ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-3/15505-2012 22.11.12
За позовом Приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт»
До Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лісова пісня»
Про стягнення 80 475,00 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Упир П.І. -по дов. № 28/10 від 29.10.2012
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт» про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лісова пісня»80 475,00 грн. заборгованості, яка складається з 37 800,00 грн. основного боргу, 870,34 грн. пені, 41 190,76 грн. штрафу, 613,90 грн. -3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг № 05/10 від 01.12.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/15505-2012 та призначено її до розгляду на 22.11.2012.
Позивачем 20.11.2012 до відділу діловодства суду подано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 80 475,00 грн. заборгованості, яка складається з: 13 200,00 грн. основного боргу, 870,14 грн. пені, 65 763,25 грн. штрафу, 641,61 грн. -3% річних.
Позивач в судовому засіданні 22.11.2012 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 22.11.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.11.2012 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про порушення провадження у справі від 06.11.2012 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Жукова Маршала, 33-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, отриманого на запит суду, станом на 22.11.2012 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 06.11.2012 надіслану за вищевказаною адресою отримав 14.11.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судовому засідання 22.11.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
01.12.2011 між Приватним підприємством «Охоронна компанія «Пересвіт»(виконавець) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Лісова пісня»(замовник) було укладено договір про надання послуг № 05/10 (далі -договір).
Відповідно до п. 2.1. договору замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання:
1.1.1. по охороні приміщень, матеріальних цінностей, транспорту, персоналу та внутрішньої території замовника від проникнення сторонніх осіб на об'єкт, який розташовано за адресою : м. Київ, вул. Жукова Маршала, 33-А.
1.1.2. з організації технічного, методичного та інформаційно-консультативного забезпечення безпеки об'єкта на умовах і в порядку, передбачених цим договором.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони у період січень-серпень 2012 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 13 200,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в сумі 870,14 грн., штраф в сумі 65 763,25 грн. та 3% річних в сумі 641,61 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 2.2. договору виконавець зобов'язаний виставити на об'єкті, зазначеному в п. 1.1.1. охорону з числа співробітників виконавця (далі -пост). Чисельність співробітників виконавця затверджується актом про виставлення постів охорони на об'єкті (додаток № 3).
З додатку № 3 до договору, який є актом про виставлення постів охорони на об'єкті, вбачається, що для охорони об'єкта замовника виставлено 2 (два) поста охорони в кількості 1 (один) охоронець на 1 (один) пост, які працюватимуть цілодобово (включаючи робочі, вихідні і святкові дні).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що вартість послуг виконавця визначається з кількості відпрацьованих людино/годин протягом місяця при наданні послуг з охорони або з фактично відпрацьованого часу при наданні послуг з організації технічного, методичного та інформаційно-консультативного забезпечення безпеки об'єкта і складає суму, яка визначена в протоколі погодження про розмір домовленої вартості наданих послуг (додаток № 1) та в акті про виставлення постів охорони на об'єктів (додаток № 3) за домовленістю сторін.
Додатком № 1 до договору, який є протоколом погодження розміру домовленої вартості наданих послуг, згідно якого сторони засвідчили що розмір щомісячної домовленої вартості за надані виконавцем послуги за договором з 01.12.2011 становить 14 600,00 грн.
Згідно п. 7.1. договору сторони визначили, що фактичне виконання виконавцем робіт фіксується сторонами у двосторонньому акті прийому-здачі виконаних робіт, який складається та узгоджується не пізніше останнього числа місяця.
В матеріалах справи наявні наступні підписані та скріплені печатками обох сторін акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000211 від 31.12.2011, № ОУ-0000014 від 31.01.2012, № ОУ-0000035 від 29.02.2012, № ОУ-0000051 від 31.03.2012, № ОУ-0000071 від 30.04.2012, № ОУ-0000092 від 31.05.2012, № ОУ-0000110 від 30.06.2012, № ОУ-0000130 від 31.07.2012, № ОУ-0000146 від 31.08.2012, загалом на суму 131 400,00 грн.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.
Згідно п. 7.3. договору оплата послуг проводить замовником щомісячними платежами протягом 10 днів після підписання сторонами актів прийому-здачі виконаних робіт згідно виставлених рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 4.1.12. договору замовник зобов'язався своєчасно оплачувати послуги з охорони та організації технічного, методичного та інформаційно-консультативного забезпечення безпеки об'єкта, що надаються виконавцем.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг охорони у визначений договорами строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін, складає 13 200,00 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 13 200,00 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку прострочення платежів, зазначених у розділі 7 даного договору, замовник вплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу від суми прострочення. У випадку прострочення оплати послуг більше, ніж на 20 календарних днів, замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 10% від суми заборгованості за кожний наступний день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
Укладеними між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.
Враховуючи, що в силу умов п. 5.2. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі щомісяця до 10 числа, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.2. договору розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 870,14 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 870,14 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 65 763,25 грн. нарахованого на підставі п. 5.2. договору слід відзначити наступне
Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку прострочення платежів, зазначених у розділі 7 даного договору, замовник вплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу від суми прострочення. У випадку прострочення оплати послуг більше, ніж на 20 календарних днів, замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 10% від суми заборгованості за кожний наступний день прострочення.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Отже, з урахуванням встановленого статтею 549 Цивільного кодексу України визначення, пунктом 5.2. договору сторонами двічі передбачена відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення платежів у вигляді пені, яка розраховується в різних розмірах.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 65 763,25 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 641,61 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 641,61 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лісова пісня» (02156, м. Київ, вул. Жукова Маршала, 33-А, код ЄДРПОУ 37782060) на користь Приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт» (18006, Черкаська область, м. Черкаси, бул. Шевченка, 419, кв. 13, код ЄДРПОУ 33903633) 13 200 (тринадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 870 (вісімсот сімдесят) грн. 14 коп. пені, 641 (шістсот сорок одну) грн. 61 коп. - 3% річних, 292 (двісті дев'яносто дві) грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 26.11.2012.
СуддяВ.В. Сівакова