Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
19 листопада 2012 р. № 2-а- 10203/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Волошина Д.А.
за участю секретаря судового засідання -Зеленькова О.В.
представників : позивача -ОСОБА_1, відповідача -Бондар Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , в якому просить суд, визнати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012 р. №0000791721 Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, протиправним та скасувати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податку на доходи фізичних осіб, вважає, що правовідносини з ПП "ЛВІ", ТОВ "Компанія "ЗЕТ"; ТОВ "Южспецатоменергомонтаж", ТОВ "Будівництво Пан-Україна" мали реальний характер тому висновки акту перевірки, щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу необґрунтовані.
Відповідач, Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, з посиланням на матеріали перевірки та письмові заперечення, зазначив, що оскаржуване рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_3, зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Харківської міської ради 12.08.2009 року за №24800000000112241. Державна реєстрація проведена за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ 100271598.
Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 року, про що складено акт перевірки №1346/17-221/НОМЕР_1 від 03.08.2012 року.
На підставі висновків акту перевірки щодо встановлених в діяльності позивача вищезазначених порушень Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000791721 від 30.08.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 247100,88 грн. з яких за основним платежем - 197680,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 49420,18 грн.
Підставою є висновок органу податкової служби щодо нереальності угод здійснених ФО-П ОСОБА_3 з ПП "ЛВІ", ТОВ "Компанія "ЗЕТ", ТОВ "Южспецатоменергомонтаж", ТОВ "Будівництво Пан-Україна" та подальшими покупцями, внаслідок чого встановлено порушення п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, яке призвело до нарахування в сумі 197680,70 грн. податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.
Перевіряючи вищевказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.
Між ФОП ОСОБА_3 та ПП "ЛВІ" був укладений договір купівлі-продажу фольги за №05/01 від 05.01.2011 року. На виконання умов договору були виписані податкові накладні та накладні на поставку фольги за № 5 від 05.01.2011 року на загальну суму 139996,51 грн. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі відповідно до рахунку №5 від 05.01.2011 року та платіжного доручення №71 від 25.02.2011 року на загальну суму 133996,51 грн. В подальшому товар був реалізований - ВАТ "Решитиловський маслозавод" код ЄДРПОУ 00446836, ФОП ОСОБА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 та ТОВ "Богодухівський молокозавод", код ЄДРПОУ 36537542, що підтверджується наданими до суду матеріалами справи.
Між ТОВ "Компанія "ЗЕТ" та ФОП ОСОБА_3 був укладений
договір купівлі-продажу фольги за №01/03 від 01.03.2011 року. На виконання умов договору були виписані видаткові накладні на поставку фольги № 46 від 01.03.2011р., № 36 від 12.04.2011р. та податкові накладні № 4 від 01.03.2011р., № 2 від 12.04.2011року. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі. В подальшому товар був реалізований - ФОП ОСОБА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 та ТОВ "Богодухівський молокозавод", код ЄДРПОУ 36537542, що підтверджується наданими до суду первинними документами.
01.07.2011 року між ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" та ФО-П ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу фольги за №000014 від 01.07.2011 року. На виконання умов договору було виписано видаткову накладну № РН-110703 від 11.07.11р. та податкову накладну № 125 від 11.07.2011р. на загальну суму 481926,90 грн. Транспортування вантажу здійснювалася ФО-П ОСОБА_5 (код НОМЕР_4), відповідно до товарно-транспортної накладної №РН-110703 від 11.07.2011 року, автомобілем Мерседес НОМЕР_5 на орендоване складське приміщення підприємця за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується договором перевезення від 01.07.2011р. та актом наданих послуг по перевезенню вантажу від 11.07.2011 року. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі, відповідно до платіжних доручень №№130,145,147,148. В подальшому товар був реалізований - ТОВ "Алкол" та ТОВ "Статус".
26.09.2011 року між ТОВ "Будівництво "Пан-Україна" та ФО-П ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу фольги за №260911 від 26.09.2011 року. На виконання умов договору були виписані видаткова накладна №260908 від 26.09.2011 року та податкова накладна № 265 від 26.09.11р. на загальну суму 594 005,04 грн. Транспортування вантажу здійснювалася ФО-П ОСОБА_5 (код НОМЕР_4), відповідно до товарно-транспортної накладної від 26.09.2011р. , автомобілем Мерседес НОМЕР_5 на орендоване складське приміщення підприємця за адресою: АДРЕСА_2. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі на суму 594 004,05 - 26.09.2011 р. В подальшому товар був реалізований - ТОВ "Статус", код ЄДРПОУ 30883300, ТОВ "Алкол", код ЄДРПОУ 33413360.
Постачання товару здійснювалось на склад ДП "Оптор" ХОСТ, вантажно-розвантажувальні роботи за вказаними договорами здійснювалось працівниками ДП "Оптор" ХОСТ, що підтверджується договором відповідального зберігання №43 від 20.12.2010 року (п. 2.1.1 договору), актами виконаних робіт, накладними на передачу товару позивачем для зберігання та отримання позивачем товару зі зберігання, що містяться в матеріалах справи.
Ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Оглянувши в судовому засіданні зазначені договори, суд не вбачає порушень закону в їх укладенні, позаяк ці правочини було укладено право і дієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договору засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що особливості оподаткування доходів фізичної особи - підприємця від провадження господарської діяльності визначені статтею 177 Податкового кодексу України, який набув чинності з 01 січня 2011 року.
Згідно пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").
Однак розділ III цього Податкового кодексу України ("Податок на прибуток підприємств") набрав чинності з 01.04.2011 року.
Правовідносини стосовно формування валових витрат обігу та виробництва у період до 01.04.2011 року були врегульовані ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини стосовно формування валових витрат обігу та виробництва до 1 кварталу 2011 року включно виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку до таких правовідносин слід застосовувати також норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинний на момент виникнення даних правовідносин.
Відповідно до приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Визначення господарської діяльності відображене в п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
На теперішній час, визначення господарської діяльності закріплене і в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.
Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно із приписами абз. 1 п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.
Таким чином, належно оформлені між продавцем та покупцем видаткові та податкові накладні були достатньою законною підставою для позивача відобразити в бухгалтерському та податковому обліку операції з придбання та реалізації товару.
Позивач надав документальне обґрунтування фактичного здійснення операції по придбанню продукції у контрагентів ПП "ЛВІ", ТОВ "Компанія "ЗЕТ"; ТОВ "Южспецатоменергомонтаж", ТОВ "Будівництво Пан-Україна" а саме:, видаткові накладні, податкові накладні, що підписані сторонами, рахунки - фактури, платіжні доручення, товарно - транспортні накладні, сертифікати якості на отриманий товар, витяг з журналу довіреностей, договір відповідального зберігання, накладні на передачу товару для зберігання, що підтверджують факт знаходження та оприбуткування товару на складі, а також документи (договори, накладні, довіреності на отримання ТМЦ, товарно - транспортні накладні, квитанції про пересилання вантажу), щодо подальшого використання придбаного товару в господарській діяльності.
З урахуванням викладеного, суд встановив, що позивач законно та обґрунтовано до складу валових витрат включив витрати, пов'язані з отриманням товару від ПП "ЛВІ", ТОВ "Компанія "ЗЕТ"; ТОВ "Южспецатоменергомонтаж", ТОВ "Будівництво Пан-Україна" за період з 01.01.11 по 31.10.11р., адже податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, договори та інші документи, що були складені контрагентами, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використанні в своїй господарській діяльності, шляхом подальшої реалізації товару.
Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ПП "ЛВІ", ТОВ "Компанія "ЗЕТ"; ТОВ "Южспецатоменергомонтаж", ТОВ "Будівництво Пан-Україна" та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки №1346/17-221/НОМЕР_1 від 03.08.2012 року про вчинення позивачем нікчемних правочинів з вказаними контрагентами.
Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Суд встановив, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено.
Суд відмічає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарської операції, недостовірності даних в цих документах суми за якими позивач включив до складу витрат при обчисленні податку на доходи фізичних осіб.
Посилання відповідача на акти перевірок контрагентів, за якими податковий орган дійшов висновку про порушення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання та постачання з ПП "ЛВІ", ТОВ "Компанія "ЗЕТ"; ТОВ "Южспецатоменергомонтаж", ТОВ "Будівництво Пан-Україна" як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", суд вважає не обґрунтованими, оскільки законом встановлена індивідуальна відповідальність платників податку.
Платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 або за фактами діяльності контрагентів, що викладені в акті.
Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність віднесення позивачем до складу витрат суми витрат на оплату вартості отриманих товарів, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0000791721 від 30.08.2012р. обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 7-11, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000791721 від 30.08.2012р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 23 листопада 2012 року.
Суддя Волошин Д.А.