Ухвала від 22.11.2012 по справі К/9991/25275/11-С

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/25275/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 25.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, -

встановила:

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 25.01.2011 позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду. Визнано неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ країни щодо ОСОБА_2 по нарахуванню та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену йому одноразову грошову допомогу в сумі 66 988, 05грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України було залишено без задоволення, а постанову Краматорського міського суду Донецької області від 25.01.2011 -без змін.

Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Краматорського міського суду Донецької області від 25.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з 06.11.1985 по 17.05.2010. Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України від 20.09.1999 № 208 о/с позивача було звільнено з органів внутрішніх справ з 24.09.1999 за підпунктом «є»пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни). Але наказом управління Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2005 № 52 о/с було відмінено пункти наказу від 20.09.1999 № 208 о/с та вказано вважати позивача залишеним в органах внутрішніх справ та призначеним на посаду оперуповноваженого з особливо важливих справ Краматорського міжрайонного відділу по боротьбі з організованою злочинністю ОБОЗ УМВС в Донецькій області з 24.09.1999, а не звільненим з органів внутрішніх справ за підпунктом «є»пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни). Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.05.2010 № 852 о/с ОСОБА_2 був звільнений з посади заступника начальника 4-го відділу внутрішньої безпеки (у Донецькій області) з контрольно-профілактичної роботи Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю за підпунктом «г»пункту 64 (через скорочення штатів). Вислуга років згідно вищенаведеного наказу у ОСОБА_2 на 17.05.2010 складає в календарному обчисленні 26 років та 12 днів, у пільговому 37 років 03 місяці та 08 днів. Оскільки на момент звільнення одноразова грошова допомога була виплачена лише за період з 24.09.1999 по 17.05.2010, а не за весь період служби, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Враховуючи вищенаведене законодавство, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що позивач має право на одноразову грошову допомогу за весь період служби.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 з 24.09.1999 був звільнений з органів внутрішніх справ та отримав на той час одноразову грошову допомогу, а отже не має права її вимагати за період з 06.11.1985 по 24.09.1999, є безпідставними, оскільки як вже зазначалося вище наказом від 22.02.2005 № 52о/с ОСОБА_2 було не поновлено та не прийнято на службу повторно, а визнано залишеним в органах внутрішніх справ з 24.09.1999, отже продовжено його безперервну службу, що також підтверджено вислугою років, зазначеною в наказі від 17.05.2010 № 852.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Краматорського міського суду Донецької області від 25.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній

Попередній документ
27667025
Наступний документ
27667028
Інформація про рішення:
№ рішення: 27667026
№ справи: К/9991/25275/11-С
Дата рішення: 22.11.2012
Дата публікації: 28.11.2012
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо: