ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
26.11.12 Справа № 9пн/5014/2893/2012.
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Амвросіївка Донецької області
до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби, м. Крансодон Луганської області
про витребування майна
в присутності представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, пасп. НОМЕР_1 від 19.11.98, ОСОБА_2, дов. № 1538 від 26.11.12,
від відповідача -Зелюкіна Є.І. - гол. держ. подат. інсп., дов. № 19/10-025 від 22.03.12
суть спору: позивач, підприємець ОСОБА_1, звернувся з позовною заявою, в якій просить витребувати від відповідача та передати йому матеріальні цінності, які зазначені у накладних № 1 та № 2 до договорів зберігання № 1 та № 2 від 31.01.08, укладених між позивачем та громадянином ОСОБА_4 на загальну суму 70809 грн.
Відповідач, Краснодонська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області Державної податкової служби, відзивом на позовну заяву за № 12576/10-015 проти позову заперечує, оскільки позивач не довів належними доказами права власності на спірне майно.
У підтвердження своїх доводів відповідач надав до матеріалів справи відповідні документи.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на факт передачі відповідачу після припинення управлінням СБУ в Луганській області провадження у карній справі № 1323 матеріальних цінностей, що були вилучені в межах карної справи 1 лютого 2008 року та визнані речовими доказами, для прийняття рішення щодо подальшої долі стосовно цих цінностей.
Позивач, посилаючись на укладені з гр. ОСОБА_4 договори зберігання, стверджує, що спірні матеріальні цінності до вилучення за карною справою перебували на зберіганні саме у гр. ОСОБА_4, що підтверджується накладними на їх передачу.
Позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення спірного майна, однак отримав відмову через відсутність документів, що підтверджують право власності на майно, що зберігалось.
Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, суд дійшов наступного висновку.
Інтерес позивача у спірних правовідносинах полягає в отриманні від відповідача спірного майна як такого, що є власністю позивача.
Як вбачається з наданих позивачем документів, Держмитслужбою України Луганської митниці було складено протокол про порушення митних правил у відношенні невстановленої особи, що передував порушенню кримінальної справи № 1323 за фактом замаху на контрабанду через митний кордон України поза митним контролем.
Оскільки особа, яка вчинила правопорушення не була встановлена, матеріальні цінності, що визнані речовими доказами за карною справою, були передані за відповідним актом опису і попередньої оцінки майна на облік до Краснодонської ОДПІ з ознаками безхазяйного майна.
Цивільне законодавство України визначає загальне правило набуття права власності - це підстави, не заборонені законом, не встановлюючи виключний перелік таких підстав. Крім того, законодавством встановлена презумпція правомірності набуття права власності - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном у повному обсязі, при цьому на зміст права власності не впливають місцезнаходження власника та місцезнаходження майна.
За правилом ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За змістом цієї норми якщо власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном, тобто коли це майно незаконно вибуло з його володіння, він має захистити своє право шляхом віндикації.
Разом з тим, позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речовому праві.
Позивач, звертаючись з цим позовом до суду, стверджує, що саме він є власником спірного майна, надавши наступні докази (а.с. 9 -12):
· договір № 1 на прийняття продукції на відповідальне зберігання від 31.01.08,
· накладна № 1 від 31.01.08 на суму 30108,0 грн.,
· договір № 2 на прийняття продукції на відповідальне зберігання від 31.01.08,
· накладна № 2 від 31.01.08 на суму 40701,0 грн.
Вирішуючи цей спір, суд виходить з наступного.
За віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи, що неможливо у разі вибуття з володіння власника речей, визначених за родовими ознаками.
У такому випадку інтереси власника можуть бути захищені в інший спосіб, наприклад, позов про відшкодування шкоди тощо.
Самі по собі договори зберігання, накладні та інші обставини, якими позивач обґрунтовує позовну вимогу, не є підставами для її задоволення, оскільки:
Ш надані до справи накладні не містять посилання на договори зберігання, а тому не доведений факт передачі спірного майна саме в межах тих договорів, які надані позивачем в якості доказів, оскільки матеріали справи містять письмові пояснення гр. ОСОБА_4 на ім'я в.о. заступника начальника Луганської митниці та інші документи, що спростовують ці доводи позивача,
Ш майно, перелічене в накладних, не наділене індивідуально визначеними ознаками, що позбавляє позивача захисту права та законного інтересу в спосіб, обраний ним.
За таких обставин, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тому у позові слід відмовити.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписане 27.11.12.
Суддя А.Г. Ворожцов