"22" листопада 2012 р. Справа № 37/5005/1999/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М.
за участю представників:
позивачаЛішунова Н.В., дов. від 11.01.12
відповідачаЧебаненко Є.В., дов. від 20.04.12
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.12
у справі№ 37/5005/1999/2012 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"
простягнення штрафу у сумі 13330036,80 грн.
Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" про стягнення суми штрафу у розмірі 13330036,80 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, що є підставою для стягнення з останнього штрафу за порушення термінів поставки продукції, передбаченого договором.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.12 (суддя Коваль Л.А.) у справі №37/5005/1999/2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.12 (судді: СтрелецьТ.Г. -головуючий, Науменко І.М., Герасименко І.М.) у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що відповідач не допустив прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, а отже відсутні підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу. Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 530, 629, 662, 663, 712 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, а також незастосування статей 217, 218 Господарського кодексу України. Серед іншого, скаржник зазначає, що висновок судів про неможливість встановити вартість товару не відповідає дійсності; рознарядки надсилались відповідачу в оригіналі та факсимільним зв'язком, однак відвантажень продукції за вказаними рознарядками не відбувалось.
Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, правовідносини у даній справі виникли на підставі укладеного договору поставки №ЦХП-04-00911-01 від 25.05.11. За умовами цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка і кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що наведені у цьому Договорі.
Найменування продукції: колеса суцільнокатані, бандажі локомотивні чорнові (п. 1.2), виробник продукції ВАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" м. Дніпропетровськ (п. 1.3. договору).
Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 Кодексу унормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 5.2. договору, відвантаження продукції проводиться партіями упродовж 2011 року тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом та є підтвердженням готовності вантажоодержувача до прийому продукції. Під партією продукції розуміється кількість продукції, яка відвантажена в одному транспортному засобі. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен упродовж доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Кожна партія продукції постачається протягом 30-ти календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.
Датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній, на адресу вантажоодержувача, яка вказана в рознарядці замовника (пункт 5.3 договору).
За порушення термінів постачання продукції відповідно до п. 5.2 дійсного договору, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої продукції (пункт 10.1 договору).
Відповідно до статті 526 Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).
Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Кодексу).
Дослідивши надані сторонами докази, суди встановили, що надані позивачем в підтвердження обґрунтуваності позовних вимог рознарядки від 01.06.11 № ЦХП-19/573, від 01.06.11 № ЦХП-19/572 та від 24.06.11 № ЦХП-20/4293 не можуть бути підставою для стягнення з відповідача суми штрафу, оскільки докази направлення зазначених рознарядок відповідачу, як і докази на підтвердження їх отримання у порядку, визначеному договором, позивачем не надані і в матеріалах справи відсутні.
На підставі викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено настання строку поставки відповідачем продукції за рознарядками на відвантаження; відповідач не допустив прострочення виконання зобов'язання з поставки продукції, а тому підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу відсутні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судові інстанції дійшли висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.12 у справі №37/5005/1999/2012 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Г.Фролова