22 листопада 2012 р. Справа 7/69/2012/5003
за позовом: Приватного підприємства "Вікторія-Безпека", м.Київ
до: Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод", м.Шаргород, Вінницька область
про стягнення 65 605,32 грн. згідно договору № 11/ФО про надання послуг з охорони від 20.09.2011 року
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Павлова Т.С.
Представники:
позивача: Паньшин С.С., довіреність № 12-08-31/05 від 31.08.2012 року, паспорт серії МО 029778 виданий Генічеським РВ УМВС України в Херсонській області 31.01.1996 року.
відповідача: не з'явився.
05.11.2012 року до господарського суду Приватного підприємства "Вікторія-Безпека", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод", м.Шаргород, Вінницька область про стягнення 65 605,32 грн., з яких 64 245,90 грн. основний борг, 1 359,42 грн. 3 % річних згідно договору № 11/ФО про надання послуг з охорони від 20.09.2011 року.
Ухвалою від 06.11.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/69/2012/5003 та призначено до розгляду на 21.11.2012 року.
В судове засідання 21.11.2012 року відповідач не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 06.11.2012 року яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - вул. Леніна, буд. 284, м. Шаргород, Шаргородський район, Вінницька область, 23500.
Згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ № 15055725 станом на 06.11.2012 року місцезнаходженням відповідача значиться вул. Леніна, буд. 284, м. Шаргород, Шаргородський район, Вінницька область, 23500, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.
Факт отримання ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.11.2012 року підтверджується поштовим повідомленням № 2103621856503, яке наявне в матеріалах справи № 7/69/2012/5003.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.
20.09.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Шаргородський маслозавод" (Замовник) та Приватним підприємством "Вікторія-Безпека" (Виконавець) було укладено договір № 11/ФО про надання послуг з охорони об'єкту, відповідно до п.1.1 якого Замовник передає, а Виконавець приймає в охорону об'єкт, який розташований за адресою: Вінницька область, м.Шаргород, вул.Леніна, 284. Повноваження Замовника щодо володіння, користування або розпорядження майном, що передається під охорону підтверджується свідоцтвом про право власності від 20.10.2004 року.
Відповідно п.2.1 Договору охорона об'єкту здійснюється цілодобово методом організації пропускного режиму на об'єкті, періодичним патрулюванням та безпосереднім оглядом всіх елементів об'єкту. Обов'язки працівників Виконавця (охоронники) визначаються "Інструкцією щодо організації охорони об'єкту", узгодженою та підписаною уповноваженими представниками сторін, що є невід'ємною частиною договору (Додаток № 1).
Згідно п.2.4 Договору протягом 10 днів з дати укладення договору Виконавець спільно з Замовником проводять обстеження технічного стану об'єкту, який приймається під охорону (із зазначенням технічного стану всіх частин об'єкту), засобів охоронної, пожежної сигналізації, системи оповіщення про що складається "Акт обстеження технічного стану об'єкту" за підписами уповноважених представників сторін, та у разі виявлення під час обстеження об'єкту недоліків, сторони зазначають у акті технічного стану об'єкту виявлені недоліки терміни усунення їх Замовником та строки повідомлення про це Виконавця.
Вартість послуг за договором визначається "Протоколом узгодження договірної ціни" (Додаток №2) який є невід'ємною частиною договору (п.3.1 Договору).
Оплата вартості охоронних послуг, яку визначено Протоколом договірної ціни, здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця щомісячно до 5-го числа місяця в якому надаються охоронні послуги (п.3.3 Договору).
Відповідно п.3.4 Договору фактичне надання Виконавцем послуг договору фіксується фіксується сторонами у двосторонньому акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг), який складається не пізніше 10 числа наступного місяця, що слідує за звітним. У разі якщо на протязі 10 діб після вказаного п.2.2 Договору терміну Замовник не підпише акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг), послуги вважаються наданими у повному обсязі.
Згідно п.5.1 Договору Замовник зобов'язується протягом 10 днів з дати укладення договору, спільно з уповноваженим представником Виконавця скласти та підписати Акт обстеження технічного стану об'єкту; надати затверджений масштабний план об'єкту (Додаток №3), який є невід'ємною частиною договору та інше.
Між сторонами 20.09.2011 року підписано Протокол узгодження договірної ціни до договору № 11/ФО від 20.09.2011 року, відповідно до якого вартість послуг складає 17 000,00 грн. за один календарний місяць (а.с.15, т.1).
На виконання умов договору від 20.09.2011 року в період з 20.09.2011 року по 31.10.2012 року Виконавець надав Замовнику охоронні послуги на загальну суму 217 479,24 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт за вказаний період (а.с.16-29, т.1).
Відповідач за надані послуги відповідно до договору провів частково розрахунок на загальну суму 153 233,34 грн., що підтверджується виписками банківської установи щодо руху коштів по поточному рахунку.
Таким чином борг відповідача становить 64 245,90 грн. (217 479,24 грн.-153 233,34 грн.).
Також наявність заборгованості підтверджується обопільнопідписаним актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2012 року.
Непроведення розрахунків відповідачем в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.
На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 64 245,90 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 359,42 - 3 % річних (за період з 06.10.2011 року по 25.10.2012 року), за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку 3 % річних судом не виявлено помилок з огляду на що останні підлягають стягненню в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвали відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
21.11.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод", вул.Леніна, буд.284, м.Шаргород, Шаргородський район, Вінницька область, 23500 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код -00444576) на користь Приватного підприємства "Вікторія-Безпека", вул.Ялтинська, 5-Б, м.Київ, 02099 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код -32978671) -64 245 грн. 90 коп. - боргу, 1 359 грн. 42 коп. - 3% річних, 1 609 грн. 50 коп. -відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. Видати наказ в день набрання рішення законної сили.
4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 26 листопада 2012 р.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 2 прим.:
1 - до справи.
2 - відповідачу - вул. Леніна, буд. 284, м. Шаргород, Шаргородський район, Вінницька область, 23500.