01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"13" листопада 2012 р. Справа № 3/112-12
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп", с. Кошани Козелецького району Чернігівської області
до Фізичної особи-підприємця Кузьменко Вікторії Григорівни, смт. Калита Броварського району
про стягнення 9904,76 грн.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи:
Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством "Козелецьрайагролісгосп" (надалі позивач) заявлено позов до Фізичної особи-підприємця Кузьменко Вікторії Григорівни (надалі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 9904,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повній мірі розрахувався за поставлений позивачем по товарно-транспортних накладних від 23.12.2011 р.
№ 00003730 та від 27.04.2012 р. № 00003997 пиловник сосен на загальну суму
16065,00 грн., у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі
9904,76 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2012 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 16.10.2012 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2012 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 31.10.2012 р.
31.10.2012 р. судове засідання не відбулось, оскільки, учасники судового процесу не були належним чином повідомлені про дату, місце та час судового засідання у зв'язку з тим, що з 22.10.2012 р. по 29.10.2012 р. не здійснювалась відправка кореспонденції через відсутність коштів у господарському суді Київської області, що підтверджується відповідним судовим актом. Останній підписано повноважними працівниками суду та долучено до матеріалів справи. У зв'язку з наведеним вище, ухвалою суду від 31.10.2012 р. розгляд справи призначено на 13.11.2012 р.
Присутній у судовому засіданні представник позивача подав акт звірки взаєморозрахунків між сторонами та лист відповідача у якому остання визнає заявлені позивачем вимоги у повному обсязі.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ухвалами суду від 26.09.2012 р. та 31.10.2012 р. в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд
встановив:
Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Козелецьрайагролісгосп" 23.12.2011 р. та 27.04.2012 р. поставило ФОП Кузьменко Вікторії Григорівні товар -пиловник сосни в кількості 35,7 м. куб. на загальну суму 16065,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних №00003997від 27.04.2012 р. та № 00003730 від 23.12.2011 р. на загальну суму 16065,00 грн.
Факт отримання відповідачем -ФОП Кузьменко Вікторією Григорівною товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями згаданих вище накладних, які містять підпис відповідача в графі "отримав(ла)" та копією довіреності від
26.04.2012 р., яка видана відповідачем на отримання матеріальних цінностей від позивача. Вказана довіреність підписана відповідачем та містить відтиск печатки останньої.
Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. №П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).
Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України №99 від 16.05.96р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96р. №293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар, що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 317 від 26.04.2012 р. на суму 6000,00 грн. та № 318 від 27.04.2012 р. на суму 6000,00 грн. Таким чином, станом на дату судового засідання, як зазначає позивач, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 9904,76 грн.
Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності з приписами зазначеної статті ЦК України, Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Козелецьрайагролісгосп" 19.09.2012 р. направило на адресу ФОП Кузьменко В.Г. претензію датовану № 115 від 19.09.2012 р., що підтверджується фіскальним чеком від 19.09.2012 р. № 7635, відповідно до якої пропонувало відповідачу погасити заборгованість, за поставлений товар у розмірі 9904,76 грн. Вказана вимога, станом на дату судового засідання, відповідачем не задоволена та залишена без належного реагування.
07.11.2012 р. між позивачем та відповідачем було складено, підписано представником позивача та відповідачем, скріплено відтиском печатки позивача акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість ФОП Кузьменко Вікторії Григорівні перед Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством "Козелецьрайагролісгосп", станом на 07.11.2012 р., за поставлений товар складала 9904,76 грн.
Присутній у судовому засіданні представник позивача подав лист відповідача від 07.11.2012 р., відповідно до якого відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі.
Приписами частини п'ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.
Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та у зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар, а останній зобов'язаний за нього розрахуватись. Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.
Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Станом на дату винесення рішення у даній справі відповідач свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі, у частині здійснення розрахунків за поставлений товар, не виконав, за отриманий товар не розрахувався (доказів оплати суду не надав), а тому заборгованість відповідача перед позивачем складає 9904,76 грн.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед ним складає суму в розмірі 9904,76 грн., відповідачем належних доказів, які б спростовували зазначену заборгованість суду не надано, відповідно позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Клопотання відповідача, вказане у листі від 07.11.2012 р., про відстрочення стягнення суми основного боргу судом залишається без задоволення, оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем виникла, ще у липні 2012 року, а отже з моменту виникнення заборгованості за поставлений товар минуло вже більше чотирьох місяців, що є значним періодом несплати боргу. Крім того, відповідачем не надано суду належних доказів важкого фінансового стану останнього, а несплата вказаної заборгованості протягом тривалого часу порушує матеріальні інтереси позивача -Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" та може призвести до негативних наслідків для нього.
Судові витрати, згідно з приписами частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кузьменко Вікторії Григорівни (07420, Київська обл., Броварський район, смт. Калита, вул. Леніна, буд. 32, кв. 7; ідентифікаційний номер 2759622229) на користь Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (17061, Чернігівська область, Козелецький район, с. Кошани; код ЄДРПО Україна 31187172) -9904 (дев'ять тисяч дев'ятсот чотири гривні) 76 коп. боргу та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять гривень) 50 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.11.2012 р.
Суддя А.В. Лопатін