"20" листопада 2012 р.Справа № 5016/1181/2012(8/64)
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді: Філінюка І.Г.,
Суддів: Лисенко В.А., Мацюри П.Ф.
(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням в. о. голови суду)
при секретарі судового засідання Станкової І.М.
за участю представників:
від ФОП ОСОБА_1- ОСОБА_2, дов. № 143 від 03.02.2010р.
від ФОП ОСОБА_3- ОСОБА_4, дов. № 211 від 19.03.2010р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.08.2012 р.
у справі № 5016/1181/2012(8/64)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про спонукання до виконання умов договору та стягнення збитків у сумі 73927 грн. 98 коп.
В червні 2012 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_3, в якій просила суд: зобов'язати відповідача передати орендовану частину нежитлового приміщення площею 50 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, на умовах укладеного договору оренди; стягнути з відповідача збитки, пов'язані із невиконанням договору оренди в сумі 73927 грн. 98 коп.
Ухвалою місцевого господарського суду від 27.06.2012 року було порушено провадження у справі №5016/1181/2012(8/64).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.08.2012 року (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) позов ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 задоволено частково: зобов'язано ФОП ОСОБА_3 передати ФОП ОСОБА_1 нежитлове приміщення площею 50 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на умовах договору оренди № 009 від 03.03.2012р, а також судом вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 збитки в сумі 37537 грн. 14 коп. та 1890 грн. судових витрат. В решті позову -відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду вмотивовано тим, що оскільки сторони у передбачених законом порядку та формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору оренди нежитлового приміщення, такий договір діє і має виконуватись сторонами. Стягнення з ФОП ОСОБА_3 суми збитків у розмірі 37537 грн. 14 коп. судом обґрунтовано наявністю факту порушення відповідачем своїх зобов'язань, встановлених п. 6.2 договору. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості товару, обладнання, інструментів та особистого майна позивача у сумі 36390 грн. 84 коп., суд виходив з того, що: доказів, які б свідчили про те, що вказане майно зникло саме внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач суду не надав та за наслідками перевірки зазначених обставин Центральним ВВ ММУ УМВС України в Миколаївській області було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 20.04.2012 року.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ФОП ОСОБА_3 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 30.08.2012 р. скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Зокрема, в апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_3 пов'язує початок обчислення строку договору в силу вимог ч. 1 ст. 795 ЦК України саме з моментом передачі майна у найм.
На думку скаржника, умова п. 4.1 договору про «вступ договору у силу»не має юридичного значення для договорів даного виду, оскільки поняття «вступ договору у силу»застосовується лише у міждержавних відносинах (ЗУ «Про міжнародні договори України»).
Також, доводи апеляційної скарги обґрунтовано відсутністю доказів внесення позивачем орендної плати за перший місяць та доказів про передачу позивачу ключів від приміщення.
ФОП ОСОБА_3 вказує на те, що місцевим господарським судом залишено без уваги доводи позивача стосовно умов договору про зустрічне виконання зобов'язання сторін та інші доводи стосовно неукладеності договору.
Крім того, як зазначає скаржник, судом зобов'язано передати приміщення всупереч доводам позивача та мотивам рішення, які ґрунтувалися на факті, що приміщення начебто вже було передано позивачеві.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.10.2012 р. об 11:00 год., про що сторони повідомлені належним чином.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 р., у зв'язку із нез'явленням в судове засідання учасників процесу та необхідністю заслухати їх пояснення у справі, розгляд апеляційної скарги відкладався на 30.10.2012 р. о 12:00.
16.10.2012 р. до суду від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, з підстав, викладених у вказаному відзиві.
30.10.2012 р. у судове засідання з'явились: представник відповідача, який доводи апеляційної скарги підтримував у повному обсязі, та представник позивача, який проти вказаних доводів заперечував.
Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи копій: договору іпотеки № РМ-SME400/093/2007 від 27.09.2007 р. та Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яке судовою колегією було задоволено та надані докази до матеріалів справи залучено.
У судовому засіданні 30.10.2012 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.11.2012 р.
20.11.2012 р. судовою колегією було залучено до матеріалів справи пояснення до апеляційної скарги, надані у судовому засіданні представником ФОП ОСОБА_3
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 03.03.2012 сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення № 009 (в подальшому за текстом - договір), за умовами якого відповідач передає, а позивач -приймає у платне користування частину нежитлового приміщення площею 50 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою торгівлі товарами для тварин.
Згідно з п. п. 3.1, 9.1 договору приміщення та майно (кондиціонер, унітаз, умивальник) мають бути передані орендодавцеві і прийняті орендарем до 03.03.2012.
Пунктом 4.1 договору сторони домовились, що договір вступає в силу з 03.03.2012 і діє до 03.03.2013.
Розмір орендної плати за домовленістю сторін, сплатити яку за перший місяць оренди орендар повинен під час підписання договору, складає 5000 грн. (п. 5.1, 5.2 договору). В подальшому орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісяця, до 01 числа.
Відповідно до розділів 6 та 7 договору, обов'язками сторін, зокрема, є таке: орендодавець зобов'язаний передати орендареві приміщення та майно; забезпечити орендарю та персоналу безперешкодний доступ до приміщення; передати орендарю ключі від орендованого приміщення, а орендар, в свою чергу -використовувати приміщення і майно в порядку та на умовах, визначених цим договором; своєчасно здійснювати орендні платежі; допускати орендодавця та його представників до приміщення у робочий час; утримувати приміщення та майно в належному технічному та санітарному стані; дотримуватись протипожежних правил; здійснювати перепланування тільки з письмової згоди орендодавця; здійснювати поточний ремонт за власні кошти у разі необхідності.
Пунктами 4.2, 6.6 договору сторони встановили, що достроково розірвати договір можливо за умов попередження другої сторони не пізніше, ніж за 30 днів.
Порядок повернення орендованого приміщення встановлений розділом 8 договору: після закінчення строку або при достроковому розірванні договору орендар зобов'язаний протягом трьох днів передати орендодавцеві приміщення та майно у належному стані; звільнити приміщення та передати ключі.
Факт підписання договору жодна сторона не заперечує.
З матеріалів справи вбачається, що договір підписаний обома сторонами саме 03.03.2012, тобто у день його складання.
В силу приписів ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Для чинності правочину необхідно, щоб його умови не суперечили чинному законодавству, моральним засадам суспільства, щоб особи, які його вчиняють, мали необхідний обсяг дієздатності, щоб волевиявлення учасників було вільним і відповідним їх внутрішній волі, щоб правочин був вчинений у належній формі і був спрямованим на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
ФОП ОСОБА_3 фактично посилається на відсутність домовленості сторін щодо строку оренди, зазначаючи, що умова п. 4.1 договору про «вступ договору у силу»не має юридичного значення для договорів даного виду, оскільки поняття «вступ договору у силу»застосовується лише у міждержавних відносинах.
Відповідач пов'язує початок обчислення строку договору в силу вимог ч. 1 ст. 795 ЦК України саме з моментом передачі майна у найм, на підставі чого вважає відповідний договір неукладеним в силу ч. 2 ст. 180, ч. 8 ст. 181 ГК України, ч. 2 ст. 640 ЦК України.
Вказані доводи обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, враховуючи наступне.
Так, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь- якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Майже аналогічні вимоги визначає ст. 638 ЦК України.
Згідно з частиною сьомою статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
За правилами п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів та договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порядок розірвання та зміни умов договору визначений статтею 188 ГК України і передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Всупереч вказаній статті ГПК України, суду не було надано доказів, які б підтвердили доводи скаржника про неукладенність договору, оскільки сторони в передбачених законом порядку та спосіб досягли згоди щодо усіх його істотних умов.
Що стосується доводів апеляційної скарги в частині несплати ФОП ОСОБА_1 орендної плати за перший місяць, то судова колегія погоджується з тим висновком суду першої інстанції, що недоведеність факту оплати за перший місяць оренди в сумі 5000 грн., відповідно до п. 5.2 договору, не впливає на набрання договором законної сили з 03.03.2012р. -з моменту його підписання, як це передбачили сторони в п. 4.1 договору та передачі ключів від приміщення, що обумовлено п. 6.3 договору.
Також, судова колегія критично ставиться по доводів апелянта стосовно того, що сторони фактично не приступили до виконання договору, оскільки матеріалами справи доведено, що після укладення договору оренди від 03.03.2012р., орендар здійснив косметичний ремонт приміщення, закупив торгівельне обладнання та товари для реалізації, тобто здійснював господарську діяльність в межах умов договору.
Крім того, у клопотанні ФОП ОСОБА_3 від 30.10.2012 р. про приєднанні доказів остання, посилаючись на договір іпотеки № РМ-SME400/093/2007 від 27.09.2007р., укладений між нею та ЗАТ «ОТП Банк», зазначає про нікчемність договору оренди від 03.03.2012р., оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку»не було отримано згоди іпотекодержателя - «ЗАТ «ОТП Банк»на укладення договору оренди майна, що знаходиться в іпотеці банку.
З цього приводу судова колегія звертає увагу на те, що у разі незгоди на передачу заставного майна в оренду ЗАТ «ОТП Банк»не позбавлений права на звернення до суду з вимогами щодо недійсності договору оренди, а, оскільки на час розгляду апеляційної скарги з боку банку не висунуто вимог стосовно порушення сторонами договору його прав чи охоронюваних законом інтересів, як іпотекодержателя орендованого майна, у суду відсутні правові підстави на визнання договору оренди від 03.03.2012р. недійсним.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.08.2012 р. у справі № 5016/1181/2012(8/64) залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 23.11.2012 р.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Лисенко В.А.
Суддя Мацюра П.Ф.