ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-30/13040-2012 20.11.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія
«Гарант-Авто»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
про стягнення 8 531,63 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
від позивача: Касімова Я.А. представник за довіреністю № 46-2-4/37 від 23.12.11.
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(далі -позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(далі -відповідач) про стягнення 9 954,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.12. порушено провадження у справі № 5011-30/13040-2012, розгляд справи призначено на 11.10.12.
В судовому засіданні 11.10.12. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в відзиві.
В судовому засіданні 11.10.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 08.11.12.
05.11.12. від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява, в якій Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»заперечує проти фактів та обставин, викладених відповідачем в письмовому відзиві на позовну заяву, та на підставі ст. 22 ГПК України зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 531,63 грн.
Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
В судовому засіданні 08.11.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 20.11.12.
В судовому засіданні 20.11.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення.
Представник відповідача в судове засідання 20.11.12. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд н повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/13040-2012.
В судовому засіданні 20.11.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
24.09.08. між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(яке рішенням чергових Загальних зборів акціонерів було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», що підтверджується протоколом загальних зборів № 38 від 20.04.2011 р., статутом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»), як Страховиком, Дегтярьовою Анжелікою Володимирівною, як Страхувальником, та ТОВ «ПростоФінанс», як Вигодонабувачем, було укладено Поліс № 19G-0231614 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, відповідно до умов якого Страховиком було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля Chevrolet Lacetti, д.р.н. АА5045НТ.
Як вбачається з Довідки № б/н від 13.07.09. Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві, 01.07.09. о 14:05 год. в м. Києві на вул. Гетьмана,2 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Chevrolet Lacetti, д.р.н. АА5045НТ та автомобіля Mitsubishi Lancer д.р.н. АХ6981АТ, що належить Малець Є.В. та знаходився під його керуванням.
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 21.07.09. в адміністративній справі № 3-3047-1/09 2009 р., 01.07.09. о 14:05 год. в м. Києві на вул. Гетьмана, 2 Малець Є.В. не дотримався безпечної дистанції та не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Chevrolet Lacetti, д.р.н. АА5045НТ, що призвело до пошкоджень транспортних засобів та чим порушені вимоги ПДР, внаслідок чого Малець Є.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
06.07.09. Страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про страхову подію.
Згідно з висновком спеціаліста № С-972 від 21.07.09. про визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, ремонтній калькуляції № 972, вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet Lacetti, д.р.н. АА5045НТ внаслідок ДТП, яка відбулась 01.07.09., складає 13 030,33 грн.
Відповідно до страхового акту № 84156 від 17.08.09., пошкодження транспортного засобу марки Chevrolet Lacetti, д.р.н. АА5045НТ внаслідок ДТП, яка відбулась 01.07.09. за участю застрахованого автомобіля, визнано позивачем страховим випадком та визначено, що розмір збитку завданого об'єкту страхування становить 9 954,79 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 9 954,79 грн. згідно платіжного доручення № 7992 від 22.09.09. (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні). Вказане платіжне доручення є реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику (вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.11. у справі № 42/92).
Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем (Страховик) та гр. Малець Євгеном Володимировичем було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3317686 (тип 3), відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб транспортним засобом автомобілем Mitsubishi Lancer д.р.н. АХ6981АТ, ліміт за шкоду майну -25 500,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу № 84156 від 08.12.09. про відшкодування шкоди у зв'язку з ДТП (отримана відповідачем 17.12.09.., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що наявне в матеріалах справи).
При цьому, у відповідності до письмових пояснень позивача та відповідача, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка»було сплачено позивачу частину грошових коштів в розмірі 1 423,16 грн. в погашення наявної заборгованості в розмірі 9 954,79 грн., внаслідок чого, за твердженням Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 531,63 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приписи ст. 22 Цивільного кодексу України встановлюють, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.
Відповідно до ч.2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність Малець Є.В. в частині заподіяння шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Mitsubishi Lancer д.р.н. АХ6981АТ, була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/3317686).
Вина Малець Є.В., який керував автомобілем Mitsubishi Lancer д.р.н. АХ6981АТ, підтверджується постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 21.07.09. в адміністративній справі № 3-3047-1/09 2009 р.
Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Chevrolet Lacetti, д.р.н. АА5045НТ, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВС/3317686), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Полісом добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності від 24.09.08., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа № 11/406-07).
Полісом № ВС/3317686 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 25 500 грн.
У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № ВС/3317686 становить 0,00 грн.
При цьому, судом враховано, що відповідачем було сплачено грошові кошти в розмірі 1 423,16 грн. в погашення наявної заборгованості в розмірі 9 954,79 грн.
Стосовно доводів відповідача, викладених в письмовому відзиві, про те, що оскільки, на думку Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», між сторонами у даній справі існували однорідні один до одного вимоги, то відповідачем 22.04.10. було подано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 8 531,63 грн., внаслідок чого вказана заборгованість вважається зарахованою та припиненою, суд відзначає наступне.
Окремим способом припинення правовідношення є зарахування (ст. ст. 603, 604, 605 ЦК України).
Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.
Таким чином, за змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви однієї сторони.
Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (п. 31 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).
Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду (вказана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.06. у справі № 8/600).
При цьому, судом враховано, що позивач вимогу відповідача про наявність у Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»заборгованості перед Приватним акціонерним товариство «Страхова компанія «Уніка»в розмірі 8 531,63 грн. не визнав та направив відповідачу відповідь № 84156 від 15.04.10. на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою таке зарахування та його розмір не визнав, в зв'язку з чим між сторонами існує спір щодо заборгованості в розмірі 8 531,63 грн., а направлення відповідачем заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування коштів в порядку регресу.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню повністю у розмірі 8 531,63 грн.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, б. 14-В; ідентифікаційний код 20033533) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, Печерський район, провулок Новопечерський, б. 19/3; ідентифікаційний код 16467237) 8 531 (вісім тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 63 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.11.12.
Суддя Т.М. Ващенко