01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"26" листопада 2012 р. Справа № 17/095-12
За позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"
до Комунального підприємства „Обухіврайтепломережа"
про стягнення 291 408,64грн.
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача Жигадло І.Б. (дов. № 119/10 від 26.12.2011р.);
від відповідача Сушко О.О. (дов. № 69-04 від 22.06.2011р.).
Обставини справи:
Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася з позовом до Комунального підприємства „Обухіврайтепломережа" (далі - відповідач) про стягнення 291 408,64грн. заборгованості, з яких: 259 608,35грн. основного боргу за поставлений природний газ, 19 584,92грн. пені, 2 238,56грн. інфляційних втрат та 9 976,81грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2012р. порушено провадження у справі № 17/095-12, розгляд справи призначено на 15.10.2012р.
15.10.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 16256 від 15.10.2012р.), згідно якої останній зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 289 596,22грн. заборгованості, з яких: 259 608,35грн. основного боргу за поставлений природний газ, 19 584,92грн. пені, 540,61грн. інфляційних втрат та 9 862,34грн. 3 % річних, яка прийнята судом.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2012р. розгляд справи відкладено на 26.10.2012р.
25.10.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 95-04 від 25.10.2012р. (а.с. 79-80), згідно якого останній не погодився із сумою основного боргу та нарахованими штрафними санкціями, який прийнято судом.
В судових засіданнях 26.10.2012р. та 05.11.2012р. оголошено перерву до 05.11.2012р. та 26.11.2012р. відповідно.
У судовому засіданні 26.11.2012р. представник відповідача подав суду клопотання № 101-04 від 23.11.2012р. (а.с. 109), згідно якого останній просив суд зменшити розмір нарахованої пені на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та відстрочити виконання даного судового рішення, оскільки відповідач знаходиться в скрутному фінансовому становищі, причини якого є несвоєчасні розрахунки споживачів теплової енергії, яке прийнято судом.
У судовому засіданні 26.11.2012р. представник позивача повністю підтримав позов та заперечив проти зменшення розміру нарахованої пені та відстрочення виконання судового рішення. Представник відповідача визнав позов в частині стягнення 119 000грн. основного боргу за поставлений природний газ. Також останній просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, які заявлені до стягнення на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а також відстрочити виконання судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
20.12.2010р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством „Обухіврайтепломережа" (Покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р., за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець -прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. договору.
Газ, що постачається за договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом договору. Постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ (надалі -газ) з урахування вартості його транспортування в обсязі до 1 930 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: січень -350 тис. куб. м., лютий -310 тис. куб. м., березень -300 тис. куб. м., квітень -120 тис. куб. м., травень -20 тис. куб. м., червень -20 тис. куб. м., липень -20 тис. куб. м., серпень -20 тис. куб. м., вересень -20 тис. куб. м., жовтень -160 тис. куб. м., листопад -250 тис. куб. м., грудень -340 тис. куб. м., разом 1 930 тис. куб. м. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м.), приведений до стандартних умов (п.п. 1.1., 1.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору ціна за 1 000 куб. м. газу становить 840,196грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ -2 %; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -234грн., крім того ПДВ -20 %. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -1 091грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309,20грн. Загальна вартість договору на дату його укладення становить 2 526 756грн. з ПДВ.
Згідно п.п. 4.1., 4.3., 4.4., 4.5. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за договором. Звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння, з урахуванням вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.
Пунктами 5.1., 5.2., 5.2.1. договору встановлено, що строк поставки газу: з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно. Місце поставки газу: постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за їх відсутності у покупця -на вузлі/вузлах обліку газотранспортного підприємства (надалі -пункти приймання-передачі). Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Відповідно п. 10.1. договору договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої Закону України „Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011р. і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011р. включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
20.12.2010р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством „Обухіврайтепломережа" (Покупець) укладено додаток № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р., за умовами якого сторони домовились, що покупець зобов'язується укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з транспортними або газодобувними, або газорозподільними підприємствами в пунктах приймання-передачі газу, зазначених у п. 5.2. договору.
Згідно п. 1.3. додатку № 1 до договору від 20.12.2010р. покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку постачальник до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії „Об'єднане диспетчерське управління" ДК „Укртрансгаз" для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки.
Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. додатку № 1 до договору від 20.12.2010р. обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п. 1.5.1. додатку. Обсяг газу, визначений згідно п. 2.1. додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу. У разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі фактично протранспортованих обсягів газу.
