04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" листопада 2012 р. Справа№ 5011-65/5033-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі Царук І. О.
За участю представників:
від позивача : Клікун Л. М. - представник за довіреністю № 28/05-11/02 від 01.01.2012
від відповідача: Павлушкіна О. С. - представник за довіреністю №1602/12-01 від 16.02.2012
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»
на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012
у справі № 5011-65/5033-2012 (суддя Головіна К. І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест»
до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»
про стягнення 11 654 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості за надані за період з січня 2009 по січень 2010 включно за умовами договору на надання телекомунікаційних послуг № 2007062700/А від 27.06.2007, але неоплачені послуги в сумі 11 654 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2012, повний текст якого підписаний 10.08.2012, у справі № 5011-65/5033-2012 позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманих за договором на надання телекомунікаційних послуг № 2007062700/А від 27.06.2007 послуг.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012 по справі № 5011-65/5033-2012 та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не прийнято до уваги наступні обставини:
- відповідно до наявних в матеріалах справи деталізованих розрахунків, послуга переадресації здійснювалась з 01.03.2009 по 30.06.2009, в той час як суд першої інстанції в спірному рішенні зазначив, що вказана послуга надавалась в період з 31.12.2008 по 31.05.2008;
- умовами спірного договору не передбачалось надання позивачем відповідачу послуги з перерадресації, а отже, вказана послуга є додатковою і підставою для її стягнення не є спірний договір;
- згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті позивача, для отримання додаткових послуг відповідач мав би звернутися до позивача з відповідною заявою, яка була б підставою для включення такої послуги, проте позивачем відповідної заяви суду не надано;
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
27.06.2007 позивач та відповідач уклали договір на надання телекомунікаційних послуг № 20070627100/А (далі Договір), за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання надавати відповідачу телекомунікаційні послуги у відповідності з доповненнями до Договору, котрі є невід'ємною частиною Договору, а відповідач отримує замовлені ним послуги та оплачує їх вартість на умовах Договору.
Пунктом 2.1.1 Договору встановлений обов'язок позивача підключити відповідача до своєї телекомунікаційної мережі і забезпечувати безперебійне та якісне надання послуг.
26.07.2007 позивач та відповідач підписали Доповнення № 1 до Договору (далі Доповнення № 1 до Договору), пунктом 1 якого погодили, що позивач організовує, підключає та надає у використання один 2 Мбіт/с поток ISDN PRI (30 цифрових логічних ліній) за адресою: м. Київ, вул. Баггавутівська, 17-21, з наданням у користування базових 10 (десяти) номерів-визначників (№№ 581-05-35, 581-05-36, 581-05-37, 581-05-38, 581-05-39, 581-05-02, 581-05-03, 581-05-04, 581-05-45, 581-05-55) та надає доступ до мережі загального користування і послуги електрозв'язку.
Тобто, пунктом 1 вказаного Доповнення № 1 сторони фактично визначили перелік та обсяг послуг, які надаються позивачем відповідачу за Договором.
Пунктом 6.1 Доповнень № 1 сторонами визначено перелік разових послуг, які надаються за Договором, а саме послуги з організації та підключення 2 Мбіт/с потоку ISDN PRI (включаючи базові номери - визначники), та встановлено їх вартість - 1000 грн.
Сторонами не заперечується, що вказані послуги позивачем відповідачу були надана та оплачені в повному обсязі.
Пунктом 6.1 Доповнень № 1 сторонами визначено перелік постійних послуг, які надаються щомісячно, а саме плата за використання 2 Мбіт/с потоку ISDN PRI, в тому числі мінімальний обсяг послуг (послуги міського, міжміського, міжнародного зв'язку та послуги «910»), та встановлено їх вартість 900 грн.
Згідно з п. 6.2.1 Доповнення № 1, при підключенні 2 Мбіт/с потоку ISDN PRI відповідачу надається доступ до міжміської і міжнародної мережі за кодом «8», доступ до IP-мережі з використання коду «910» та доступ до IP-порту для роботи у мережі інтернет у режимі On - line з використанням коду доступу «990».
Згідно з п. 6.2.2 Доповнення № 1, при невикористанні мінімального обсягу послуг, який включено до плати за користування 2 Мбіт/с потоку ISDN PRI, за розрахунковий період у повному обсязі, перерахунок розміру плати не проводиться.
Розмір плати за послуги міського, міжміського та міжнародного зв'язку відповідає граничним тарифам на основні послуги зв'язку, встановленим рішенням Національної Комісії з питань Регулювання зв'язку України № 258 від 05.05.2006 (п. 6.2.3 Доповнення до Договору).
Тобто, за умовами Договору позивач мав надати відповідачу разову послугу з організації та підключення 2 Мбіт/с потоку ISDN PRI, вартістю 1 000 грн. та, в подальшому, постійні послуги з надання у використання 2 Мбіт/с потоку ISDN PRI, вартість яких становить не менше ніж 900 грн. щомісячно.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивач в період до грудня 2008 надавав послуги за Договором, які відповідачем оплачувались і жодних заперечень проти факту надання таких послуг та їх обсягів у відповідача не виникало.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача 11 654 грн., які, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, фактично є вартістю послуг, наданих в період з січня 2009 по січень 2010 (13 місяців), яка розрахована позивачем виходячи з встановленого п. 6.1 Доповнень № 1 розміру щомісячної вартості послуг - 900 грн. і зменшена ним на 46 грн., які є частиною коштів з перерахованих відповідачем позивачу за платіжним дорученням № СК05779 від 23.05.2011 (а.с. 133).
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що ним, в порядку, встановленому Договором, направлено позивачу заяву про розірвання Договору, а отже, останній припинив свою дію з січня 2008.
Крім того, відповідач зазначив, що розірвання Договору було обумовлено зміною ним фактичної адреси з вул. Баггавутівської, 17-21 на вул. Котовського,27, а отже, враховуючи його відсутність у приміщеннях, надання послуг в яких є предметом Договору, він в будь-якому разі не міг отримувати спірні послуги.
На підтвердження факту зміни фактичної адреси з вул. Баггавутівської, 17-21 на вул. Котовського, 27 відповідачем до матеріалів справи долучено копії:
- угоди від 01.12.2008 про розірвання договору суборенди нежитлових приміщень від 01.07.2007, укладеної між відповідачем та ТОВ з іноземною інвестицією «Палс ЛТД», та акту прийому-передачі приміщення від 31.12.2008, підписаного вищевказаними особами, яким встановлено факт передачі відповідачем ТОВ з іноземною інвестицією «Палс ЛТД» частини нежитлових приміщень загальною площею 52 кв. м. у нежитловому будинку № 17-21 за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська;
- договору №23/12/08 від 23.12.2008, укладеного між відповідачем, ФПД-ФО Тошевою Тетяною Михайлівною та громадянином Республіки Болгарія фізичною особою Тарашмановим Петко Георгієвим, предметом якого є передача в орендне користування відповідачу групи нежилих приміщень № 57 в літері А, які розташовані в місті Києві по вул. Котовського, 27, загальною площею 339,3 кв м., та акту приймання-передачі нерухомості у відповідності до Договору №23/12/08 від 27.12.2008 року.
Проте, колегія суддів не може погодитись із думкою відповідача про те, що Договір є розірваним з січня 2008, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що дія Договору не може бути припинена за ініціативи абонента протягом 12 календарних місяців з дня набуття чинності Договору. Це розповсюджується на всі без виключення встановлені за Договором абонентські пристрої та номери-визначники, які визначені в додатках до Договору.
Водночас, ч. 1 ст. 651 ЦК України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3.1.2 Договору встановлено, що відповідач має право, у випадку відсутності потреби в послугах позивача, відмовитися від їх одержання і припинити дію Договору. Дата відмовлення, у такому випадку, повідомляється позивачу письмовою заявою не пізніше, ніж за тридцять днів до передбачуваної дати розірвання Договору. Це положення діє лише при умові відсутності заборгованості перед позивачем за отриману послугу та у відповідності до умов розділу 7 цього Договору.
