"21" листопада 2012 р. Справа № 5011-65/6116-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Мирошниченка С.В.,
суддів:Кролевець О.А.,
Хрипуна О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р.
у справі№ 5011-65/6116-2012 господарського суду міста Києва
за позовомМіського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"
доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про визнання договору укладеним
За участю представників:
позивача: Бабіч О.О.; Горбань О.В.; Ялівчук А.А.
відповідача: Чижевська Р.В.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2012 р. (суддя Головіна К.І.) позов Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" до Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання укладеним договору про списання заборгованості задоволено. Визнано укладеним договір між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" про списання заборгованості пені, штрафних санкцій та фінансових санкцій за договором № 06/09-730 ТЕ-34 від 23.09.2009 р. у сумі 3780782,04 грн. на умовах, викладених в проекті Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" № 472/01 від 24.02.2012 р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р. (судді: Б.В. Отрюх, Ю.Б. Михальська, А.І. Тищенко) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що без укладання запропонованого відповідачу проекту договору № 472/01 від 24.02.2012 р. про списання заборгованості по договору № 06/09-730-ТЕ-34 від 23.09.2009 р. поставки природного газу для населення з опалення та гарячого водопостачання не можливо буде списати позивачу встановленої в рішенні господарського суду Хмельницької області від 06.07.2011 р. заборгованості.
Але, такі висновки суддів попередніх інстанцій є передчасними.
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
Разом з тим судові рішення не містять висновків щодо відповідності запропонованого позивачем договору, у той час як установлення цього факту є реалізацією зазначених матеріальних норм права.
Крім того, зобов'язуючи відповідача укласти договір, суд не зазначив, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту вимогам закону.
За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи неповне з'ясування обставин справи, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на визначені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноваження, рішення господарського суду Вінницької області та постанова Рівненського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2012 р. у справі № 5011-65/6116-2012 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддяС.В. Мирошниченко
Судді:О.А. Кролевець
О.О. Хрипун