"22" листопада 2012 р. м. Київ К-31979/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 22.06.2010р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010р. у справі № 2-а-1115/10 за позовом ОСОБА_4 до Органу опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради про визнання незаконними дій та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_4 звернувся позовом до Органу опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради про визнання незаконними дій та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що йому необґрунтовано було відмовлено в ознайомленні із заявою ОСОБА_5, щодо стану здоров'я їх неповнолітньої доньки, посилався на необґрунтоване направлення неповнолітньої доньки на психіатричне обстеження; на незаконну відмову комісії щодо присутності на засіданнях комісії його представника; також, посилався на незаконність дій відповідача в частині направлення комісії для фіксування зустрічі матері доньки - ОСОБА_5 з дитиною.
Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 22.06.2010р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, рішенням Ленінської районної у м. Донецьку ради від 24.12.2008 р. за № 479 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_5, та встановлено дні побачень з батьком ОСОБА_4 Однак, малолітня ОСОБА_6 мешкає разом з батьком, який оскаржив вищевказане рішення в судовому порядку. На момент розгляду справи рішення по справі не прийнято.
03.08.2009 року в комісію у справах захисту дітей звернулася ОСОБА_5 із заявою, що вона стурбована станом здоров'я своєї малолітньої доньки ОСОБА_6, 2004 року народження, та просила вжити заходи для захисту права її дитини на медичний огляд.
Питання стану здоров'я, фізичного та розумового розвитку дитини було предметом розгляду на засіданні комісії 18.08.2009 р., де в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було оголошено, що від останньої надійшла заява, в якій вона була стурбована станом здоров'я своєї дитини. З цього приводу надавалося слово і заявниці. Позивач у свою чергу надав висновок про те, що дитина здорова.
З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2009 р. ОСОБА_5 звернулася з заявою до органу опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради з проханням направити представника за адресою якою мешкає у батька ОСОБА_4 для можливо відвідування.
З огляду на вказану заяву, комісія виходом на адресу реєстрації дитини по АДРЕСА_1 зафіксувала зустріч матері з донькою, про що було складено відповідний акт. Крім того, комісією було складено акт обстеження умов проживання ОСОБА_6 за місцем реєстрації.
Відповідно до п.4.10 Положення про службу у справах дітей Ленінської районної у м. Донецьку ради - служба має право проводити особистий прийом неповнолітніх, а також їх батьків, опікунів чи піклувальників, розглядати їх скарги та заяви з питань що належать до їх компетенції.
Аналізуючи зазначене Положення та Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним протоколу засідання комісії з питань захисту прав захисту дитини Ленінської районної в м. Донецьку ради від 11.08.2009р.
Колегія суддів погоджується з висновками судів стосовно того, що дії відповідача були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законом та не порушували будь-яких прав позивача. З огляду на що, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 22.06.2010р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: