33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"23" листопада 2012 р. Справа № 5019/1691/12
Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом житлово-комунального підприємства "Сонячне" (далі -ЖКП "Сонячне") до приватного підприємства "КОМО-ТРАВЕРС" (далі -ПП "КОМО-ТРАВЕРС") про стягнення 3 136 грн. 42 коп.,
за участю представників:
позивача: Гук В.С. за дов. від 24 січня 2012 року № 59,
відповідача: Слесарчука О.П. за дов. від 16 липня 2012 року,
У листопаді 2012 року ЖКП "Сонячне" звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 листопада 2012 року № 1597) посилалося на те, що згідно умов укладених між позивачем та ПП "КОМО-ТРАВЕРС" договорів підряду на виконання робіт від 27 грудня 2010 року № 1 та від 1 листопада 2011 року № 1-12/11, останнє зобов'язалося відповідно з 1 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 1 листопада 2011 року по 1 січня 2012 року виконати роботи по капітальному ремонту стиків стінових панелей багатоквартирних будинків, що знаходяться на балансі позивача, а останній, у свою чергу, -прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість. У той же час в ході проведеної Державною фінансовою інспекцією України в Рівненській області ревізії фінансово-господарської діяльності ЖКП "Сонячне" за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2012 року було встановлено, що внаслідок оплати завищеної вартості виконаних робіт, які були проведені на виконання зазначених угод, позивачу було завдано збитків на загальну суму 3 136 грн. 42 коп. Даний факт був зафіксований в акті від 22 червня 2012 року № 17-06-06/45, у зв'язку з чим інспекцією на адресу ЖКП "Сонячне" була направлена вимога від 30 липня 2012 року № 17-06-17/5421 про усунення вказаних порушень. Оскільки ПП "КОМО-ТРАВЕРС" у добровільному порядку не було повернуто вказану суму, позивач, посилаючись на статті 525, 526, 610, 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статті 174, 175, 194 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з відповідача ці зайво сплачені кошти.
Ухвалою господарського суду Рівненької області від 2 листопада 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1691/12, розгляд якої було призначено на 14 листопада 2012 року.
7 листопада 2012 року через канцелярію суду надійшов відзив ПП "КОМО-ТРАВЕРС" на позовну заяву, в якому останнє просило відмовити позивачу в задоволенні його вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що роботи проведені відповідачем згідно з умовами спірних договорів та були виконані у відповідності до вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці.
Ухвалою суду від 14 листопада 2012 року розгляд справи відкладено на 23 листопада 2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні 23 листопада 2012 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник ПП "КОМО-ТРАВЕРС" проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27 грудня 2010 року та 1 листопада 2011 року між ЖКП "Сонячне" та ПП "КОМО-ТРАВЕРС" були укладені договори підряду на виконання робіт № 1 та № 1-12/11, за умовами яких останнє взяло на себе обов'язок відповідно з 1 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 1 листопада 2011 року по 1 січня 2012 року виконати роботи по капітальному ремонту стиків стінових панелей багатоквартирних будинків, що знаходяться на балансі позивача, а останній, у свою чергу, -прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість (а.с. 11-14).
Вищезазначені договори підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих юридичних осіб.
Згідно з пунктом 2.3 цих договорів оплата виконаних робіт проводиться на підставі планового кошторису та акту виконаних робіт.
У пункті 1.1 даних угод сторони погодили, що обсяги робіт вказуються у кошторисі.
У локальних кошторисах до вказаних договорів сторони передбачили кошторисну вартість робіт, що проводилися за даними угодами (т. 2, а.с. 34-36, 43).
Судом встановлено, що на виконання умов зазначених договорів сторонами були підписані відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2В.
Пунктом 4.1 унормовано, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області ревізії фінансово-господарської діяльності ЖКП "Сонячне" за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2012 року, було встановлено, що за виконані за договорами від 27 грудня 2010 року № 1 та від 1 листопада 2011 року № 1-12/11 роботи позивач провів розрахунки з ПП "КОМО-ТРАВЕРС" за завищеними цінами, чим ЖКП "Сонячне" було завдано збитків на загальну суму 3 136 грн. 42 коп. За результатами вказаної ревізії інспекцією було складено відповідний акт від 22 червня 2012 року № 17-06-06/45 (т. 1, а.с. 87-146).
