04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" листопада 2012 р. Справа№ 5028/12/40/2012 (5028/2/120/2011)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Рєпіної Л.О.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря: Худоносова А.
за участю представників сторін:
від позивача Мельникова В.В. - представник за дов. № 1/13 від 17.01.2012р.
від відповідача 1 не з'явився;
від відповідача 2 не з'явився;
від третіх осіб 1, 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13: ОСОБА_3 - представник за дов. б/н від 15.12.2011р.;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд"
на рішення Господарського суду
Чернігівської області
від 31.07.2012р. (дата підписання повного тексту 02.08.2012р.)
у справі № 5028/2/120/2011 (суддя Лавриненко Л.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд"
до 1. Виконавчого комітету Ніжинської міської ради
2. Комунального підприємства "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації"
треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18
про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії.
Публічне акціонерне товариство "Чернігівоблбуд" (далі - позивач) в жовтні 2011 року звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради (далі відповідач 1) та Комунального підприємства "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - відповідач 2) про визнання права власності за позивачем на квартири №3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38, 39 в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Ніжин та про зобов'язання Комунального підприємства "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради зареєструвати права власності позивача на вказані квартири.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області № 5028/2/120/2012 від 31.07.2011р. у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Чернігівоблбуд" на квартири № 3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38, 39 в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Ніжин, Чернігівської області відмовлено повністю. Провадження у справі в частині зобов'язання Комунального підприємства "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради зареєструвати право власності Публічного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" на квартири № 3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38, 39 в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Ніжин, Чернігівської області припинено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Чернігівоблбуд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2012р. у справі №5028/2/120/2012. Постановити нове рішення, яким визнати право власності Публічного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" на квартири №№ 3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38, 39 в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Ніжині.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Чернігівської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Крім того, апелянт зазначив, що факт права власності позивача на спірні квартири встановлений у судовому порядку, а тому відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р. у справі №5028/2/120/2011, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представники відповідачів в засідання Київського апеляційного господарського суду 19.11.2012р. не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012р.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).
Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідачі не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 19.11.2012р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2012р. підлягає скасуванню в частині припинення провадження у справі, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" - частковому задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, обласний ремонтно будівельний трест було створено на підставі рішення виконкому обласної ради депутатів трудящих № 819 від 12.10.1960р.
Згідно п. 1.3 Статуту Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного тресту "Чернігівоблбуд", затвердженого на конференції тресту 20.01.1990р. та зареєстрованого рішенням Деснянського районного виконкому Ради народних депутатів 28.02.1990р. № 58, Чернігівоблбуд - є орендним підприємством і правонаступником державного підприємства Чернігівського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту Міністерства житлово-комунального господарства УРСР, працюючого на підставі договору про умови організації виробництва і матеріального стимулювання між облжитлокомунуправлінням Чернігівського облвиконкому і колективом Чернігівського ремонтно-будівельного тресту на умовах оренди майна від 31.03.1989р. і додаткової угоди до нього.
Відповідно до п. 1.1,2.2 Статуту Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд", затвердженого рішенням зборів засновників протокол № 7 від 13.04.1995р. та перереєстрованого виконкомом Чернігівської міської Ради народних депутатів згідно розпорядження № 385-р. від 27.11.1995р., Закрите акціонерне товариство "Чернігівоблбуд" створено в результаті викупу майна і шляхом перетворення обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства "Чернігівоблбуд" у відповідності до рішення засновників протокол №7 від 13.04.1995р. і є правонаступником суб'єкта підприємницької діяльності обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства "Чернігівоблбуд".
Публічне акціонерне товариство "Чернігівоблбуд", відповідно до п.п.1.4,1.5 Статуту, затвердженого зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" протокол № 1 від 27.05.2011р. та зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Чернігівської міської ради Чернігівської області 27.07.2011р., створено згідно установчих зборів засновників від 13.04.1995р. № 7 шляхом перетворення суб'єкта підприємницької діяльності Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства "Чернігівоблбуд", і відповідно є правонаступником Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства "Чернігівоблбуд" та Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд".
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України може бути визнання права власності.
Так, позивач в позові посилається на те, що право власності позивача на квартири № 3, 12,14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38, 39 в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Ніжин встановлено судовими рішеннями і відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України доказуванню не потребує, а виконавчий комітет Ніжинської міської ради відмовляє в оформленні права власності на спірні об'єкти нерухомості та КП "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" відмовляє в реєстрації спірних об'єктів нерухомості через неподання усіх необхідних документів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445.
Тобто, предметом спору у даній справі є визнання права власності на об'єкти нерухомості, а отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Частиною 1 ст.316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Набуття права власності регулюється главою 24 Цивільного кодексу України.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, тільки власник майна може пред'явити про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із представлених їм правовстановлюючих документів, а також будь-яких інших доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.
Позов про визнання права власності - це не договірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод.
З огляду на викладене, київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, для пред'явлення позову про визнання права власності у позивача на момент звернення до суду із відповідним позовом таке право має існувати, а інша особа - відповідач -повинен його оспорювати або не визнавати. Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи (йдеться про осіб, які не визнають, заперечують та оспорюють право власності) не перебувають із власником у зобов'язальних правовідносинах.
З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.
Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції, повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Згідно п.10 підпункту б) ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким також передбачено, що права на нерухоме майно виникають з моменту реєстрації.
За приписами ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст.1, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно ст. 2 Закону Україну "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обмеження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону Україну "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру, реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-ГУ встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації відповідно до норм Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445.
Відповідно до абз. 1 п. "а" пункту 8.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Так, розділ II Тимчасового положення про порядок державної реєстрації Права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 визначено порядок подання документів на реєстрацію прав власності на нерухоме майно та перелік документів, які необхідно надати.
Згідно п.3.1 та п.3.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд. За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.
Як свідчать матеріали справи та правильно встановлено судом першої інстанції позивач листом №1/286 від 30.10.2009 р. звернувся до виконавчого комітету Ніжинської міської ради з проханням видати свідоцтво про право власності ЗАТ "Чернігівоблбуд" на об'єкти нерухомості, зокрема квартири №№3, 12, 14 ,15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38 в житловому будинку по АДРЕСА_1 в м. Ніжині, в якому також зазначив, що правовстановлюючі документи надані ним КП "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації".
Відповідно до заяви № 1/287 від 30.10.2009 р. про реєстрацію прав власності на нерухоме майно позивач звернувся до КП "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" з проханням оформлення права приватної власності Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" на нерухоме майно: квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 в м. Ніжині №№ 3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38.
КП "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" було надано відповідь № 804 від 10.11.2009 р., в якій зазначено, що в перелічених квартирах по АДРЕСА_1 в м. Ніжині проживають громадяни на підставі ордерів, виданих Ніжинським міськвиконкомом. На даний час вказані квартири є предметом спору, що знаходиться у компетенції судових органів, бо фактично тут має місце юрисдикційна, а не виконавча діяльність, тобто діяльність по визначенню обсягу та належності певних спірних питань. Надане заявником судове рішення, постанова, ухвала не відносяться до правовстановлювальних документів, які підлягали б державній реєстрації.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи реєстратором КП "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" було прийнято рішення про відмову в реєстрації №1012 від 24.12.2009 р., в якому зазначено про відмову в підготовці проекту рішення стосовно замовлення З "Чернігівоблбуд" від 30.10.2009 р. № 1/286 про оформлення права власності з послідуючою видачею свідоцтва на квартири №№3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38 в житловому будинку по АДРЕСА_1 в м. Ніжині з посиланням на п.п. 6.1., 6.2. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, а саме: заявником не було надано в повному обсязі документи, які б давали можливість проаналізувати відношення ЗАТ "Чернігівоблбуд" до квартир №№3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38 в житловому будинку по АДРЕСА_1 в м. Ніжині; квартира №38 приватизована і проведена відповідна реєстрація прав власності, на даний час рішень від компетентних органів про анулювання приватизації або прав власності на згадану квартиру не прийнято, тому підготовка проекту рішення про оформлення права власності за ЗАТ "Чернігівоблбуд" на квартири №№3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38 в житловому будинку по АДРЕСА_1 в м. Ніжині не може бути виконана.
Оскільки позивачем - публічним акціонерним товариством "Чернігівоблбуд" не було надано правовстановлювальних документів, на підставі яких здійснюється оформлення права власності та проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (Додаток 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно), у виконавчого комітету Ніжинської міської ради (відповідача-1) та КП "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" (відповідача-2) не було підстав для оформлення та реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомості. При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідачі не здійснили жодних дій, які б свідчили про невизнання чи оспорювання ними права власності позивача на об'єкти нерухомості.
Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч. 5 ст. 22 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях утворюють житловий фонд, який включає, зокрема, державний житловий фонд, громадський житловий фонд, житлово-будівельні кооперативи, приватний житловий фонд.
Частиною 1 ст. 5 Житлового кодексу України передбачено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що управління та розпорядження майном комунальної власності, в тому числі і житловим фондом, відноситься до компетенції сільських, селищних, міських рад, а не до компетенції їх виконавчих комітетів, які є лише представницькими органами, якому законом України не надано повноважень щодо розпорядження майном комунальної власності.
Отже, виконавчий комітет, як представницький орган, у даній справі приймає рішення про оформлення та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а комунальне підприємство "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації", згідно Закону Україну "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", здійснює реєстрацію права власності на нерухоме майно, відповідно не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, стосовно якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорюють та не претендують на таке право, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відмову у здійсненні оформлення за позивачем права власності через подання неповного пакету документів не можна вважати оспорюванням чи невизнанням такого права, що виключає застосування ст. 392 Цивільного кодексу України.
Так, з аналізу ст. 392 Цивільного кодексу України вбачається, що дана стаття підлягає застосуванню у випадку, коли існуючий документ, який підтверджує право власності, позивачем було втрачено або у випадку, коли у позивача, що набув право власності за встановлених законодавством підстав, існує спір про право з іншою особою. Більш того, ст. 392 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог, застосовується за умови, якщо особи, які заперечують або оспорюють право власності позивача не перебувають з ним у зобов'язальних правовідносинах.
За відсутності доказів оспорювання чи невизнання відповідачами права власності позивача на спірні об'єкти нерухомості, відсутні й підстави для визнання права власності на оспорюванні об'єкти нерухомості на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України.
Оскільки відповідачі не оспорюють право власності позивача на спірне майно, а відмовляють в його оформленні у зв'язку з ненаданням всіх необхідних документів, що свідчить про відсутність порушення відповідачами права або інтересу позивача, а відтак, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суд першої інстанції, що підстави для задоволення позовних вимог позивача до виконавчого комітету Ніжинської міської ради та комунального підприємства "Ніжинське міжміське бюро технічної Інвентаризації" в частині визнання за позивачем права власності на квартири № 3, 12, 14, 15, 18,20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38, 39 в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Ніжин - відсутні.
Відповідно до частини 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
У постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р. по справі № 5028/2/120/2011, якою було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.01.2012 р. та якою було передано дану справу на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області, було вказано дослідити питання переходу права власності на спірне майно; з'ясувати яким чином спірне нерухоме майно було набуте попередниками ПАТ "Чернігівоблбуд" від Дочірнього підприємства "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця", у власність якого житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Ніжині Чернігівської області був переданий у 1999 р.; дослідити факт скасування державної реєстрації Дочірнього підприємства "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця" ЗАТ "Чернігівоблбуд" на підставі ухвали Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2002р. про ліквідацію банкрута; з'ясувати наявність правових підстав у ЗАТ "Чернігівоблбуд" розпоряджатися у 2004 році об'єктами житлового фонду юридичної особи, ліквідованої у 2002 році відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом".
На виконання постанови Вищого господарського суду України від 27.06.2012 року по справі № 5028/2/120/2011 судом першої інстанції при прийнятті матеріалів справи № 5028/2/120/2011 до розгляду було зобов'язано позивача надати, зокрема, статути Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного тресту "Чернігівоблбуд" 1990 року та в редакції, яка діяла станом на 21.10.1986 р.; установчі документи щодо створення Ніжинського ремонтно-будівельного управління; документи щодо виділення земельної ділянки для будівництва спірного об'єкту; статут ДП "Управління майном" ЗАТ "Чернігівоблбуд" та документи щодо передачі майна до його статутного фонду, документи, щодо зменшення статутного фонду та вилучення цього майна; документи, які підтверджують, що Ніжинське ремонтно-будівельне управління було структурним підрозділом тресту на 21.10.1986 р. та на 19.06.1996 р., або докази того, що трест є його правонаступником; документи щодо права власності чи права користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомості; статутні документи та рішення про створення Дочірнього підприємства "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця" і документи щодо переданого майна новоствореному підприємству.
Крім того, суд першої інстанції вимагав від відповідача-1 (виконавчого комітету Ніжненької міської ради) надати: архівну реєстраційну справу щодо державної реєстрації Ніжинського ремонтно-будівельного управління та архівну реєстраційну справу Дочірнього підприємства "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця".
