83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.11.12 р. Справа № 5006/40/90/2012
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дзержинськ Донецької області
до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Cвятої Матрони Московської», м. Дзержинськ Донецької області
про стягнення 57387, 46 грн.
Суддя Говорун О.В.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3, виданий Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області, 26.06.1997, ОСОБА_3, довіреність б/н від 01.06.2011
від відповідача - Киреєв А.М., довіреність № 01-21-74 від 08.08.2012
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» (далі - відповідач) про стягнення суми 3% річних в розмірі 19746,16 грн. за період з 01 жовтня 2009 року по 20 вересня 2012 року та інфляційних витрат за період з жовтня 2009 по квітень 2012 року в розмірі 37641,30 грн., а всього 57387,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішеннями Господарського суду Донецької області від 03.01.2007 по справі 9/353, від 14.12.2006 по справі 17/323, від 14.12.2006 по справі 17/322 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Новодзержинська» про стягнення заборгованості у розмірі 86800грн., 114110грн., 25140грн. відповідно, позовні вимоги задоволені повністю. На теперішній час заборгованість відповідачем погашена лише частково, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов'язання, які нараховані на залишок заборгованості.
Відповідач проти задоволення позову заперечував.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Рішеннями господарського суду Донецької області від 03.01.2007 по справі 9/353, від 14.12.2006 по справі 17/323, від 14.12.2006 по справі № 17/322 позови Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Новодзержинська» про стягнення заборгованості задоволені в повному обсязі, з Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Новодзержинська» на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 стягнуто суми основного боргу у розмірі 86800грн., 114110грн. та 25140грн. відповідно, а всього 226050грн.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідачем стягнута заборгованість була оплачена лише частково, в розмірі 4630,30 грн. Заборгованість в розмірі 221419,7грн. відповідачем не сплачена.
Ухвалами господарського суду Донецької області від 13.01.2010 по справі 9/353, від 26.01.2010 по справі №17/323, від 26.01.2010 по справі 17/322 було замінено боржника - Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Новодзержинська» його правонаступником - Державним підприємством «Шахта «Новодзержинська».
Ухвалами господарського суду Донецької області від 18.11.2010 по справі №9/353, від 26.12.2010 по справі №17/323, від 06.12.2010 по справі 17/322 було здійснено заміну боржника - Державне підприємство «Шахта «Новодзержинська» його правонаступником - Товариством з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта «Новодзержинська».
Протоколом №13/12 загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта «Новодзержинська» від 02.07.2012 змінена назва підприємства на Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» (а.с.13).
Рішеннями господарського суду Донецької області з боржника вже стягувались 3% річних від простроченої суми та інфляційні витрати за період:
- по справі 9/353 - 3% річних з лютого 2007 року по серпень 2009 року, інфляційні витрати з лютого 2007 року по жовтень 2009 року (рішення від 09.02.2010 по справі 9/15);
- по справі 17/323 - 3% річних та інфляційні витрати з 01.01.2007 року по 31.10.2009 року (рішення від 08.02.2010 по справі 39/343);
- по справі 17/322 - 3% річних та інфляційні витрати з 01.01.2007 року по 31.10.2009 року (рішення від 08.02.2012 по справі 39/344).
Позивачем заявлено до стягнення суму 3% річних та інфляційних витрат за період з 01.10.2009 по 20.09.2012. Однак, як вбачається з вищезазначеного, 3% річних та інфляційні витрати за жовтень 2009 року вже були стягнуті з відповідача, крім 3% відсотків річних за жовтень 2009 року нарахованих на заборгованість стягнуту рішенням у справі 9/353.
Вищезазначені судові рішення набрали законної сили.
Отже, суд на підставі п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, припиняє провадження в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат за жовтень 2009 року нарахованих позивачем на суму заборгованості стягнутої рішеннями господарського суду Донецької області від 14.12.2006 по справі 17/323 та від 14.12.2006 по справі 17/322, а також в частині стягнення інфляційних витрат за жовтень 2009 року нарахованих позивачем на суму заборгованості стягнутої рішенням господарського суду Донецької області від 03.01.2007 по справі 9/353, у звязку з тим, що в цій частині вже є такі що набрали законної сили рішення господарського суду між тими самими сторонами, про той саме предмет та з тих же підстав.
Відповідачем, до теперішнього часу рішення господарського суду Донецької області не виконані, заборгованість не сплачена, що підтверджується листом відділу державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції від 02.11.12.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.
Відповідач сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних від простроченої суми, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цієї частині підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 19407,83 грн., з яких:
7742,65грн. нарахованих на суму заборгованості в розмірі 86800грн. (рішення від 03.01.2007 по справі № 9/353) за період з 01.10.2009 по 20.09.2012;
9887,98грн. нарахованих на суму заборгованості в розмірі 114110грн. (рішення від 14.12.2006 по справі № 17/323) за період з 01.11.2009 по 20.09.2012;
1777,2грн. нарахованих на суму заборгованості в розмірі 20509,4грн. (рішення від 14.12.2006 по справі № 17/322) за період з 01.11.2009 по 20.09.2012.
Здійснивши перерахунок інфляційних витрат, судом встановлено, що розмір інфляційних витрат за період прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 221419,4грн. з листопада 2009 по квітень 2012 становить 38039,69грн. Позивачем заявлено до стягнення менша сума - 37641,30грн.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення повністю вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Позивачем в позовній заяві зазначалась третя особа - відділ Державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції в Донецькій області. Суд приходить до висновку про відсутність необхідності залучення зазначеної особи як третьої особи, оскільки позивачем не наведено обґрунтування яким чином рішення суду у справі може вплинути на права та обов'язки відділу Державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції в Донецькій області. Також, позивачем не зазначено чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи відділ Державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції в Донецькій області наділено новими правами чи покладено на нього нові обов'язки, або змінено його наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» (85201, Донецька обл., м. Дзержинськ, вул. Фестивальна, 1, ЄДРПОУ 36182252) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2) 3% річних в розмірі 19407грн. 83коп., інфляційні витрати в розмірі 37641грн. 30 коп., а всього 57049грн. 13коп. та 1600 грн. 01коп. витрат з оплати судового збору.
Припинити провадження в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат за жовтень 2009 року нарахованих позивачем на суму заборгованості стягнутої рішеннями господарського суду Донецької області від 14.12.2006 по справі 17/323 та від 14.12.2006 по справі 17/322, а також в частині стягнення інфляційних витрат за жовтень 2009 року нарахованих позивачем на суму заборгованості стягнутої рішенням господарського суду Донецької області від 03.01.2007 по справі 9/353.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 26 листопада 2012 року.
Суддя Говорун О.В.