"08" листопада 2012 р.Справа № 6/54/5022-592/2012
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
Розглянув справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, вул. Танцорова, 11, м.Тернопіль, 46000
до відповідача №1 Виробничо-комерційної фірми "Тернопільоблтара", (м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 26, 46000)
відповідача №2 Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46000)
про визнання права власності.
За участю представників сторін:
Позивача -Ткач Р.М.
Відповідача №1 -Комарницький І.В.
Відповідача №2 -Чорненький В.В.
Суть справи:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідачів Виробничо-комерційної фірми "Тернопільоблтара" , Тернопільської міської ради про визнання права державної власності на об'єкт нерухомості по вул. Лозовецька, 26 у м. Тернополі.
Розгляд справи, призначений вперше на 02 серпня 2012 року неодноразово відкладався та в засіданні оголошувалась перерва, востаннє до 08 листопада 2012 року.
Ухвалою від 13 вересня 2012 року проведено заміну відповідача із Тернопільської міської ради на Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, а розгляд справи розпочато заново.
В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено:
Відповідно до статуту, затвердженого державним українським концерном "Укртара" 19 лютого 1997 року, зареєстрованого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради народних депутатів за реєстраційним №338 від 23 квітня 1997 року, Виробничо-комерційна фірма по виготовленню, збору та постачанню тари "Тернопільоблтара" є юридичною особою державної форми власності.
Наказом Фонду державного майна №452 від 14 квітня 1997 року цілісний майновий комплекс виробничо-комерційної фірми "Тернопільоблтара" включено в перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.
Ухвалою арбітражного суду Тернопільської області від 09 липня 1999 року у справі №141Б/2, затверджено узгоджені кредиторами, санаторами і боржником умови санації ВКФ "Тернопільоблтара", визнано санатором ВАТ "Укртара-Інвест", провадження у справі про банкрутство ВКФ "Тернопільоблтара" припинено.
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №726-р від 11 вересня 2007 року, ВКФ "Тернопільоблтара" віднесено до сфери управління Фонду державного майна.
05 травня 2009 року Фондом державного майна України видано наказ №669 про передачу Регіональному відділенню Фонду державного майна по Тернопільській області повноважень з управління та приватизації державного підприємства виробничо-комерційної фірми по виготовленню, збору та постачанню тари "Тернопільоблтара".
В порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №467 від 14 квітня 2004 року, в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності обліковуються об'єкти державної власності що знаходяться на балансі Виробничо - комерційної фірми по виготовленню, збору та постачанню тари «Тернопільоблтара»зокрема: цех ширпотребу, будівля контори, арочний цех, піднавіс для тари та два склади піднавісу (копія відомості про нерухоме державне майно Форми №26(д) наявна в матеріалах справи).
За даними Реєстру спірні об'єкти, що рахуються за державою, закріплені за відповідачем №1 на праві повного господарського відання.
На вказані об'єкти нерухомості, ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" 20 грудня 2012 року виготовлено технічний паспорт на замовлення РВ ФДМ України по Тернопільській області.
Відповідно до змісту позову, пояснень представників позивача та відповідача №1, акти прийняття в експлуатацію спірних об'єктів відсутні, оскільки на час завершення будівництва зазначених споруд, норми чинного законодавства складання таких актів не передбачали.
За довідкою архівного відділу Тернопільської міської ради №629/26.02 від 11 червня 2012 року, зазначених актів щодо перелічених будівель немає.
Як вбачається з інвентарного опису основних засобів цех ширпотребу збудовано в 1957 році, будівлю контори - в 1957 році, арочний цех в 1975 році, піднавіс для тари - у 1978 році, два склади піднавісу - у 1989 році.
Комісійним актом обстеження об'єктів нерухомого майна виробничо-комерційної фірми по виготовленню, збору та постачанню тари "Тернопільоблтара", розміщених по вул. Лозовецька, 26 в м. Тернополі від 26 вересня 2012 року встановлено, що визначені в позові приміщення знаходяться в належному технічному стані та можуть експлуатуватись.
Нерухоме майно по вул. Лозовецька, 26 в м. Тернополі, що знаходиться на балансі відповідача №1 нікому не відчужувалось, в заставі не знаходиться, інших судових справ щодо нього не має (довідки ВКФ "Тернопільоблтара" №№11,12,13 від 26 вересня 2012 року).
Згідно листа Управління держкомзему у м. Тернополі №1575/09/02 від 11 серпня 2011 року, ВКФ "Тернопільоблтара" фактично користується земельною ділянкою площею 1,348га за адресою вул. Лозовецька, 26. Інформація про добровільну відмову вказаного підприємства від права користування земельною ділянкою в управління не надходила.
Для оформлення права власності на цех ширпотребу, будівлю контори, арочний цех, піднавіс для тари, два склади піднавісу, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області неодноразово зверталось до Тернопільської міської ради з листами №№ 05-06-00612 від 24.02.2012р., 05-06-01129 від 05.04.2012 р., 05-06-01564 від 16.05.2012р. про прийняття рішення щодо оформлення права власності за державою та видачу свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомості Виробничо - комерційної фірми по виготовленню, збору та постачанню тари «Тернопільоблтара».
В свою чергу, відповідно до змісту листів Тернопільської міської ради №№ 2522/06 від 20.04.2012р., 3453/06 від 01.06.2012р., клопотання позивача залишились без задоволення.
Як зазначено зокрема у листі відповідача №2 від 31 травня 2012 року№3411/08, для оформлення права власності позивачу необхідно представити документи, передбачені пунктом 3, розробленої міською радою Інформаційної картки А-25-01.
На вимогу суду, відповідачем №2 зазначено, що перелік документів, вказаних в Інформаційній картці А-25-01 рішенням органу місцевого самоврядування не затверджувався.
