ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 листопада 2012 року 12:26 № 2а-14833/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючого судді Скочок Т.О. , суддів Дегтярьової О.В. та Добрівської Н.А.,
при секретарі судового засідання Новик В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної виконавчої служби України
провизнання дії та бездіяльності протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2,
від відповідача - Харченко О.О.
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, в якій вона просить про наступне:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної виконавчої служби України ВП №34627706 від 08.10.2012 р. за підписом головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка Олександра Васильовича про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу);
- визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність Державної виконавчої служби України, начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України В.А.Калевича, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка Олександра Васильовича, що проявилися в неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 01.10.2012 р. про прийняття до примусового виконання виконавчого документу та про відкриття виконавчого провадження;
-- визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність Державної виконавчої служби України, начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України В.А. Калевича, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка Олександра Васильовича, що проявилися в не належному не виконанні виконавчого документу - Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2010р. по справі №2-а-628/08;
- зобов'язати Державну виконавчу службу України розглянути належним чином заяву ОСОБА_1 від 01.10.2012р. про відкриття виконавчого провадження та винести постанову про відкриття виконавчого провадження у відповідності та згідно до вимог ст.11, ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" протягом п'яти днів з дня набрання законної сили постанови суду;
- зобов'язати Державну виконавчу службу України, начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України В.А.Калевича, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка Олександра Васильовича, вжити заходів щодо належного виконання виконавчого документу - постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2010р. по справі №2-а-628/08;
- винести окрему ухвалу відносно Державної виконавчої служби України, начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України В.А. Калевича, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка Олександра Васильовича для вжиття заходів щодо усунення причин та умов що спричинили порушенню та не дотриманню вимог національного законодавства, порушення прав та інтересів ОСОБА_1 та для притягнення винних осіб до відповідальності;
- зобов'язати ДВС України подати суду звіт про виконання судового рішення;
- покласти обов'язок щодо належного, повного та фактичного виконання постанови суду по даній справі на Голову ДВС України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що головний державний виконавець та його керівництво протиправно, неналежним чином, без урахування усіх обставин розглянув заяву позивача від 01.10.2012 року та протиправно, безпідставно виніс постанову ВП №34627706 від 08.10.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) на підставі п.6 ч. ст.26 Закону України "Про виконавче провадження". Також позивач посилається на те, що відповідач протиправно дійшов висновку, що стягувач просив виконати виконавчий документ в частині стягнення 3,40 грн., так як в дійсності постанова суду була пред'явлена для примусового виконання не грошової частини, яка передбачає визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не направлення ОСОБА_1 протягом трьох днів стислого викладу та копії оригінального тексту рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 року. Крім того, позивач вказує на те, що державний виконавець не навів в постанові від 08.10.2012 року законні та обгрунтовані підстави, які б виключали здійснення виконавчого провадження. Не погоджуючись з вищевказаними рішенням, діями та бездіяльністю суб'єкта владних повноважень позивач звернувся до суду.
В судове засідання 16 листопада 2012 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні 16 листопада 2012 року проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі, надавши при цьому через канцелярію суду письмові заперечення проти позову та посилаючись на те, що державний виконавець діяв у спосіб визначений Законом України "Про виконавче провадження", оскільки пред'явлена до виконання постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2010 року по справі № 2-а-628/08 не відповідає вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, у судовому засіданні 16 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача по суті спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
ОСОБА_1 звернулась до Державної виконавчої служби із заявою №1 від 01 жовтня 2012 року про прийняття до примусового виконання виконавчого документу та про відкриття виконавчого провадження в якій, зокрема, просила прийняти до примусового виконання та відкрити виконавче провадження по виконавчому документу - постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2010 року № 2-а-628/08.
За результатами розгляду вищевказаної заяви позивача головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченком О.В. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до виконавчого документа) від 08.10.2012 року ВП №34627706 на підставі п.6 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, головний виконавець у вищевказаній постанові зазначив, що пред'явлена на виконання постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2010 року №2-а-628/08 не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", що унеможливлює виконання зазначеного рішення суду.
Супровідним листом від 12.10.2012 року відповідачем було направлено позивачу копію постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.10.2012 року.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі по тексту -Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 ст.17 Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Так, відповідно до п.2 ч.2 ст. 17 Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою в тому числі ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий документ.
Згідно з ч.1 ст.259 Кодексу адміністративного судочинства України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Частина 1 ст. 18 Закону встановлює вимоги до виконавчого документа, відповідно до яких в ньому зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Разом з тим, відповідно до положень п.6 ч.1 ст.26 Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.18 цього Закону.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про прийняття до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження саме на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2010 року №2-а-628/08, яка на думку позивача, є виконавчим документом в розумінні ст.ст. 17, 18 Закону України "Про виконавче провадження". Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2010 року №2-а-628/08, вона не відповідає вимогам ч.1 ст.18 Закону, оскільки не містить місцезнаходження стягувача і боржника, ідентифікаційного номеру стягувача та ідентифікаційного коду боржника, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач дійшов правомірного висновку щодо невідповідності пред'явленої позивачем до примусового виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2010 року №2-а-628/08 вимогам ч.1 ст.18 Закону та, відповідно, як наслідок, і прийняття на підставі п.6 ч.1 ст.26 Заону постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 08.10.2012 року ВП №34627706.
Таким чином, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови Державної виконавчої служби ВП №34627706 від 08.10.2012 року за підписом головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка Олександра Васильовича про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) суд вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно, щодо інших позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на вищенаведені висновки суду щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваної позивачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 08.10.2012 року ВП №34627706.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що Державна виконавча служба діяла в межах повноважень і відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, суд не вбачає підстав щодо постановлення окремої ухвали на адресу відповідача, на чому наполягав позивач.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя Т.О. Скочок
Судді: О.В. Дегтярьова
Н.А. Добрівська