Посилаючись на письмові відповіді державного реєстратора виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, державного архіву Чернігівської області та архівного відділу виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області представник відповідача-1 повідомив суд першої інстанції, що Ніжинське ремонтно-будівельне управління та ДП "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця" до ЄДР не включалися, тому не має можливості надати реєстраційні справи зазначених осіб; документи Ніжинського ремонтно-будівельного управління та дочірнього підприємства "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця" до архіву не надходили; архівні реєстраційні справи Ніжинського ремонтно-будівельного управління та дочірнього підприємства "Ніжинська ремонтно- будівельна дільниця" на зберігання також не надходили, оскільки вищезазначені документи не віднесені до національного архівного фонду і строк зберігання яких становить 5 років після скасування державної реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи (письмові пояснення позивача) Ніжинське ремонтно-будівельне управління та Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця є одним і тим же структурним підрозділом Публічного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд", і даний структурний підрозділ реорганізовано в дочірнє підприємство "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця" ЗАТ "Чернігівоблбуд", але після визнання його банкрутом вказаний будинок АДРЕСА_1 в м. Ніжині у власність територіальної громади в особі Ніжинської міської ради не передавався, в КП "Ніжинське МБТІ" не зареєстрований, квартири цього будинку включені до статутного фонду ДП "Управління Майном" ЗАТ "Чернігівоблбуд".
Відповідно до наказу Чернігівського обласного відділу комунального господарства №159 від 11.11.1960р., до складу державного обласного ремонтно-будівельного тресту Чернігівського Облкомунгоспу з 01.10.1960 р. входило Ніжинське ремонтно -будівельне управління.
21.10.1986 р. виконкомом Ніжинської міської ради народних депутатів було прийнято рішення № 362 "Про державне будівництво", згідно п. 4 якого було надано дозвіл Ніжинському ремонтно-будівельному управлінню побудувати 5 поверховий 45 квартирний житловий будинок (з дольовою участю інших підприємств комунального господарства міста) по АДРЕСА_1 корп.1.
Відвід земельної ділянки площею 0,4 га під будівництво 5 поверхового 45 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 було здійснено міськземфондом Ніжинському ремонтно-будівельному управлінню (висновок №10 за жовтень 1986р.).
Архітектурно-планове завдання було видано забудовнику Ніжинському ремонтно-будівельному управлінню 04.11.1986р.
Згідно наказу керуючого Чернігівським обласним ремонтно-будівельним трестом від 31.12.1987р. № 86 на базі Ніжинської госпрозрахункової ремонтно-будівельної дільниці було організовано Ніжинська спеціалізована госпрозрахункова ремонтно-будівельна дільниця.
Пунктом 1.2 Статуту Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного тресту "Чернігівоблбуд", затвердженого на конференції тресту 20.01.1990р. та зареєстрованого рішенням Деснянського районного виконкому Ради народних депутатів 28.02.1990р. № 58, визначено, що структурним підрозділом тресту є ремонтно-будівельна дільниця у м. Ніжині.
Пунктом 2.5 Статуту Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд", затвердженого рішенням зборів засновників протокол № 7 від 13.04.1995р. та перереєстрованого виконкомом Чернігівської міської Ради народних депутатів згідно розпорядження № 385-р. від 27.11.1995р., визначено, що товариство у своєму складі має структурні підрозділи, зокрема ремонтно - будівельну дільницю у м. Ніжині.
В акті від 19.06.1996р. прийняття в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництва 45-квартирного житлового будинку в м. Ніжині по АДРЕСА_1 зазначено, що замовником будівництва виступає Ніжинське ремонтно-будівельне управління.
Так, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що була допущена помилка у назві і відповідно Ніжинське ремонтно-будівельне управління і ремонтно-будівельна дільниця у м; Ніжині є один і той же структурний підрозділ, що підтверджується наказами по підприємству про призначення керівника структурного підрозділу та щодо діяльності структурних підрозділів.
Надане позивачем положення про ремонтно-будівельну дільницю Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд", яке затверджено радою ЗАТ "Чернігівоблбуд" та протокол № 17 від 20.12.1995р. також не містить відомостей про те, що дільниці були створені на базі управлінь.
