справі № 5027/467/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку на суму 804 грн. 75 коп. покласти на скаржника.
3. Повернути ТОВ "Дністер-СГЕМ" (м. Новодністровськ, ЄДРПОУ 31015986, р/р 260071661, МФО 356464) з Державного бюджету України 569 грн. 74 грн. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 415 від 16.10.2012р.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повна постанова складена 26.11.2012р.
Головуючий-суддя Марко Р.І.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Костів Т.С.