ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 листопада 2012 року № 2а-13068/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1,
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби,
про скасування податкового повідомлення-рішення №0001372270 від 28.04.2012,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001372270 від 28.04.2012, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35045,00 грн. на підставі п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що накладення на неї штрафних санкцій за непроведення розрахункових операцій через РРО та за реалізацію товару, який не облікований у встановленому порядку є неправомірним, оскільки позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування законодавчо не зобов'язаний застосовувати РРО та вести облік товарів.
Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що штрафні санкції на позивача накладено на законних підставах.
У судовому засіданні 15.10.2012 представниками сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.
У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, беручи до уваги, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Підчас судового розгляду справи, суд,
ОСОБА_1 (надалі -позивач), з 06.10.2003 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, виданим Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією.
Згідно свідоцтва платника єдиного податку Серії НОМЕР_1, виданого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач) позивач з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування є платником єдиного податку другої групи зі ставкою 20 відсотків мінімальної заробітної плати та здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.
09.04.2012 Державною податковою службою у Київській області проведена фактична перевірка господарської одиниці, що належить суб'єкту господарської діяльності ОСОБА_1 -магазину, що розташований у АДРЕСА_1, про що складений акт від 09.04.2012, згідно висновків якого встановлені порушення п. 1, 2, 12 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг/95-ВР від 06.07.1995 (надалі - Закон N 265/95-ВР).
На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (податковим органом за місцем реєстрації позивача) прийнято податкове повідомлення-рішення №0001372270 від 28.04.2012, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35045,00 грн. на підставі п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону N265/95-ВР.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини у даній справі виникли з підстав правомірності застосування контролюючим органом штрафних санкцій за порушення, встановлені приписами Закону N265/95-ВР до суб'єкта господарювання, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку.
Закон N265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Пунктами 1, 2, 12 ст. 3 Закону N265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
- вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Разом з тим, згідно вимог п. 6 ст. 9 Закону N265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок.
Зокрема, п. 296.10 ст. 296 ПК України також передбачає, що платники єдиного податку першої - третьої груп не застосовують реєстратори розрахункових операцій.
Як встановлено судом, позивач згідно свідоцтва платника єдиного податку Серії НОМЕР_1 є платником єдиного податку другої групи, що, як наслідок, з урахуванням вимог п. 6 ст. 9 Закону N265/95-ВР та п. 296.10 ст. 296 ПК України, свідчить про неправомірність та відсутність законних підстав для нарахування позивачу податковим органом штрафних санкцій у розмірі 1 грн., пов'язаних із застосуванням і використанням РРО, тобто за порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону N265/95-ВР.
Окрім того, статтею 6 Закону N265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Згідно з п. 291.2. ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Ведення спрощеного обліку платниками єдиного податку встановлено ст. 296 ПК України, у відповідності до п.п. 296.1.1 п. 296.1 якої платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 №1637, зареєстрований Міністерством юстиції України 27.12.2011 за №1534/20272.
Платник податку заносить до Книги відомості в порядку встановленому п.п. 6.1- 6.3 п. 6 цього Порядку, за змістом яких порядок відображення відомостей має виключний характер, розширеному тлумаченню не підлягає та не містить вимог щодо ведення обліку товарів. Слід зазначити, що форма Книги обліку доходів, затверджена вищевказаним наказом Міністерства фінансів України, також не передбачає ведення обліку товарних запасів.
А відтак, приймаючи до уваги порядок ведення доходів суб'єктами малого підприємництва, регламентований вищезазначеними нормативно-правовими актами, судом не вбачається правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 35044 грн. за порушення приписів п. 12 ст. 3, ст. 6 Закону N265/95-ВР.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Підсумовуючи усе вищевикладене, врахувавши зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, а також перевіривши відповідність оскаржуваного рішення усім її вимогам, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0001372270 від 28.04.2012.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал квитанції про сплату судового збору у сумі 350 грн.45 коп.
Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001372270 від 28.04.2012 - задовольнити повністю.
2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби №0001372270 від 28.04.2012 на суму 35045 грн.
3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 350,45 грн. (триста п'ятдесят грн. 45 коп.).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П.Огурцов