Ні позивач, ні державний реєстратор виконавчого комітету Ніжинської міської ради, ні виконавчий комітет Ніжинської міської ради не надали суду Положення про Ніжинське ремонтно-будівельне управління чи інші правовстановлюючі документи, які 6 підтверджували, що ремонтно-будівельна дільниця у м. Ніжині і Ніжинське ремонтно-будівельне управління є одним і тим же структурним підрозділом.
Позачерговими загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" від 05.10.1999р. протокол № 3 було прийнято рішення на базі Ніжинської РБД створити дочірнє підприємство Ніжинське РБД "Чернігівоблбуд".
Відповідно до наказу № 47 від 05.10.1999р. Чернігівського обласного проектного
ремонтно-будівельного Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" "Про
організацію дочірнього підприємства Ніжинське РБД "Чернігівоблбуд", дочірньому
підприємству "Ніжинська ремонт-будівельна дільниця" були передані основні виробничі
фонди на суму 237658 грн. (додаток №4).
Так, матеріали справи містять ксерокопію акта передачі основних фондів у власність Ніжинського РСУ від 30.09- 05.10.1999р. на суму 237658 грн., в якому зазначено житловий будинок по АДРЕСА_1. Вказаний акт підписаний комісією управління ЗАТ "Чернігігвоблбуд" та затверджений керівником ЗАТ "Чернігівоблбуд" Демшевським В.Ф. 05.10.1999р. Підпис начальника ДП "Ніжинська ремонт-будівельна дільниця" на вказаному акті відсутній.
Пунктом 9.7. положення про ремонтно-будівельну дільницю Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд", яке затверджено радою ЗАТ "Чернігівоблбуд" протокол № 17 від 20 12.1995р., визначено, що реорганізація структурного підрозділу тягне за собою перехід прав і обов'язків, які належали структурному підрозділу до його правонаступника.
Як вбачається із копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, Дочірнє підприємство "Ніжинська ремонт-будівельна дільниця" було зареєстровано виконавчим комітетом Ніжинської міської ради 24.11.1999р.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2002р. у справі 4/1506/776/266 було затверджено звіт ліквідатора, припинено провадження у справі, а Дочірнє підприємство "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця" ЗАТ "Чернігівоблбуд" ліквідовано.
Розпорядженням виконкому Ніжинської міської ради від 02.06.2003р. № 155 скасовано державну реєстрацію дочірнього підприємства "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця" ЗАТ "Чернігівоблбуд" на підставі ухвали Господарського суду Чернігівської області.
Здійснити дослідження статутних документів щодо створення та передачі майна до статутного фонду ДП "Ніжинська ремонт-будівельна дільниця", а також майна, яке знаходилось на балансі ДП "Ніжинська ремонт-будівельна дільниця" на час створення і на час ліквідації останнього, на виконання постанови Вищого господарського суду України від 27 06.2012р., ані суд першої інстанції ані суд апеляційної інстанції здійснити не може, з огляду на наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи ні позивач, ні виконавчий комітет Ніжинської міської Ради, ні державний реєстратор не надали статутних документів. Дані документи також відсутні у Господарському суді Чернігівської області, оскільки відповідно до архівної довідки від 26.07.2012 р. № 03-13/15, виданої завідуючою архівом Господарського суду Чернігівської області на запит судді Лавриненко Л.М. (наявна в матеріалах справи), у зв'язку з закінченням 5-річного строку зберігання, на підставі номенклатури Господарського суду Чернігівської області, "Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів" на наказу ВАСУ від 21.03.1997р. № 8 "Про термін зберігання арбітражних справ". В архіві зберігаються лише вилучені процесуальні документи в яких ці відомості відсутні.
Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що рішення господарського суду першої інстанції постановлене з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції та ґрунтується на спеціальних нормах законодавства, якими врегульовано відносини сторін у справі з предмету спору.
Твердження позивача, що спірне майно було передано в оренду ДП "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця", згідно договору оренди від 05.10.1999р., судом першої інстанції правомірно не було взято до уваги, оскільки згідно п. 1.1 вказаного договору в оренду передавалось майно, яке знаходилось на виробничій базі дочірнього підприємства "Ніжинська РБД" за адресою м. Ніжин, вул. Шолом-Алейхема, 4а. Згідно наказу № 47 від 05.10.1999р. Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд", дочірньому підприємству "Ніжинська ремонт-будівельна дільниця" були передані в оренду основні виробні фонди на суму 164233,00 грн. та виробничі запаси в сумі 4165,50 грн.