Отже, сторонами в Договорі погоджено, що відповідач в односторонньому порядку може припинити дію Договору шляхом направлення позивачу відповідної заяви про відмову від послуг, які є предметом Договору, не пізніше, ніж за тридцять днів до передбачуваної дати розірвання Договору. При цьому реалізувати таке право відповідач може лише при відсутності в нього заборгованості за Договором.
Відповідач, посилаючись на те, що дію Договору ним припинено, зазначає про те, що ним 29.11.2008 позивачу направлено відповідну заяву, в якій відповідач повідомив про зміну фактичної адреси та просив розірвати абонентські договори.
Зі змісту вказаної заяви (а.с. 132) слідує, що відповідач просив позивача припинити абонентські договори за наступними номерами: 581-05-35, 581-05-36, 581-05-37, 581-05-38, 581-05-39, 581-05- 02, 581-05-03, 581-05-04, 581-05-45.
Загальна кількість номерів, що їх вказана відповідачем, дорівнює 9.
Проте, згідно з Доповненням № 1 до Договору, відповідачу у користування надано 10 телефонних номерів, а отже, відповідач просив заблокувати 9 з 10 телефонних номерів, які йому передані в користування за Договором, телефонний номер 581-05-55 відповідач позивача відключити не просив.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів не може погодитись із твердженням відповідача про те, що Договір припинив свою дію з 31.12.2008.
Щодо посилань відповідача на те, що ним змінено фактичну адресу, з огляду на що він не міг отримувати спірні послуги, слід зазначити, що плата, яка позивачем відповідачу нараховувалась, фактично є абонентською платою і вона жодним чином не пов'язана з використанням або не використанням номерів, щодо яких умови Договору діють.
До того ж, враховуючи, що пунктом 2 Доповнення № 1 до Договору встановлено, що зменшення кількості базових номерів-визначників не приводить до зміни розміру плати за використання 2 Мбіт/с потоку ISDN PRI, щомісячний платіж в розмірі 900 грн. фактично є платою за використання 2 Мбіт/с потоку ISDN PRI, до якої входить надання мінімального обсягу послуг.
Крім того, що з наданих позивачем деталізацій телефонних дзвінків за номером 581-05-55 слідує, що в період з березня по червень 2009, тобто у спірний період, за зазначеним телефонним номером позивачем телекомунікаційні послуги надавались, а за умовами Договору саме відповідач прийняв на себе обов'язок такі послуги оплачувати.
Отже, колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується обов'язок відповідач оплатити спірні послуги в порядку, встановленому Договором.
Оплата за послуги, надані відповідачу позивачем, здійснюється на підставі доповнень, що є невід'ємною частиною Договору (п. 4.1 Договору).
Згідно з п. п. 4.2, 4.3 Договору оплата вартості послуг за підключення вноситься відповідачем протягом п'яти днів з моменту оформлення Договору чи замовлення на підключення нової послуги, оплата за інші надані відповідачу послуги позивачем нараховується з дати початку їх фактичного надання та оплачується відповідачем регулярно по закінченню розрахункового періоду.
Відповідно до п. 4.5 Договору відповідач оплачує вартість наданих йому послуг позивачем у порядку, визначеному Договором і додатками до нього, згідно обраної ним схеми оплати у готівковій або безготівковій формі.
Сторони узгодили, що застосовується авансова система оплати, тобто, для одержання послуг зв'язку абонент щомісяця робить авансову передплату вартості послуг позивача на суму, не меншу вартості послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) на підставі обсягу фактично наданих послуг (п.4.6 Договору).
Згідно з п. 4.7 Договору, авансування наданих послуг здійснюється відповідно виставленим позивачем рахункам до 20 числа поточного місяця.
Отже, за умовами Договору відповідач має здійснювати попередню оплату послуг до 20 числі місяця, в якому такі послуги надаються, проте остаточний розрахунок має бути проведений до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України «Про телекомунікації», що набрав чинності 23.12.2003.
Статтею 33 Закону України «Про телекомунікації» встановлений обов'язок споживача виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуг.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих за Договором послуг на суму 11 654 грн.
Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача у повному обсязі, погодившись з доведеністю факту переривання строку позовної давності щодо обов'язку відповідача з оплати спірних послуг, проте колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції в даному випадку помилковим з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що 11 654 грн. як вартість послуг, наданих в період з січня 2009 по січень 2010 (13 місяців), розраховано позивачем виходячи з встановленого п. 6.1 Доповнень № 1 до Договору розміру щомісячної їх вартості 900 грн., яка зменшена на 46 грн., які є частиною коштів з перерахованих позивачу за платіжним доручення № СК05779 від 23.05.2011 (а.с. 133).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як слідує з матеріалів справи, а саме з вхідного штампу відділу загального документального забезпечення господарського суду міста Києва, з позовом до суду позивач звернувся 18.04.2012, тобто частина з заявленої до стягнення заборгованості, на яку позивач має право знаходиться поза межами трирічного строку позовної давності.
Враховуючи, що остаточний розрахунок згідно положень Договору відповідач мав здійснити до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, частина з заявлених позивачем вимог, а саме стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги, надані в період січня по березень 2009 заявлена позивачем з пропуском трирічного строку позовної давності. Матеріали справи не містять жодних заяв позивача про поновлення строку позовної давності.
Частиною 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У відзиві на позов (а.с. 119-120) відповідач заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про переривання строку позовної давності в зв'язку зі здійснення відповідачем дій, які свідчать про визнання свого боргу, а саме перерахуванням відповідачем коштів в сумі 96,08 грн., оскільки зі змісту платіжного доручення № СК05779 від 23.05.2011, яким вказані кошти перераховані, слідує, що відповідач їх перерахував з призначенням платежу: «115284 за послуги зв'язку зг. рах. 1108115284 за листопад 2008 року»(а.с. 133), що жодним чином не може свідчить про визнання відповідачем заборгованості за спірний період з січня 2009 по січень 2010 включно.
Водночас, колегія суддів вважає, що частина з коштів в сумі 46 грн., яка перехована за вказаним дорученням та фактично перевищує вартість наданих в листопаді 2008 послуг, має бути зарахована в рахунок оплати послуг, наданих позивачем відповідачу в січні 2009 послуг.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг за надані за період з квітня 2009 по січень 2010 включно (10 місяців) послуги, виходячи з їх щомісячної вартості 900 грн., в сумі 9 000 грн. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012 у справі № 5011-65/5033-2012 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 9 000 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється, витрати позивача за звернення до суду з даним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» підлягає частковому задоволенню.
Щодо витрат відповідач за подачу апеляційної скарги, слід зазначити наступне.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:
- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;
- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;
- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Загальна сума заявлених майнових вимог становить 11 654 грн.
Рішенням від 06.08.2012 у справі № 5011-65/5033-2012 позов задоволено повністю.
Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі.
З урахуванням положень підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, позивач при зверненні з апеляційною скаргою мав сплатити 804,75 грн. судового збору.
З доданого до апеляційної скарги платіжного доручення № 11667 від 21.08.2012 на суму 807,75грн. вбачається, що заявником судовий збір сплачено в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, судовий збір в сумі 4 грн. (807,75-804,75) підлягає поверненню заявникові.
Водночас слід врахувати, що цією постановою апеляційну скаргу задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 9 000 грн..
Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 2 654 грн. (11 654-9 000), витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми, які становлять 183,27 грн. і вираховуються пропорційно розміру задоволених майнових вимог (9 000 грн.) із загальної суми оскаржених (11 654 грн.), слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012 у справі № 5011-65/5033-2012 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012 у справі № 5011-65/5033-2012 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012 у справі № 5011-65/5033-2012 в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, оф. 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» (01011, м. Київ, провулок Кутузова, 3, ідентифікаційний код 19199961) основний борг в сумі 9 000 (девять тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 242 (одна тисяча двісті сорок дві) грн. 96 коп.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ.»
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» (01011, м. Київ, провулок Кутузова, 3, ідентифікаційний код 19199961) на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, оф. 13, ідентифікаційний код 21130899) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 183 (сто вісімдесят три) грн. 27 коп.
5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.
6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-65/5033-2012.
Повний текст постанови складено: 26.11.2012
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Баранець О.М.
Пашкіна С.А.