"22" листопада 2012 р. Справа № 8/5005/2672/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,
суддівГоголь Т.Г.,
Швеця В.О.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кільчень"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.12
у справі№ 8/5005/2672/2012 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомДніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кільчень"
прозміну умов договору
У судовому засіданні 15.11.12 у справі було оголошено перерву до 22.11.12.
за участю представників сторін від:
прокуратури: Томчук М.О. (посв. № 000606),
позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
відповідача: Чернілевська І.В. (дов. від 01.11.12), Гриненко Т.В. (дов. від 01.11.12).
Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кільчень", в якому, з урахуванням уточнення просив внести зміни до пункту 3.2 договору оренди земельної ділянки від 12.05.03, укладеного між Дніпропетровською міськрадою та ТОВ "Кільчень". При цьому, прокурор посилався на приписи статей 632, 652, 653, 654 Цивільного кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.11, ухваленим суддею Первушин Ю.Ю., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.11 (колегія суддів у складі: Бахмат Р.М. -головуючого, Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.), у позові відмовлено.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. -головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О., постановою від 01.03.12 перевірені рішення та постанову у справі скасував, а матеріали справи скерував для нового розгляду до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи прокурором були уточнені позовні вимоги, в яких він просив викласти пункт 3.2. договору у наступній редакції "3.2. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у гривнях у розмірі 371 648,86 грн., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі земельного податку, що встановлюється цим Кодексом."
Після нового розгляду справи Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 21.05.12, ухваленим суддею Дубініним І.Ю., у позові відмовив. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності матеріалами справи розрахунку розміру орендної плати. При цьому, суд керувався приписами статей 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, статей 13, 18 Закону України "Про оцінку земель".
Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Чус О.В. - головуючого, Павловського П.П., Швеця В.В., постановою від 20.09.12 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з наявності правових підстав для внесення змін до спірного договору у зв'язку із зміною мінімального розміру річної орендної плати за землю на законодавчому рівні та необхідності приведення договору у відповідність до вимог чинного законодавства. При цьому, суд керувався приписами статей 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, статей 288, 289 Податкового кодексу України, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі".
Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кільчень" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник вказує на помилкове застосування апеляційним судом до договору оренди земельної ділянки від 12.05.03 нормативно-правових актів 2008 року та 2011 року. Зазначене, на думку скаржника, виключає підстави для внесення змін у договір у зв'язку з істотною зміною обставин. Також, скаржник вказує на помилковий висновок апеляційного суду в частині надання позивачем належних доказів розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку. Внаслідок цього, на думку скаржника, апеляційним судом були порушені приписи статті 58 Конституції України, статей 203, 526, 628, 652 Цивільного кодексу України, статей 179, 180 Господарського кодексу України, статей 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представників відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, предметом спору у даній справі є вимога Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора заявлена в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кільчень про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.05.03 в частині визначення розміру орендної плати. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цієї вимоги через недоведеність позивачем належними доказами того, що обчислення розміру орендної плати здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. Скасовуючи рішення у справі, апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Проте, висновок до якого дійшов апеляційний господарський суд є помилковим з огляду на таке. Як убачається з матеріалів справи, підставою позову про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.05.03 прокурором визначено зміну мінімального розміру річної орендної плати за землю на законодавчому рівні. При цьому, на підтвердження своїх вимог прокурором надано розрахунок суми орендної плати на 2012 рік, проведений Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 20.04.12. Зазначений розрахунок зроблений на підставі листа Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ № 10/10-435 від 12.04.12, в якому зазначено, що нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Георгія Камінського, 2 (кадастровий номер 1210100000:01:502:0007) та використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Кільчень" для земель змішаного використання, складає 1 337,54 грн. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарський суд першої інстанції визнав недоведеним належними доказами обчислення розміру орендної плати відповідно до вимог чинного законодавства. Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює порядок проведення нормативної грошової оцінки землі, є "Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" (далі - Порядок), затверджений спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук № 18/15/21/11 від 27.01.06. Даний Порядок регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів (пункт 1.2. Порядку). Пунктом 1.3. Порядку передбачено, що нормативна грошова оцінка земель використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до пункту 4 Порядку за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативу грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2. Судом першої інстанції установлено, що у матеріалах, доданих позивачем до справи, витяг з технічної документації, складений у відповідності з вимогами Порядку, відсутній. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, наведеного не врахував та не спростував встановленого господарським судом першої інстанції, обмежившись посиланням на невизначеність статтею 289 Податкового кодексу України форми, у якій подається нормативна грошова оцінка земельної ділянки, а відтак дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог. Окрім того, задовольняючи позов про внесення змін до пункту 3.2 договору оренди земельної ділянки від 12.05.03 в частині визначення розміру орендної плати, судом апеляційної інстанції не було враховано пункт 3.1. цього ж договору, яким сторонами вже визначена сума орендної плати за користування земельною ділянкою. Таким чином, враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія вважає правомірним висновок Господарського суду Дніпропетровської області про відсутність підстав для задоволення позову. Відтак, касаційна скарга підлягає задоволенню з покладення судових витрат на відповідача. За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області - залишенню в силі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кільчень" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.12 у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 8/5005/2672/2012 скасувати.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.12 залишити в силі.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець