19.11.2012Справа №5002-28/3440-2012
За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго», м. Сімферополь в особі Джанкойського району електричних мереж, м. Джанкой
до відповідача Фізичної особи-підприємця Никонорова Леоніда Петровича, Джанкойський район, с. Ізумрудне
про стягнення 2 324,74 грн.
Суддя С.О. Лукачов
представники:
Від позивача - Сібільова І.Ф., довіреність № 447-Д від 10.07.2012 р., юрисконсульт
Від відповідача - Міндов О.Д., довіреність від 10.11.2012 р., представник
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» в особі Джанкойського району електричних мереж звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Никонорова Леоніда Петровича про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 2 271,17 грн., 3% річних у сумі 9,70 грн. та пені у сумі 43,87 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував належним чином умови договору про постачання електричної енергії № 234/067 від 12.07.2004 р. щодо своєчасного розрахунку за спожиту електричну енергію, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість у розмірі 2 271,17 грн., що і стало підставою звернення позивача до суду.
12.11.2012 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує та просить припинити провадження у справі, у зв'язку з тим, що відповідач припинив свою підприємницьку діяльність.
Розгляд справи відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. № 417/1442 (далі - ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків.
12.07.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (яке перейменовано на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго») в особі Джанкойського району електричних мереж (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Никоноровим Леонідом Петровичем (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 234/067 (а. с. 6-9).
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати інший стороні (споживачу, абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до розділу 1 договору, постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач оплачує її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, по графіку погашення заборгованості, по актам ПКЕЕ) згідно умовам цього договору та додатків до договору, які являються його невід'ємною частиною.
Згідно п. 2.2.3 договору споживач зобов'язується оплачувати вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно умовам додатків № 4.1, або № 4.2 «Порядок розрахунків». Розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються згідно з п. 6.6 Правил користування електричною енергією (п. 1 додатку № 4.1).
Відповідно до п. 9.5 договору № 234/067 від 12.07.2007 р. про постачання електричної енергії, даний договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2004 р., а в частині розрахунків до їх повного погашення. Цей договір рахується щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про розірвання даного договору чи його перегляді.
Докази, які підтверджують розірвання чи визнання договору недійсним в матеріалах справи відсутні.
На виконання умов договору позивач постачав відповідачу електричну енергію та виставляв відповідні рахунки, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти про обсяги переданої споживачу електричної енергії та рахунки-накладні (а. с. 12-17). Проте, відповідач не в повному обсязі оплачував вартість спожитої електроенергії.
У зв'язку з чим за відповідачем склалась заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 2 271,17 грн.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 2 271,17 грн.
Суд не приймає заперечення відповідача, щодо невірного нарахування кількості електроенергії - 7440 кВтч на суму 2 261,76 грн., згідно рахунку-накладної № 234/06/48/0612 від 17.06.2012 р. за спожиту активну електроенергію з 18.05.2012 по 17.06.2012, оскільки до нього не доданий «Акт про об'єм наданої споживачу електроенергії», а тому не має доказів, які б підтверджували наявність заборгованості, у зв'язку з накладними.
Згідно п. 1 додатку № 4.1 до договору про постачання електричної енергії № 234/067 від 12.07.2004 р., розрахункова дата (день, коли споживач надає «Акт про об'єми спожитої електричної енергії», а постачальник виставляє кінцевий рахунок) встановлюється 17 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим періодом рахується період з 17 числа місяця до того ж числа наступного місяця. Показники розрахункових засобів обліку згідно з переліком об'єктів та точек комерційного обліку фіксуються 17 числа кожний місяць і оформлюються «Актом про об'єм наданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії».
Відповідно до п. 3 додатку № 4.1 до договору про постачання електричної енергії № 234/067 від 12.07.2004 р., якщо постачальник електричної енергії не отримав у вказаний строк дані про об'єми спожитої електричної енергії, визначення об'єму спожитої електричної енергії здійснюється по середньодобовому об'єму споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у випадку надання даних на протязі наступного розрахункового періоду.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що він не зміг здати «Акт про об'єми спожитої електричної енергії» 17.06.2012 р. оскільки це був вихідний день та пояснив, що коли він прийшов 19.06.2012 р. акт у нього вже не прийняли.
Виходячи з п. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Тобто, у цьому випадку розрахунковою датою згідно п. 3 додатку № 4.1 до договору про постачання електричної енергії № 234/067 від 12.07.2004 р. є - 18.06.2012 р.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем або відмови позивача приймати «Акт про об'єми спожитої електричної енергії» 19.06.2012 р. У свою чергу рахунком - накладною № 234/06/48/0612 від 17.06.2012 р. (а. с. 12) підтверджується те, що відповідач отримав рахунок 19.06.2012 р. без будь-яких заперечень, про що свідчить його підпис на ньому.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 43,87 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 даного договору, з порушенням строків, визначених в додатках № 4.1, № 4.2 «Порядок розрахунків», споживач зобов'язаний оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Перевіривши розрахунок суми пені, суд знаходить його вірним, у зв'язку з чим, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 43,87 грн. за період з липня по серпень 2012 року.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 9,70 грн.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить припинити провадження у справі, у зв'язку з тим, що відповідач не є фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до п. 6 статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Згідно п. 4.7. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р., за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У справах про визнання недійсним акта, раніше виданого ліквідованим органом, господарський суд вправі замінити його іншим органом, на який покладено видання відповідних актів.
Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.10.2012 р. в графі стан фізичної особи-підприємця зазначено: «в стані припинення підприємницької діяльності», з огляду на викладене, суд не приймає доводи відповідача, щодо наявності підстав для припинення провадження у справі.
Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Представник відповідача у судовому засіданні, усно пояснив, що позов визнає, проте зазначив, що в нього не має коштів для його сплати.
Враховуючи те, що відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості та усно визнав позов, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованість в розмірі 2 271,17 грн., 3 % річних у розмірі 9,70 грн. та пені в розмірі 43,87 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. покладаються судом на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Никонорова Леоніда Петровича (ідентифікаційний номер 1995310595) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (р/р 26031301617847 в КРУ АТ «Державний ощадний банк України», МФО 324805, код ЄДРПО України 00131400) в особі Джанкойського району електричних мереж заборгованість по розрахункам за спожиту електричну енергію в розмірі 2 271,17 грн., 3 % річних у розмірі 9,70 грн., пеню в розмірі 43,87 грн. та судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 19.11.2012.
Повне рішення складено - 26.11.2012.
Суддя С.О. Лукачов