"16" жовтня 2012 р.Справа № 9/40/5022-657/2012
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар", вул. В. Забіли, 5 оф.89, м. Київ 39, 03039
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль, 46001
про стягнення 43 960 грн. 80 коп. заборгованості, з яких : 36634 грн. 00 коп. основна заборгованість по поставленому товару та 7326 грн. 80 коп. штрафні санкції
За участю представників сторін:
позивача: Шкурупій О.І., довіреність 373 від 14.09.2012р.
відповідача: Кравчук Ірина Анатоліївна -довіреність від 22.02.2012р.
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 811 господарського процесуального кодексу України.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
У судовому засіданні 16.10.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Позивач -Мале приватне виробничо-комерційне підприємство "Шар", вул. В. Забіли, 5 оф.89, м. Київ, 03039 (далі по тексту -позивач або МПВКП "Шар") звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", вул. С. Будного, 3, м.Тернопіль (далі по тексту -відповідач або ТзОВ "Тернопільхлібпром"), про стягнення 43 960 грн. 80 коп. заборгованості, з яких: 36634 грн. 00 коп. основна заборгованість по поставленому товару та 7326 грн. 80 коп. штрафні санкції.
Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: договору купівлі-продажу № 126 від 29.09.2012р.; додаткової угоди № 2 до договору купівлі-продажу № 126 від 29.09.2012р.; листа №361 від 19.07.2012р. з доказом відправлення; претензії №18 від 20.07.2012р.; видаткової накладної №РН-13 від 12.07.2012р.; виписки по особовим рахункам від 02.07.2012р.; та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 15.08.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 04.09.2012 р. о 14 год. 20 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 18.09.2012р. о 15 год. 00 хв.
В судовому засіданні 18.09.2012р. суд перейшов до розгляду справи по суті.
У судових засіданнях оголошувались перерви до 02.10.2012р. на 14 год. 50 хв., та до 16.10.2012р. на 14 год. 00 хв. у зв'язку з клопотанням представників сторін про підготовку додаткових доказів та з метою розгляду і оцінки уже поданих сторонами документів та клопотань.
Строк вирішення спору у справі №9/40/5022-657/2012 встановлено до 14.10.2012р. За клопотанням представників сторін від 24.09.2012р., у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 02.10.2012р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів до 29.10.2012р.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Крім того, підтвердив факт сплати відповідачем суму основного боргу в розмірі 36634 грн. 00 коп.
Уповноважений представник відповідача в судове засідання прибув та повідомив суд про погашення 36 634,00 грн. основного боргу, в підтвердження чого супровідним листом (вх. №16140(н) від 16.10.2012р.) надав оригінали платіжних доручень №2005 від 15.10.2012р. на суму 26 634,00 грн. та №1971 від 05.10.2012р. на суму 10 000,00 грн. В частині заявлених до стягнення штрафних санкцій в сумі 7326,80 грн. проти позову заперечує та вважає їх такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому просить суд відмовити в їх задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та пояснення представника відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України, відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Як встановлено судом, 29.09.2011р. між Малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Шар»(далі по тексту за договором -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром»(далі по тексту за договором -покупець) було укладено Договір № 126 (далі по тексту - Договір), відповідно до якого МПВКП «Шар»зобов'язалося поставити у власність TзOB «Тернопільхлібпром»продукцію - борошно житнє обдирне (без тарне), в кількості узгодженій додатковими угодами до договору. В свою чергу, ТзОВ "Тернопільхлібпром" взяло на себе зобов'язання прийняти (придбати) та оплатити на умовах і протягом дії цього договору продукцію (надалі товар). (п.1.1. Договору).
П.п. 2.1 Договору передбачено, що оплата вартості поставленої продукції проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника в межах, визначених чинним законодавством. Термін розрахунків: покупець проводить плату за товар, згідно рахунка - фактури на протязі одного банківського дня, після відвантаження товару на склад покупця. Датою оплати вартості продукції вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.2.5.Договору).
Сторони погодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення їх печатками. Строк дії договору може бути скорочений тільки за взаємною згодою сторін з обов'язковим попереднім проведенням всіх грошових розрахунків.
Розглянувши та оцінивши умови договору суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару (борошно житнє обдирне (без тарне)).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України).
Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Із змісту ст. 629 ЦК України, випливає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Договором сторони передбачили, що поставка продукції здійснюється постачальником на підставі Замовлення, що узгоджується сторонами додатково шляхом підписання уповноваженими особами сторін додаткових угод до цього договору, які становлять його невід'ємну частину (п.п.1.3. Договору).