28.01.2011р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством „Обухіврайтепломережа" (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р., за умовами якої сторони погодились викласти назву договору в наступній редакції: „Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання" та викласти пункт 3.1.1. договору у наступній редакції: „3.1.1. Загальна вартість договору складається із сум вартості місячних поставок газу".
04.04.2011р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством „Обухіврайтепломережа" (Покупець) укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки природного газу № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р., за умовами якої сторони погодились з 01.04.2011р. викласти пункт 3.1. договору в наступній редакції: „3.1. Ціна за 1 000 куб. м. газу становить 815грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ -2 %; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -259,70грн., крім того ПДВ -20 %. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -1 091грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ -1 309,20грн.".
11.07.2011р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством „Обухіврайтепломережа" (Покупець) укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки природного газу № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р., за умовами якої сторони погодились з 01.07.2011р. викласти пункт 3.1. договору в наступній редакції: „3.1. Ціна за 1 000 куб. м. газу становить 790,20грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ -2 %; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -285грн., крім того ПДВ -20 %. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -1 091,грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ -1 309,20грн.".
30.08.2011р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством „Обухіврайтепломережа" (Покупець) укладено додаткову угоду № 4 до договору поставки природного газу № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р., за умовами якої сторони домовились, що з 06.08.2011р. по 30.09.2011р. природний газ для надання релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання за договором не постачається. Поставка природного газу для надання релігійним установам послуг з опалення та гарячого водопостачання в період з 06.08.2011р. по 30.09.2011р. буде здійснюватися за окремим договором у зв'язку із набуттям чинності Закону України № 3609-VI від 07.07.2011р.
03.10.2011р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством „Обухіврайтепломережа" (Покупець) укладено додаткову угоду № 5 до договору поставки природного газу № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р., за умовами якої сторони домовились вважати договір № 06/10-2418БО-17 від 20.12.2010р. припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011р.
Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р., за період з січня 2011р. по вересень 2011р. поставлено, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 1 414 225,35грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу (а.с. 63-72).
Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.1. договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р., з оплати отриманого згідно договору природного газу, виконав частково, сплативши на рахунок позивача 1 154 617грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання природного газу (а.с. 63-72), актом звіряння розрахунків від 12.09.2012р. (а.с. 11), підписаним та скріпленим печаткою позивача та поясненнями представників сторін.
Крім того, суд встановив, що після порушення провадження у справі (03.10.2012р.) відповідач 16.10.2012р. та 02.11.2012р. сплатив на рахунок позивача 95 500грн. та 45 108,35грн. (всього 140 608,35грн.), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 83, 102), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 119 000грн. (1 414 225,35грн. -1 154 617грн. -140 608,35грн.), що підтверджується актом звіряння від 07.11.2012р. (а.с. 108), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, платіжними дорученнями (а.с. 83, 102), а також поясненнями представників сторін.
Предметом позову, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 45-47), є вимоги про стягнення 259 608,35грн. основного боргу за поставлений природний газ, 19 584,92грн. пені, 540,61грн. інфляційних втрат та 9 862,34грн. 3 % річних.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1. договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р., за період з січня 2011р. по вересень 2011р. поставив, а відповідач прийняв від позивача природний газ загальною вартістю 1 414 225,35грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу (а.с. 63-72), відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.1. договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р., з оплати отриманого згідно договору природного газу, виконав частково, сплативши на рахунок позивача 1 154 617грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання природного газу (а.с. 63-72), актом звіряння розрахунків від 12.09.2012р. (а.с. 11), підписаним та скріпленим печаткою позивача та поясненнями представників сторін; після порушення провадження у справі (03.10.2012р.) відповідач 16.10.2012р. та 02.11.2012р. сплатив на рахунок позивача 95 500грн. та 45 108,35грн. (всього 140 608,35грн.), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 83, 102), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 119 000грн. (1 414 225,35грн. -1 154 617грн. -140 608,35грн.), що підтверджується актом звіряння від 07.11.2012р. (а.с. 108), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, платіжними дорученнями (а.с. 83, 102), а також поясненнями представників сторін.
Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
З огляду на те, що після порушення провадження у справі (03.10.2012р.) відповідач погасив 140 608,35грн. основного боргу за поставлений природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 83, 102) суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 119 000грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 119 000грн. основного боргу за поставлений природний газ є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р., позивачем за період з 28.03.2012р. по 28.09.2012р. нарахована пеня в сумі 19 584,92грн., зокрема: 16 604,61грн. за період з 28.03.2012р. по 30.08.2012р. на суму боргу 259 609,36грн. та 2 980,30грн. за період з 31.08.2012р. по 28.09.2012р. на суму боргу 259 608,35грн.
Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.3.1. договору сторонами погоджено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 9.3. договору).
Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 46), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 28.03.2012р. по 28.09.2012р. становить загалом 19 683,49грн., зокрема: 16 597,98грн. за період з 28.03.2012р. по 30.08.2012р. на суму боргу 259 609,36грн. та 3 086,51грн. за період з 31.08.2012р. по 28.09.2012р. на суму боргу 259 608,35грн. Відтак, вимога про стягнення 19 584,92грн. пені є обґрунтованою в розмірі 19 584,92грн., оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.
Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).
Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Суд встановив, що враховуючи несвоєчасні розрахунки споживачів з відповідачем за природний газ відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, що підтверджується довідкою КП „Обухірайтепломережа" № 102-04 від 23.11/2012р. (а.с. 113) та розрахунком обсягу заборгованості за минулі роки в різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, що надана населенню (а.с. 114), у зв'язки з чим відповідачем допущено несвоєчасну оплату переданого позивачем природного газу.
Враховуючи вищевикладене, положення п. 3 ст. 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені вдвічі до 9 792,46грн. пені.
Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2012р. у справі № 17/006-12.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р., позивачем за період з 01.06.2011р. по 30.03.2012р. нараховано 540,61грн. інфляційних втрат та 9 862,34грн. 3 % річних за період з 21.05.2011р. по 12.10.2012р.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.06.2011р. по 30.03.2012р. та 3 % річних, нарахованих за період з 21.05.2011р. по 12.10.2012р. складає 3 307,79грн. інфляційних втрат та 10 021,48грн. 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 540,61грн. інфляційних втрат та 9 862,34грн. 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі 540,61грн. інфляційних втрат та 9 862,34грн. 3 % річних з огляду на те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 119 000грн. основного боргу за поставлений природний газ, 9 792,46грн. пені, 540,61грн. інфляційних втрат та 9 862,34грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Також представником відповідача подано клопотання про відстрочення виконання судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Як зазначається у абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляд судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003р., при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Майновий стан боржника, відсутність у нього на цей час коштів, не може розглядатись тією винятковою обставиною, що надає право на розстрочку виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів пунктів 7.1.-7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р. застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке: відстрочка -це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р.).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
Заявником належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України не доведено суду наявності підстав для відстрочки виконання вищевказаного судового рішення. Наявність же скрутного фінансового становища, яке виникло у зв'язку з несвоєчасними розрахунками споживачів теплової енергії, що підтверджується довідкою КП „Обухірайтепломережа" № 102-04 від 23.11/2012р. (а.с. 113) та розрахунком обсягу заборгованості за минулі роки в різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, що надана населенню (а.с. 114) свідчить про факт наявності заборгованості населення перед відповідачем, а не про існування виняткових випадків, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Посилання представника відповідача на те, що останнім укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 225/517-ГУ від 07.11.2012р., де передбачено перерахування позивачу 119 000грн. для погашення заборгованості за природний газ 2011р. згідно договору № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р., а п. 11.2. договору встановлено, що КП „Обухіврайтепломережа" зобов'язано не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору № 06/10-2418ТЕ-17 від 20.12.2010р. не приймаються судом в якості підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки вказана обставина не ускладнює виконання рішення або робить його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочку виконання даного судового рішення у зв'язку з її безпідставністю та необгрунтованістю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд
1. Провадження у справі в частині вимог до Комунального підприємства „Обухіврайтепломережа" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Радянська, буд. 3; код ЄДРПОУ 32724676) про стягнення 140 608 (ста сорока тисяч шестиста восьми гривень) 35 коп. основного боргу за поставлений природний газ припинити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Комунального підприємства „Обухіврайтепломережа" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Радянська, буд. 3; код ЄДРПОУ 32724676) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, Шевченківський р-н., вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 31301827) 119 000 (сто дев'ятнадцять тисяч гривень) 00 коп. основного боргу за поставлений природний газ, 9 792 (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дві гривні) 46 коп. пені, 540 (п'ятсот сорок гривень) 61 коп. інфляційних втрат, 9 862 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні) 34 коп. 3 % річних та 5 791 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто одну гривню) 92 коп. судового збору.
4. У задоволенні решти позову -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено: 27.11.2012р.
Суддя П.В. Горбасенко