ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/759-17/282 20.11.12
За скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр Московський»
на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України
у справі
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі
1) Міністерства фінансів України
2) Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу»
2)товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр Московський»
про стягнення 57 134 482 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники учасників процесу:
прокурор Шевченко О.В. (посвідчення № 002629)
від позивача-1 Онашко Є.М. (за довіреністю)
від позивача-2 Вихристюк О.В. (за довіреністю)
Канюк Я.Ю. (за довіреністю)
від відповідача-1 не з'явились
від відповідача-2 Кулініч А.П. (за довіреністю)
від ВДВС Рубель І.В. (за довіреністю)
Обставини справи:
Заступник прокурора м. Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (далі - позивач-1) та публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»(далі - позивач-2) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу»(далі - відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр Московський»(далі - відповідач-2), в якому просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 05/2-7113-09 від 09.03.2010 р.) стягнути:
- з відповідача-1 на користь позивача-2 суму заборгованості за кредитом в розмірі 58 471 564,73 грн., яка складається з 45 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 36 986,30 грн. заборгованості по процентам, 10 208 219,18 грн. заборгованості по процентам, 2 502 123,29 грн. штрафних санкцій за несвоєчасне повернення кредиту, 724 235,96 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату процентів;
- з відповідача-2 на користь позивача-2 штраф у розмірі 3 353 050,00 грн. за неналежне виконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку кадастровий № 8000000000:82:034:0005, площею 0,3324 га, що розташована по вул. Московській, 7 у Печерському районі м. Києва та належить товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр Московський»на праві власності, з початковою ціною продажу з прилюдних торгів в розмірі 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2011 року у справі № 32/759-17/282 було частково задоволено позов та присуджено до стягнення на користь позивача-2 з відповідача-1 45 000 000 грн. заборгованості по кредиту, 36 986,3 грн. заборгованості по процентам за період з 01.02.2010 р. по 01.02.2010 р. та 10 208 219,18 грн. заборгованості по процентам, 2 502 123,29 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 678 535,09 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; а з відповідача-2 - 3 353 050 грн. штрафу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року вказане рішення залишено без змін.
10.01.2012 року на виконання згаданого вище рішення видано накази.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр Московський»звернулося до суду зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, у якій просить скасувати постанову державного виконавця від 07.06.2012 року ВП № 30828531 про стягнення 5 842 586,38 грн. виконавчого збору.
Скарга мотивована тим, що відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято вказану вище постанову про стягнення виконавчого збору в сумі, що складає 10% від загальної суми заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу»перед публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк»за кредитним договором № 60-V від 24.10.2008 року. Скаржник, посилаючись на п. 4.14 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, не погоджується з порядком визначення розміру виконавчого збору та вважає, що останній підлягає стягненню в сумі 10% від фактично стягнутої суми, пропорційно до фактично задоволених вимог стягувача.
Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Ухвалою суду від 22.10.2012 року розгляд скарги було призначено на 30.10.2012 року.
У вказаному судовому засіданні представник органу виконання рішень подав суду письмові пояснення, у яких заперечив проти задоволення скарги, а також подав суду копії матеріалів спірного виконавчого провадження.
Також заперечив проти задоволення скарги представник позивача-2. Представники інших учасників процесу не з'явились. Суд оголосив ухвалу про відкладення розгляду справи до 20.11.2012 року.
У судове засідання не з'явився представник відповідача-2. Представник органу виконання рішень подав письмові заперечення для приєднання до матеріалів справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників стягувача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з пунктами 1, 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення суду.
Пунктом 2 статті 30 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
24.01.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30828531 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва у справі № 32/759-17/282, виданого 10.01.2012 року, та надано боржнику 7 днів для добровільного виконання виконавчого документу.
Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
У пункті 1 статті 27 Закону встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 у встановлений для самостійного виконання термін рішення суду не виконав.
07.06.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про стягнення виконавчого збору № 308286531 в розмірі 5 842 586,38 грн., тобто в розмірі 10% від загальної суми, що підлягає стягненню з відповідача-2 за виконавчим документом.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності - товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група»вартість предмета іпотеки -земельної ділянки, яка розташована по вул. Московській, 7, в м. Києві, становить 53 587 584 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, стягувач (публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк») скористався правом, передбаченим ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку»та придбав предмет іпотеки за початковою ціною (53 587 584 грн.) шляхом заліку забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
Таким чином, забезпечені вимоги стягувача щодо стягнення заборгованості в розмірі 58 425 863,86 грн. погашені частково.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно.
Керуючись даною нормою Закону, 10.09.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Суд критично оцінює твердження скаржника щодо протиправності дій державного виконавця при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 3-5 ст. 28 Закону постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. У разі, якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.
Згідно з п. 4.16.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 3), стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
Пунктом 4.16.2. даної Інструкції передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону. При подальших пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Згідно з п. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, у разі повернення виконавчого документа з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 47 Закону, постанова про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження не виділяється та залишок нестягнутої суми виконавчого збору не стягується.
З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку про відповідність постанови від 07.06.2012 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 5 842 586,36 грн. чинному законодавству України.
Таким чином, посилання скаржника на неправомірність дій відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 07.06.2012 року про стягнення виконавчого збору спростовується вищевикладеними обставинами та наявними матеріалами справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд
У задоволенні скарги відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова
Ухвалу підписано 26.11.2012 року