Вимоги щодо подачі частини документів, згаданих в картці, за твердженням виконавчого комітету міської ради містяться в Земельному кодексі України, Тимчасовому положенні про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17 лютого 2011 року, Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року.
Як вбачається з п.3 Інформаційної картки А-25-01, на яку посилається відповідач №2, він визначає список документів для оформлення права власності на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна.
За твердженням позивача, такі дії органу місцевого самоврядування, перешкоджають оформленню і реєстрації у встановленому порядку права державної власності на об'єкти нерухомості, від-так здійсненню ним функцій управління і розпорядження державним майном, а також обов'язку щодо приватизації державного майна, а тому стали підставою для звернення до суду із позовом про їх усунення.
Представник відповідача №1 в усних поясненнях зазначає, що оформлення у встановленому законом порядку права державної власності на майно сприятиме розвитку підприємства, створенню нових робочих місць, тощо.
Крім іншого, ВКФ "Тернопільоблтара" представлено копію документа, датованого 1992 року "Дело по установлению внешних границ землепользования и подготовке выдачи государственного акта на право постоянного пользования землей Тернопольоблтара", що свідчить про відведення земельної ділянки в натурі та вчинення дій спрямованих на оформлення за відповідачем №1 права постійного користування земельною ділянкою.
Наказом РВ ФДМ по Тернопільській області №1420 від 29 вересня 2011 року здійснено конкурсний відбір розробника землевпорядної документації. 28 травня 2012 року позивачем укладено договір з ДП "Тернопільгеодезцентр" про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У відзиві на позов та усних поясненнях представника, відповідач №2 проти позову заперечує, посилаючись на його безпідставність, оскільки відмова у оформленні права власності обумовлена непредставленням заявником усіх необхідних документів, саме ж право РВ ФДМ по Тернопільській області на вказані в позові об'єкти нерухомості органом місцевого самоврядування не оспорюється.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи і заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому в статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
В силу приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 ЦК України).
У відповідності до ст.ст.11, 328 ЦК України цивільні права і обов'язки (в т.ч. право власності) набуваються на підставах, що не заборонені законом.
Частиною другою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
За приписами частини 5 ст. 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.
Об'єктами управління державної власності є у т.ч. державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів (ч.1 ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року № 185-V).
Як зазначалось вище, поданими суду доказами стверджується, що спірні об'єкти, а саме: цех ширпотребу, будівля контори, арочний цех, піднавіс для тари, два склади під навісу знаходяться на балансі державного підприємства на праві повного господарського відання, зареєстровані в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності. Рішенням центральних органів виконавчої влади України, управління ними передано РВ ФДМ України по Тернопільській області, а також спірне нерухоме майно призначено для приватизації.
Відповідно до п.12 р.10 Перехідних положень Земельного кодексу України, державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. В силу цього, розпорядження землями, на яких розташовані, вказані в позові будівлі, здійснює РВ ФДМ України.
За таких обставин, споруди фактично належать до державної власності, однак, це право підлягає оформленню.
Згідно із змістом пункту 8.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 (далі -Положення №7/5), оформлення права власності на нерухоме майно в даному випадку проводиться органами місцевого самоврядування за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Поряд з цим, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р.).
Як зазначалось вище, будівлі, на які позивач просить визнати право державної власності збудовані у період, коли нормами чинного законодавства подання документації, на якій наполягає відповідач №2 не вимагалось. Ці об'єкти не є новозбудованими, перебудованими чи реконструйованими.
А тому, відмова органу місцевого самоврядування в оформленні права власності через неподання заявником документів визначених законодавством, прийнятим після зведення спірних будівель є безпідставною.
Іншого можливого способу захисту свого права у позивача немає.
Не заслуговує на увагу посилання відповідача №2 на відсутність спору щодо визнання права власності з огляду на неналежність органу місцевого самоврядування як сторони по справі.
Оскільки, в силу ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інший спосіб створюється неможливість реалізації ним свого права власності, бодай через сумніви щодо такого права у інших осіб.
Така правова позиція знайшла своє відображення у судовій практиці (серед іншого див. постанову Вищого господарського суду України від 09 жовтня 2012 року у справі №5005/3756/2011).
Бездіяльність відповідача №2, якому за законом надано повноваження по оформленню права власності на спірні об'єкти, вказують на існування перешкод (спору) для виконання позивачем своїх функцій по розпорядженню державним майном. Зокрема проведення його приватизації.
Приписами ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.10 додатку 2 до Положення N 7/5, визначено, що рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Враховуючи перелічене, зважаючи на те, що заявлений позов відповідає визначеним законом способам захисту, встановлення судом факту приналежності цеху ширпотребу, будівлі контори, арочного цеху, піднавісу для тари, двох складів піднавісу до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна по Тернопільській області, а також те, що законність підстав набуття позивачем права на нерухоме майно не заперечено (їх неправомірність судом не встановлена), заявлені вимоги пов'язані із визнанням за ним права державної власності на об'єкти нерухомості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що спір виник з неправомірних органу місцевого самоврядування, відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судовий збір по справі відшкодовується позивачу за рахунок відповідача №2.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,12,4-3,22,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
1. Визнати за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Тернопільській області (вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, код 14037372) право власності на будівлю контори (під літерою "А"), цех ширпотребу (під літерою "Б"), піднавіс для тари (під літерою "В"), арочний цех (під літерою "Г"), склад піднавісу (під літерою "Д"), склад під навісу (під літерою "Е"), розташовані по вул. Лозовецька, 26 у м. Тернополі.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код 04058344) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Тернопільській області (вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, код 14037372) 1609,50 грн. сплаченого судового збору.
Видати наказ.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.
Дата підписання: 22 листопада 2012 року.
Суддя І.П. Шумський