На підставі виявлених невідповідностей 30 липня 2012 року Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області було винесено вимогу про вжиття необхідних заходів для усунення вказаних порушень, яка була направлена позивачу.
У даному документі містилася вимога про забезпечення повернення зайво сплачених коштів за спірними договорами, у тому числі шляхом проведення претензійної роботи з ПП "КОМО-ТРАВЕРС" з метою відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт, або стягнення з винних осіб шкоди в порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.
Так, на думку посадових осіб Державної фінансової інспекції у Рівненській області, в акти приймання виконаних будівельних робіт було неправомірно включено вартість амортизації альпіністського спорядження, а також вартість влаштування ремонтно-відновлювальної герметизації стиків зовнішніх стінових панелей методом поверхневої герметизації двокомпонентними бутил каучуковими мастиками типу "Гермабутил" з прокладанням склотканини при ширині стика між панелями 200 мм, тоді як фактична ширина цього стика становила 80 мм.
Проте дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову з огляду на наступне.
В обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення з відповідача 3 136 грн. 42 коп. заборгованості ЖКП "Сонячне" посилалося на статті 525, 526, 610, 627 ЦК України та статті 174, 175, 193 ГК України (неналежне виконання зобов'язання). Проте таке посилання не може вважатися обґрунтованим, оскільки частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За умовами частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлена статтею 629 ЦК України.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з приписами статей 837 та 843 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи.
Статтею 852 ЦК унормовано, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Судом встановлено, що відповідач здав, а позивач прийняв підрядні роботи, про що сторонами складено, підписано та скріплено їх печатками акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2В всього на загальну суму 12 545 грн. 00 коп. (т. 2, а.с. 37-38, 44-45).
Відтак, підписавши спірні договори та акти виконаних робіт сторони встановили умови, які задовольняли їх інтереси, позивач погодився із встановленою відповідачем вартістю робіт, а останній, в свою чергу, - встановив таку вартість робіт, яка відповідала обсягу виконаних робіт та його зацікавленості для їх проведення.
Судом встановлено, що ПП "КОМО-ТРАВЕРС" належним чином виконало покладені на нього зобов'язання за спірними договорами, що підтверджується вищезазначеними актами приймання виконаних будівельних робіт. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази заперечень чи оскаржень позивачем спірних договорів. Вищезазначені акти приймання виконаних будівельних робіт були підписані позивачем без будь-яких заперечень чи зауважень.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відтак, судом встановлено, що підстави для стягнення з ПП "КОМО-ТРАВЕРС" 3 136 грн. 42 коп. заборгованості, відсутні.
Посилання позивача на акт Державної фінансової інспекції в Рівненській області від 22 червня 2012 року № 17-06-06/45 та її вимогу про усунення порушень від 30 липня 2012 року № 17-06-17/5421 не беруться судом до уваги, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Дана норма дублюється і в пункті 1 частини 1 статті 4 Положення "Про Державну фінансову інспекцію України", затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011.
Частиною 2 статті 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" встановлено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються. Водночас вищезазначені акти Державної фінансової інспекції можуть бути лише підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема -пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Вищезазначені документи фінансової інспекції містять лише вимогу про забезпечення повернення зайво сплачених коштів за спірними договорами, у тому числі шляхом проведення претензійної роботи з ПП "КОМО-ТРАВЕРС" з метою відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт, або стягнення з винних осіб шкоди в порядку та розмірі, встановлених статями 130-136 Кодексу законів про працю України. У той же час судом було встановлено, що спірні договори були укладені відповідно до чинного законодавства, а роботи, які були проведені на їх виконання відповідачем, -виконані у повному обсязі.
Слід також зазначити, що результати ревізії Держфінінспеції не є безумовною підставою і для стягнення з відповідача сум збитків, оскільки акти останньої фіксують лише можливе бюджетне порушення позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23 квітня 2012 року у справі № 10/5025/1680/11.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки позивач не довів суду належними та допустимими доказами своїх вимог до відповідача, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27 листопада 2012 року
Суддя Є.В. Павленко