"15" листопада 2012 р. К/9991/53732/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Головчук С.В., Ліпського Д.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2012 року по справі № 2а-5307/11/0170/17
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим
про стягнення суми,
У травні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим звернулось до суду із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим з урахуванням уточнень про стягнення не відшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та державної адресної допомоги певним особам у розмірі 87125 грн. за період з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2011 року.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2012 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на користь Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим суму невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань в розмірі 13497,16 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2011 року позивач та відповідач підписали Акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с. 57-62).
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим посилається на те, що у нього відсутній обов'язок відшкодовувати Управлінню Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим витрати, що понесені ним у зв'язку з виплатою щомісячної пенсії по інвалідності та державної адресної допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», так як відсутні справи потерпілих, а нещасні випадки настали в період СРСР на території колишніх республік.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Статтею 1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
За змістом пункту 2 статті 7 Закону України від 22 лютого 2001 року № 2272-Ш «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
За змістом частини другої статті 2 Закону № 1105-ХІУ особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом «а»статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року № XII «Про пенсійне забезпечення»встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІУ відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом третім цього пункту (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання-чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду, відшкодування таких витрат, останньому має проводити Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з Актів про нещасний випадок, виписок з Актів освідчення у МСЕК, зазначеним особам встановлена група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом. Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим підтверджено факт виплати пенсії з інвалідності та цільову допомогу і витрати на її доставку 21 особі, витрати щодо яких не прийняті до заліку відповідачем.
Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про наявність підстав задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного розміру пенсії, витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності та цільову допомогу і витрати на її доставку 21 особі за період з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2011 року в сумі 13497,61 грн.
Також суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у позові в частині вимог про відшкодування витрат на виплату державної адресної допомоги з огляду на наступне.
Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697, передбачено порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, що виплачується відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»та визначено механізм відшкодування на централізованому рівні.
Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»не передбачено можливість відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань витрат по оплаті державної адресної допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року за № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»запроваджена щомісячна державна адреса допомога, яка сплачується у разі, коли розмір пенсії не досягає певного відсотка прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Відповідно до статті 21 зазначеного Закону позивач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.
Державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26 березня 2008 року, не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26 березня 2008 року передбачено, що виплата державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, і даною постановою Кабінету Міністрів України не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати по сплаті вказаних виплат.
Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за N5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, серед якого відсутня щомісячна державна адресна допомога та витрати по її доставці.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином ухвалене по справі судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення апеляційної інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.І. Ємельянова
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський