13 листопада 2012 року м. Київ К/9991/20290/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівГашицького О.В.
Черпіцької Л.Т.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області (далі -УПСЗН Торезької міської ради) про стягнення одноразової компенсації у зв'язку з призначенням іншої групи інвалідності за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року,
У жовтні 2010 року ОСОБА_4 в Торезькому міському суді Донецької області пред'явив позов до УПСЗН Торезької міської ради про стягнення одноразової компенсації у зв'язку з призначенням іншої групи інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і йому була встановлена 3-тя група інвалідності, а з 09 серпня 2010 року -2-га група інвалідності.
Частиною першою статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі -Закон № 796) передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується одноразова компенсація: для інвалідів
3-ої групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, для інвалідів 2-ої групи -45 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Йому, як інвалідові 2-ої групи, відповідачем була донарахована одноразова компенсація у сумі 94,80 грн., тобто у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі -Постанова КМ України № 836).
Вважає, що Управління зобов'язано сплатити йому різницю з доплати одноразової компенсації у зв'язку з призначенням іншої групи інвалідності в розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат. Він звертався до відповідача з відповідною заявою, однак, Управління відмовило йому у проведенні перерахунку та у виплаті компенсації у розмірі, встановленому Законом.
Просив суд визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати перерахувати суму різниці компенсації та стягнути на його користь доплату різниці компенсації у зв'язку з призначенням 2-ої групи інвалідності в розмірі 15 мінімальних заробітних плат в сумі 13320 грн.
Постановою Торезького міського суду Донецької області від 14 грудня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано протиправними дії УПСЗН Торезької міської ради при визначенні ОСОБА_4 суми одноразової компенсації у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності у відповідності зі статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано УПСЗН Торезької міської ради здійснити виплату ОСОБА_4 одноразову грошову компенсацію у зв'язку зі встановленням вищої групи інвалідності у сумі 13320 грн.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року апеляційну скаргу УПСЗН Торезької міської ради задоволено.
Постанову Торезького міського суду Донецької області від 09 листопада 2010 року скасовано.
У задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного суду, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі постанову Торезького міського суду Донецької області від 09 листопада 2010 року.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено і це не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, був інвалідом 3-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а з 09 серпня 2010 року йому встановлена 2-га група інвалідності.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 796, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується одноразова компенсація в таких розмірах: інвалідам 1-ої групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам 2-ої групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам 3-ої групи - 30 мінімальних заробітних плат.
Виплата компенсації здійснюється з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.
Частиною другою статті 48 Закону № 796 передбачено, що у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 мав статус інваліда 3-ої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а з 2010 року замість 3-ої групи була встановлена 2-га група інвалідності. Він має право на виплату різниці між одноразовими компенсаціями у зв'язку із встановленням інвалідності вищої групи, яка повинна складати 15 мінімальних заробітних плат.
Постановою КМ України № 836 всупереч вимогам Закону № 796 для інвалідів були встановлені конкретні розміри такої компенсації в твердій грошовій сумі: для інвалідів 1-ої групи -379,30 грн., для інвалідів 2-ої групи -284,40 грн., для інвалідів 3-ої групи -189,60 грн.
Відповідач з урахуванням таких розмірів нарахував та виплатив ОСОБА_4 різницю між одноразовими компенсаціями у сумі 94,80 грн.
Судам при вирішенні даного спору необхідно було виходити із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами. Тому, у даному випадку підлягали застосуванню положення стаття 48 Закону № 796, а не постанова КМ України № 836.
Отже, дії УПСЗН Торезької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_4 різниці між одноразовими компенсаціями у зв'язку із встановленням інвалідності вищої групи в розмірі, встановленому постановою КМ Ураїни № 836, є неправомірними.
Разом з тим, зазначивши у своєму рішенні про зобов'язання УПСЗН Торезької міської ради виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням вищої групи інвалідності в конкретно визначеній грошовій сумі, суд першої інстанції помилково обрав такий спосіб захисту порушених прав позивача, оскільки суди не можуть перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування соціальних виплат.
З огляду на викладене постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області про стягнення одноразової компенсації у зв'язку з призначенням іншої групи інвалідності скасувати, а абзац 3 резолютивної частини постанови Торезького міського суду Донецької області від 14 грудня 2010 року викласти в наступній редакції:
"Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 одноразової грошової компенсації у зв'язку зі встановленням вищої групи інвалідності відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням виплачених сум".
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Черпіцька Л.Т.