Наданий позивачем акт передачі основних фондів в оренду станом на 01.03.2000р. не може бути прийнятий до уваги, як доказ, який підтверджує факт передачі житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Ніжині саме в оренду Дочірньому підприємству «"Ніжинська ремонт-будівельна дільниця", оскільки вказаний акт не містить відомостей до якого документу він складений.
Доказів внесення змін до наказу № 47 від 05.10.1999р. Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" "Про організацію дочірнього підприємства Ніжинське РБД "Чернігівоблбуд"" та статуту Дочірнього підприємства щодо майна, яке передається новоствореному підприємству позивач ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав.
Крім того, слід відзначити, що позивач просив суд першої інстанції визнати право власності саме на квартири № 3, 12, 14, 15, 18, 20,23, 24,25,26,27, 28,29, 38, 39 в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Ніжин, проте як було зазначено в акті від 19.06.1996р. прийняття в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництва, в експлуатацію прийнято 45- квартирний житловий будинок в м. Ніжині по АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 5 рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради народних депутатів від 21.01.1997р. № 5 "Про постановку на квартирний облік та надання квартир", вказано, що у зв'язку з прийняттям в експлуатацію 43-квартирного житлового будинку ремонтно-будівельного управління по АДРЕСА_1 затвердити рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємств та організацій міста, які приймали участь у будівництві та видати ордери.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
Однак, всупереч наведеним нормам, позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які підтверджують, що житловий будинок АДРЕСА_1 в м. Ніжин не був переданий у власність новоствореного Дочірнього підприємства "Ніжинська ремонтно-будівельна дільниця" ЗАТ "Чернігівоблбуд", а також не надав доказів та не довів наявність правових підстав у ЗАТ "Чернігівоблбуд" розпоряджатися у 2004 році об'єктами житлового фонду юридичної особи, ліквідованої у 2002 році відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом", а також доказів, які підтверджують його право власності саме на квартири № 3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25,26,27,28,29,38, 39 в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Ніжин.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника про наявність судових рішень, як на підставу підтвердження його права власності на вказані квартири, оскільки судами було здійснено правову оцінку фактів, а не встановлено факт права власності позивача саме на квартири № 3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38, 39 в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Ніжин.
Так, суд першої інстанції з урахуванням постанови Вищого господарського суду України дійшов правомірного висновку щодо відмови в позові в частині визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Чернігівоблбуд" на квартири № 3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38, 39 в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Ніжин, Чернігівської області.
Позивач в позовній заяві також просив суд першої інстанції зобов'язати відповідача-2: КП "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради, зареєструвати право власності позивача на квартири № 3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38, 39 в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Ніжин.
Проте, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що вимоги позивача - Публічного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" про зобов'язання зареєструвати право власності позивача на квартири № 3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38, 39 в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Ніжин заявлені до відповідача-2: комунального підприємства „Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації"" Чернігівської обласної ради, є вимогами щодо вчинення дій суб'єктами владних повноважень, в питаннях реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому вони не підлягають вирішенню у господарських судах України, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 3 КАС України, Справа адміністративної юрисдикції це передана на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи позивач стверджує, що має право власності (речове право) на об'єкт будівництва - квартири № 3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38, 39 в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Ніжин , що були побудовані за кошти Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" та його попередника ОП Чернігівоблбуд".
З викладеного випливає, що спір, предметом якого є право власності на майно не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи), наведене в п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС і відповідно, компетенція адміністративних судів, установлена ст. 17 КАС, на цей спір не поширюється (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.03.2010р. у справі №2/12/6245.2-2009). Вимога до позивача 2 є похідною, і заявлена позивачем як спосіб реалізації захисту права власності.
Відповідно до ст. 103 господарського процесуального кодексу України Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, виходячи з повноважень, передбачених ст. 101, пунктом 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2012р. в частині припинення провадження у справі слід скасувати з підстав, встановлених п. 4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.
Інші заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже не можуть служити підставою скасування рішення.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2012 р. у справі №5028/2/120/2011 в частині припинення провадження у справі. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Комунального підприємства "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради зареєструвати право власності Публічного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" на квартири № 3, 12, 14, 15, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 38, 39 в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Ніжин, Чернігівської області.
3. В решті залишити рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2012р. № 5028/2/120/2011, - без змін.
4. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.
5. Матеріали справи № 5028/2/120/2011 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Сулім В.В.
Судді Рєпіна Л.О.
Тарасенко К.В.