"31" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/9491/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 р.
у справі № 2а-1670/4189/11
за позовом Приватного підприємства "Фірма "Поток"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство "Фірма "Поток" (надалі -позивач, ПП "Фірма "Поток") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі -відповідач, Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 р. (суддя -Р.І. Молодецького), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Н.В. Шевцова, судді: Я.М. Макаренко, Н.С. Водолажська) позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 р. № 0001971502/1265, яким ПП "Поток" зменшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 4 992,12 грн. у тому числі 3 993,75 грн. за основним платежем, та 998,44 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Поток" судові витрати у сумі 3,40 грн.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Фірма "Поток" за грудень 2010 р. з питань взаємовідносин з Приватним підприємством "Нафта-Капітал" (надалі -ПП "Нафта-Капітал"), за результатами якої 28.02.2011 р. складено акт №894/15-322/34957957 (надалі -акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (надалі Закон України "Про податок на додану вартість"), а саме: завищено податковий кредит та, як наслідок, занижено суми податку на додану вартість за грудень 2010 р. у розмірі 3 993, 75 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 р. №0001971502/1265, яким визначено підприємству податкове зобов'язання з податку з на додану вартість на загальну суму 4 992,12 грн., у тому числі 3 993,75 грн. за основним платежем та 998,44 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.2010 р. між ПП "Нафта-Капітал" та позивачем укладено договір, на підставі якого останній придбав бензин у кількості 3350 літрів, на загальну суму 23 962,50 грн.
Відповідач вважає вказаний договір нікчемним та таким, що не спричинив жодних правових наслідків, оскільки, згідно висновків акта камеральної перевірки контрагента позивача, у ПП "Нафта-Капітал" відсутні: виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які не погодилися з такими твердженнями податкового органу, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Судами встановлено, що фактичне виконання умов договору від 01.12.2010 р., укладеного між ПП "Фірма "Поток" та ПП "Нафта-Капітал", підтверджується податковою та видатковою накладними, рахунком-фактурою, товарно-транспортною накладною, платіжними дорученнями, договором на організацію перевезення товару.
Окрім того, придбаний, за вказаним договором, товар у подальшому був реалізований позивачем на підставі договору поставки від 05.01.2010 р. № 12/01 Приватному підприємству «Фірма «Онікс», що підтверджується самим договором, податковою та видатковою накладними, рахунком-фактурою, платіжним дорученням, договором на організацію перевезень.
Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність угоди позивача з ПП "Нафта-Капітал", яка, на думку відповідача, порушує публічний порядок, тобто спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають сплаті включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Беручи до уваги викладені норми та встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій підтвердили законність формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих за результатами господарських відносин з ПП "Нафта-Капітал", згідно договору 01.12.2010 р.
Підсумовуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 р. №0001971502/1265.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.
2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 р. у справі № 2а-1670/4189/11 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Шипуліна Т.М.