14.11.2012 року Справа № 10/5005/6214/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),
суддів: Тищик І.В., Білецької Л.М.
при секретарі: Мацекос І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Омельянович Р.А., довіреність №1724 від 06.08.12 р., юрисконсульт;
представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ»
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2012 року у справі № 10/5005/6214/2012
за позовом відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»м. Запоріжжя
до товариства з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» м. Дніпропетровськ
про стягнення 165 021 грн. 52 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2012 року у справі №10/5005/6214/2012 ( суддя Кощеєв І.М.) позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙД" (м. Дніпропетровськ) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(м. Запоріжжя) - 163 650 грн. суми простроченої дебіторської; 752 грн. 79 коп. пені; 618 грн. 73 коп. - суми 3 % річних; 3 300 грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору №152/1 від 01.06.2007 року в частині оплати за отриману продукцію, вимог ст.ст.525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що позивач не надав суду докази виконання ним умов укладеного договору купівлі-продажу №152/1 від 01.06.2007 року в частині надання відповідачу рахунку-фактури на оплату отриманого товару. За відсутності таких доказів відповідач вважає, що строк оплати для нього не настав. Відповідно, і відсутні підстави для задоволення позову.
Просить оскаржуване судове рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апелянта. Зазначає, що факт отримання відповідачем рахунків-фактур на оплату №№00СО/0000890, 00СО/0000891, 00СО/0000892 від 01.06.2007 року на загальну суму 163 650 грн. підтвердив сам відповідач у підписаному акті звірки розрахунків до договору №152/1 від 01.06.2007 року.
Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
У судове засідання представник відповідача повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Оскільки матеріали справи дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного судового рішення, справа розглянута за відсутності апелянта.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в силу наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, між Закритим акціонерним товариством «МД Групп»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство Запоріжсталь-інвест Торгпром» (продавець) 01.06.2007 року укладено договір купівлі-продажу № 152/1 (далі - договір), відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає майно, вказане в додаткових угодах, актах прийому-передачі, які є невід'ємною частиною договору (а.с.9-11).
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до Статуту відповідача ЗАТ «МД Групп» було реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ».
Додатковою угодою № 1 від 04.07.2007 року до договору № 152/1 від 01.06.2007 року найменування ЗАТ «МД Групп»було змінено на ТОВ «МД ІСТЕЙТ»та викладено у новій редакції реквізити покупця.
В 2007 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство Запоріжсталь-інвест Торгпром»реорганізовано шляхом приєднання. Правонаступником є ВАТ «Запоріжсталь», про що вказано в п. 3.3 Статуту ВАТ «Запоріжсталь».
28.05.2008 року до договору купівлі -продажу сторони уклали додаткову угоду №2, де зазначили, що правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство Запоріжсталь-інвест Торгпром»за договором стало ВАТ «Запоріжсталь».
Відповідно до акту прийому - передачі товару, який є додатком №1 до договору купівлі-продажу №152/1 від 01.06.2007 року, продавець передав покупцю, а покупець прийняв товар на загальну суму 163 650 грн. (а.с.12). Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що оплата товару покупцем повинна бути проведена в строк, що не перевищує дев'яносто календарних днів з дати підписання акту прийому-передачі майна в розмірі 100 % вартості майна за цим договором, згідно виставленого рахунку-фактури.
Згідно з п.3.3 договору - формою оплати є банківський переказ.
Матеріали справи свідчать про те, що сторони неодноразово змінювали строк оплати отриманого товару та укладали додаткові угоди до договору.
Відповідно до останньої укладеної додаткової угоди №5 від 31.05.2011 року (а.с.17) сторони погодили останній строк виконання покупцем зобов'язання - 31.05.2012 року.
При вирішенні спору господарським судом було вірно встановлено, що відповідачем порушено вимоги ст.ст.525, 526 та 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу та п.3.2 договору.
Такі дії відповідача є підставою для стягнення з нього на користь позивача наявної заборгованості та передбаченої п.6.4 договору пені.
Право позивача на стягнення 3% річних передбачено положеннями ст.625 Цивільного кодексу України.
Щодо розміру пені та 3% річних, які стягнуто судом, то їх розрахунок проведено позивачем вірно.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апелянт не спростував висновки оскаржуваного судового рішення, воно є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не має.
Допущена господарським судом описка в резолютивній частині рішення в назві відповідача -«МД ІСТЕЙД»замість правильної назви «МД ІСТЕЙТ»підлягає виправленню в порядку, передбаченому ст.89 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2012 року у справі № 10/5005/6214/2012 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: І.В. Тищик
Суддя: Л.М. Білецька
Підписано в повному обсязі 26.11.2012 року.