"07" листопада 2012 р. м. Київ К-23014/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2010 року
у справі № 7/110/09
за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення суми, -
Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва (далі -позивач) звернулась до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення з відповідача боргу у сумі 7155,50 грн.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 03 березня 2009 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 7155,50 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2010 року постанову Господарського суду Миколаївської області від 03 березня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову. В задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2010 року та залишити в силі постанову Господарського суду Миколаївської області від 03 березня 2009 року.
У запереченні на касаційну скаргу фізична особа-підприємець ОСОБА_1, посилаючись на те, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2010 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Предметом спору у даній справі є стягнення штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 7155,50 грн. застосованих згідно рішення № НОМЕР_1 від 02 грудня 2008 року, прийнятого на підставі акта від 19 листопада 2008 року № 0415/14/00/23/НОМЕР_2, яким було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, та згідно рішення №0034132350 від 02 грудня 2008 року, прийнятого на підставі акта від 19 листопада 2008 року № 0412/14/00/23/НОМЕР_2, яким також було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 грудня 2008 року № НОМЕР_1 та №0034132350 відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувались.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що підстави для стягнення фінансових санкцій відсутні, оскільки рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 02 грудня 2008 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3, на підставі яких такі санкції були застосовані, не були узгодженими ні на момент подання позову, ні на момент ухвалення рішення судом першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, безвідносно мотивів таких висновків, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2009 року у справі № 2а-1104/09/1470 було встановлено відсутність порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, про що відповідач повідомив суд апеляційної інстанції у клопотання про зупинення провадження у справі (арк. справи 88). Вказана постанова була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року.
Відсутність факту порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 дисципліни ведення книги доходів та витрат та, відповідно, відсутність порушень законодавства щодо регулювання обігу готівки свідчать про безпідставність застосування податковим органом фінансових санкцій згідно вказаних рішень та, як наслідок, підстав для їх стягнення.
Обставини, на які посилається ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в обґрунтування вимог касаційної скарги, були досліджені Миколаївським окружним адміністративним судом при розгляді справи № 2а-1104/09/1470, а також надана належна правова оцінка.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2010 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна