23 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/4420/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесреклампроект" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 у справі № 2а-1852/10/1570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесреклампроект"
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство звернулось до суду із позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції від 11.01.2010 № 0000202310/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 237 582,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 118 791,00 грн., та податкове повідомлення - рішення від 10.07.2008 № 0000212310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 276 450,00 грн.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено. При цьому суди попередніх інстанцій погодилися з висновками акту перевірки від 18.12.2009, що первинні документи, які стали підставою для формування валових витрат позивача оформленні з порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, в них не розкрито в повному обсязі вчинені господарські операції, тому зазначені акти позбавленні юридичної сили і доказовості, а відтак, на їх підставі неможливо встановити чи фактично надавалися позивачу рекламні послуги, а також, чи мають вони відношення до господарської діяльності Товариства, що є однією із умов для формування податкового кредиту.
Одночасно, суди зазначили, що посилання позивача щодо проведення перевірки позивача неуповноваженим органом спростовуються нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до яких органи державної податкової служби (в тому числі і ДПА) є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, за результатами документальної виїзної позапланової перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи (позивача), яка мала правові відносини з ТОВ "Континент АВС" Державної податкової адміністрацією України, яка є центральним органом виконавчої влади, було складено акт від 18.12.2009, у якому зазначено, що позивач за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відніс до складу валових витрати на загальну суму 237 582,00 грн., пов'язані з придбанням послуг з розміщення зовнішньої реклами клієнтів позивача за договором від 16.01.2008 б/н, укладеного з ТОВ "Континент АВС", що призвело до заниження податку на прибуток, оскільки вказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю Товариства. Такий висновок фахівців контролюючого органу мотивовано тим, що у актах виконаних робіт щодо розміщення зовнішньої реклами не зазначено місце розташування реклами та відсутні документи обґрунтованості вартості отриманих послуг. В ході перевірки також встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, яке виникло внаслідок включення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 184 300,00 грн. у складі видатків за отримані рекламні послуги, вартість яких не відноситься до складу валових витрат та які під час перевірки виключені зі складу валових витрат. Крім того, у акті зазначено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит, не підписувались посадовими або уповноваженими особами ТОВ "Континент АВС", що підтверджується поясненнями засновниками та директором зазначеної юридичної особи гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5, наданими податковій міліції в рамках досудового слідства, про те, що останні господарську діяльність не здійснювали, будь -яких документів не підписували та будь -яких повноважень не надавали.
На підставі вказаного акта відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Суть спірних правовідносин полягає у документальному підтверджені валових витрат та реальності господарських операцій.
Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту -первинні документи - є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.
Згідно із приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. N 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до частини другої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704), усі первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному вираженні), посади осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції та складання первинного документа, прізвища осіб, які дали дозвіл на здійснення господарської операції, та безпосередніх виконавців операції, їхні особисті підписи.
Також акт приймання-передачі повинен бути завірений не тільки підписами, а й печатками сторін за наявності останніх.
Отже, валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначені Законом України від 03.07.1996 № 270/96-ВР "Про рекламу". У ст. 1 цього Закону наведено визначення терміна "зовнішня реклама", відповідно до якого -це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
З урахуванням викладеного вище, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що документи, якими позивач хоче підтвердити спірні валові витрати за договором з ТОВ "Континент АВС", а саме акти виконаних робіт не є такими, що підтверджують такі витрати, оскільки ані з цих актів, ані з інших матеріалів справи не вбачається в якому обсязі були виконані названі роботи, які саме дії з просування товару клієнтів позивача було проведено виконавцем (ТОВ "Континент АВС") (у тому числі місце їх проведення та кошторисна вартість).
Згідно з пп. 7.4.1 Закону від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Враховуючи вказане та недоведеність позивачем товарності операцій, висновок судів про необґрунтованість формування позивачем податкового кредиту є вірним.
Також суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо безпідставності проведення перевірки співробітниками ДПА.
Так, повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні".
Відповідно до ст. 1 цього Закону до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Відповідно до ст. 9 Закону N 509-XII державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені ст. 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також п. 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.
У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.
Згідно із абзацами 1, 2 п. 1 ст. 8 Закону № 509-XII державна податкова адміністрація України здійснює такі функції: виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Таким чином, висновки судів щодо проведення перевірки позивача уповноваженим органом підтверджується вказаними нормами Закону № 509-XII, відповідно до яких органи державної податкової служби (в тому числі і ДПА у м. Києві) є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Також слід зазначити, що, встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, ст. 112 Закону N 509-XII одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з частиною другою цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.
В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби, - що було зроблено позивачем.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесреклампроект" відхилити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 у справі № 2а-1852/10/1570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К Голубєва
А.О. Рибченко