Так, згідно додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу № 126 від 29.09.2011 року підприємство замовило борошно житнє обдирне (без тарне) у кількості 100+-10 % т за ціною 2500,0 0 грн. за тону з ПДВ.
В свою чергу, згідно Додатку №2 до Договору від 01.07.2012р. відповідачем -ТзОВ "Тернопільхлібпром" в особі директора Токаренка Ю.М. погоджено прийняття частини замовленої продукції, а саме 45+-10% продукції по ціні 2600,00 грн. за 1 тонну з ПДВ на суму 117000,00 грн.
З вказаних додатків до договору вбачається, що вони підписані уповноваженими особами сторін без зауважень чи заперечень, та є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу продукції №126 від 29.09.2011р.
Проте, як стверджує представник позивача, та зазначене підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порушення взятих договірних зобов'язань фактично оплачено за отриману продукцію частково лише 80 336,00 грн.
При цьому, на момент звернення позивача із позовними вимогами у господарський суд, непогашеним залишився борг в розмірі 36 634,00 грн. за неоплачений товар згідно накладної від 12.07.2012р. № РН-0000013, яка підписана без зауважень уповноваженою особою відповідача Горощуком Р.Ч. на підставі виданої йому ТзОВ "Тернопільхлібпром" довіреності № 0179 від 12.07.2012р. (належним чином завірені копії накладної та довіреності долучено до матеріалів справи).
Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача повідомив суд про погашення 36 634,00 грн. основного боргу, в підтвердження чого супровідним листом (вх. №16140(н) від 16.10.2012р.) надав оригінали платіжних доручень №2005 від 15.10.2012р. на суму 26 634,00 грн. та №1971 від 05.10.2012р. на суму 10 000,00 грн.
Представник позивача у судових засіданнях факт оплати відповідачем основної суми боргу підтвердив.
Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вище зазначене, оцінивши матеріали справи, а також те, що подані представником позивача докази у справі, підтверджують повну сплату 36634 грн. 00 коп. основного боргу відповідачем, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду справи, предмет спору в цій частині заявлених до стягнення вимог між сторонами відсутній, відтак, провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 частини 1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Щодо стягнення штрафних санкцій, то судом встановлено наступне.
Із змісту ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому сторони погодили, що оплата вартості поставленої продукції проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника на протязі одного банківського дня, після відвантаження товару на склад покупця (п.п. 2.1, 2.5.Договору).
Відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії. Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався з листами-претензіями безпосередньо до Відповідача (лист № 361 від 19.07.2012р., претензія № 18 від 20.07.2012р.). Проте, зазначені звернення останнім залишено без задоволення.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення термінів платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у вказаному періоді) від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення та штраф у розмірі двадцяти процентів від суми неоплаченого товару.
Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед Малим приватним виробничо-комерційним підприємством "Шар" по вищевказаному договору у сумі 36634 грн. 00 коп., що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства та п.7.2. договору.
А тому, суд вважає, правомірно заявленими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача в користь позивача 7 326 грн. 80 коп. штрафу нарахованого згідно до п.7.2.договору у розмірі 20% від суми неоплаченого товару.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та беручи до уваги те, що відповідач станом на день розгляду справи заявлену в позові суму штрафних санкцій не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача - на користь позивача 7326 грн. 80 коп. штрафу, підлягають до задоволення.
Згідно ч.1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати -1609,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат -64380 грн.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що спір в справі виник з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним умов Договору №126 від 29.09.2011р. суд судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп., згідно ст. 49 ГПК України, покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача. Одночасно, Малому приватному виробничо-комерційному підприємству "Шар" підлягає поверненню з Державного бюджету України 43 грн. 50 коп. надмірно сплаченого судового збору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль (ідент. код 308369419181) в користь Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар", вул. В. Забіли, 5 оф.89, м. Київ 39 (ідент. код 19121522 ) -7326 (сім тисяч триста двадцять шість) грн. 80 коп. штрафу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
3. В частині стягнення 36 634 грн.00 коп. основного боргу, припинити провадження у справі.
4. Повернути з Державного бюджету Малому приватному виробничо-комерційному підприємству "Шар", вул. В. Забіли, 5 оф.89, м. Київ 39 (ідент. код 19121522 ) - 43 (сорок три) грн. 50 коп. надмірно сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено та підписано 22.10.2012р.
Суддя В.Л. Гевко