"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/9500/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини А 1934 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20.06.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 у справі за позовом ОСОБА_2 до військово частини А 1934 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, -
встановила:
У травні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до військово частини А 1934 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.06.2008 позов ОСОБА_2 було задоволено. Стягнуто з військової частини А 1934 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за продовольче забезпечення у розмірі 23 092грн.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 апеляційну скаргу військово частини А 1934 було залишено без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20.06.2008 -без змін.
Військова частини А 1934 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20.06.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу та знаходився на продовольчому та речовому забезпеченні у військової частини А 1934. Наказом від 18.03.2008 позивача було звільнено з військової служби в запас та виключено зі списків особового складу військової частини. Оскільки у військової частини перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 23 092грн. позивач звернувся до суду з вимогою сплатити грошову компенсацію за продовольче забезпечення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за продовольче забезпечення у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів погодитись не може.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Цей Закон набув чинності з 11.03.2000 року.
Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість продовольчого забезпечення, а тому відповідач діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства і правові підстави для задоволення позову відсутні.
Посилання судів першої та апеляційної інстанції на статтю 16 Закону України «Про Збройні Сили України»є безпідставним, оскільки вищенаведена стаття гарантує лише одержання військовослужбовцями за рахунок держави, зокрема, продовольчого забезпечення, але виплата грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення, регулювалося лише частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія якої, як вже зазначалося вище, була зупинена з 11.03.2000.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права -судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу військової частини А 1934 задовольнити.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20.06.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 у справі за позовом ОСОБА_2 до військово частини А 1934 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення скасувати.
Ухвалити нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до військово частини А 1934 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній