"21" листопада 2012 р. Справа № 5006/23/49/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.
розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Донецька залізниця"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2012
у справігосподарського суду Донецької області
за позовомпублічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів"
додержавного підприємства "Донецька залізниця"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, на стороні позивача публічного акціонерного товариства "Луганський ЛМЗ"
простягнення 16 018,56 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:Нижник О.М. -дов. № 01/23/2 від 18.04.2011;
від відповідача:Ляшко Д.В. -дов. № Н-Ю/987 від 05.04.2012;
від третьої особи:не з'явились;
Рішенням від 18.06.2012 господарського суду Донецької області (суддя Забарющий М.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідальність за недостачу вантажу несе відправник, оскільки ним порушені вимоги ст. 917 Цивільного кодексу України, якою передбачено право відправника вантажу відмовитись від наданого вагону, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.
Постановою від 02.10.2012 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Шевкова Т.А. - головуючий, Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.) рішення від 18.06.2012 господарського суду Донецької області скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнено з ДП "Донецька залізниця" на користь ПАТ "Стахановський завод феросплавів" 16018,56 грн.
Постанова мотивована тим, що згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду ДП "Донецька залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 115 Статуту залізниць України та ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу.
Господарськими судами встановлено, що 28.09.2011 ПАТ "Луганський ЛМЗ" за залізничною накладною №49592538 у вагоні № 67917435 зі станції Торез Донецької залізниці, на адресу ПАТ "Стахановський завод феросплавів" відвантажило горішок коксовий. Маса вантажу - 43740 кг.
За приписами ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність відомостей внесених до накладної, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Після прибуття вагону №67917435 на станцію призначення Стаханов Донецької залізниці 29.09.2011 здійснено контрольне зважування на 150-тонних вагонних вагах, та виявлено, що у зазначеному вагоні вага брутто - 59 700 кг, вага тари 23 000 кг, вага нетто 36 700 кг, що менше проти даних вказаних у залізничній накладній на 7 040 кг.
За фактом неправильного зазначення маси вантажу на станції Стаханов складено комерційний акт БИ № 566193/15 від 29.09.2011.
Працівниками ПТО на станції Стаханов складено акт ф.ГУ-106 про технічний стан вагону, яким встановлено відсутність арміровочного листа між 2-3 люками, щілина 50мм х 2000мм; між 5-6 люками нещільне прилягання люків до арміровочного листа, щілина 30мм х 2 000мм; можлива втрата вантажу. Вагон технічно справний.
Відповідно до ст.31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Частиною 3 ст. 308 Господарського кодексу України, ст. 32 Статуту залізниць України, п.п. 5,6 Правил перевезення вантажу у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 за № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України № 862/5083 від 24.11.2000 та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України № 861/5082 від 24.11.2000 передбачено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом або не придатний в комерційному відношенні вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання.
Перед навантаженням вантажів відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.
У разі навантаження у вагон відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення.
З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться в вагонах відкритого типу, на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Згідно ст. 917 Цивільного кодексу України, відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.
Господарський суд Донецької області встановив, що вантажовідправник прийняв вагон під завантаження, однак не забезпечив виконання умов, встановлених п. 5 вищевказаних Правил перевезення вантажу у вагонах відкритого типу, від наданого залізницею вагону не відмовився.
Також господарським судом Донецької області встановлено, що відповідно залізничної накладної №49592538, відправником є ПАТ "Луганський літейно-механічний завод", однак вартість нестачі вантажу позивачем визначена на підставі рахунку-фактури ТОВ "Торговий дім Луганський літейно-механічний завод" № СФ-0000233 від 26.09.2011, яке не є вантажовідправником, що суперечить ст. 314 Господарського кодексу України та ст. 115 Статуту залізниць України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова не відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 02.10.2012 Донецького апеляційного господарського суду зі справи №5006/23/49/2012 скасувати.
Рішення від 18.06.2012 господарського суду Донецької області зі справи №5006/23/49/2012 залишити без змін.
Стягнути з ПАТ "Стахановський завод феросплавів" на користь ДП "Донецька залізниця" 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази, з урахуванням ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга