"21" листопада 2012 р. Справа № 29/73/2011
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Черкащенка М.М.- головуючий,
Жукової Л.В. (доповідач),
Студенця В.І.,
розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на ухвалугосподарського суду Луганської області від 14.08.2012 р.
та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.09.2012 р.
у справі № 29/73/2011 господарського суду Луганської області
за заявоюкомунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради
провизнання наказу господарського суду Луганської області від 29.09.2011 р. таким, що не підлягає виконанню
за позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
докомунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради
простягнення 12 671 664, 41 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: Чижевська Р.В. (дов. від 26.12.2011р.);
відповідача: Тоцький О.І. (дов. від 19.10.2012р.),
Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради м.Рубіжне Луганської області (Боржник) 08.11.2011 року звернулося до господарського суду Луганської області з заявою про визнання наказу господарського суду Луганської області від 29.09.2011року №29/73/2011 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою від 17.11.2011 року господарського суду Луганської області заяву Боржника задоволено частково, визнано наказ таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості за спожитий газ в сумі 7047260,00 грн. та 1374340,00 грн., пені в сумі 804806,16 грн., 1002196,51 грн. інфляційних нарахувань, 377768,11 грн. 3 % річних.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2011 року вказану ухвалу залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2012 року касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (Кредитор) задоволено частково, ухвалу господарського суду Луганської області від 17.11.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2011 року по справі №29/73/2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.08.2012 року (суддя: Секірський А.В.), спірний наказ визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості за спожитий газ в сумі 7047260,00 грн. та 1374340,00 грн., пені в сумі 804806,16 грн., 1002196,51 грн. інфляційних нарахувань, 377768,11 грн. 3 % річних.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. (головуючий суддя: Стойка О.В., судді: Колядко Т.М., Москальова І.В.), апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 14.08.2012 року по справі №29/73/2011 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Луганської області від 14.08.2012 року по справі №29/73/2011 залишено без змін.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 14.08.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.20112р. та відмовити у задоволенні заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості за спожитий газ в сумі 7047260,00 грн. та 1374340,00 грн., пені в сумі 804806,16 грн., 1002196,51 грн. інфляційних нарахувань, 377768,11 грн. 3 % річних.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Частиною 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Так, рішенням господарського суду Луганської області від 06.06.2011 року у справі №29/73/2011 з Боржника на користь Кредитора стягнуто борг за поставлений природний газ у сумі 10486893,63 грн., пеню у розмірі 804806,16 грн., інфляційні нарахування у сумі 736258,31 грн., 3% річних у сумі 313271,07 грн., витрати зі сплати державного мита у сумі 24835,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 229,85 грн. В решті вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року по справі №29/73/2011 рішення скасовано частково, позовні вимоги позивача задоволені повністю. На виконання вищезазначеної постанови виданий відповідний наказ від 29.08.2011року.
Свої вимоги щодо визнання вказаного наказу таким, що не підлягає виконанню, Боржник обґрунтовував фактами перерахування 16.08.2011 року Кредитору 7047206,00 грн.; укладанням багатостороннього договору № 544/503 від 09.08.2011 року щодо встановлення порядку оплати частини боргу за спожитий газ, за умовами п.12 якого сторони зобов'язалися не вчиняти дії щодо погашення боргу (стосовно його частини в розмірі 1374340,00 грн.) на виконання статті 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови КМУ №503 від 11.05.2011 року; 13.09.2011 року відповідачем, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року №3319-VI, постанови КМУ №894 від 08.08.2011 року "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" було списано 1374340,00 грн. боргу за поставлений природний газ, 804806,16 грн. пені, 1002196,51 грн. інфляційних нарахувань, 377768,11 грн. 3 % річних, щодо яких судом було прийнято рішення про стягнення.
Зі змісту частини 4 статті 117 ГПК України вбачається, що господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.06.2011 року між Територіальним органом Казначейства в Луганській області, Головним фінансовим управлінням Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Рубіжанської міської ради, Боржником, Кредитором та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" - укладено договір №544/503 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст.34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови КМУ № 503 від 11.05.2011 року "Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування". Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
На виконання вимог зазначено договору відповідачем платіжним дорученням №1 від 16.08.2011 року перераховано позивачу борг за спожитий газ в сумі 7047260,00 грн.
Враховуючи викладені обставини, висновки господарських судів щодо визнання наказу в цій частині, таким що не підлягає виконанню, є обґрунтованими, оскільки відповідачем у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження сплачено 7047260,00 грн. боргу за спожитий газ.
Між Територіальним органом Казначейства в Луганській області, Головним фінансовим управлінням Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Рубіжанської міської ради, Боржником, Кредитором та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір №544/503 09.08.2011 року про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст.34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови КМУ № 503 від 11.05.2011 "Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування". Сума взаєморозрахунків відповідно до вказаного договору складає 1374340,00 грн.
Враховуючи, що на час звернення з заявою перерахування коштів в сумі 1374340,00 грн. за вказаним договором не відбулося, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили відповідачу у вимозі стосовно визнання наказу №29/73/2011 від 29.08.2011 таким, що не підлягає виконанню в сумі 1374340,00грн. за договором № 544/503 від 09.08.2011року.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (далі-Закон), його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".
Відповідно до ст.2 цього Закону, підлягають списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01 січня 1997 року по 01 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Списання заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, здійснюється у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 статі 3 даного Закону частину першу статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону України від 04.11.2010 N 2677-VI) доповнено пунктом 14 такого змісту: списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа".
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. №894 затверджений "Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" (далі по тексту - Порядок), визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Встановлений механізм передбачає вчинення низки дій направлених на вчинення списання заборгованості, зокрема утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та актів.
Відповідно умов п.6 Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
З матеріалів справи вбачається, що Боржником для списання заборгованості перед Кредитором було створено комісію, яка вирішила списати несплачену заборгованість за спожитий природний газ за договором №06/09-723 ТЕ 20 в сумі 1374340,00грн., що утворилася у період з жовтня 2009 року по 01.01.2010 року та заборгованість по оплаті пені, штрафних і фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за період з 11.11.2011 року по 29.03.2011 року, згідно рішення суду по даній справі в загальному розмірі 2184770,78 грн., з яких: пеня в сумі 804806,16 грн., інфляційні нарахування у сумі 1002196,51 грн., 3% річних у сумі 377768,11 грн. Протокол комісії затверджений головою комісії 13.09.2011 року, відповідно до умов п.6 Порядку 13.09.2011 року є датою списання боргу.
Таким чином, сам Порядок списання спірної суми дотриманий Боржником в повному обсязі.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що сума заборгованості за спожитий газ в розмірі 1374340,00 грн., пені та фінансових санкцій в розмірі 2184770,78 грн. у даній справі є списаною 13.09.2011 року, тобто до відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Луганської області від 29.09.2011 року по справі № 29/73/2011.
Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 14.08.2012 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2012 р. у справі № 29/73/2011 залишити без змін.
Головуючий Черкащенко М.М.
Судді Жукова Л.В.
Студенець В.І.