29 жовтня 2012 року м. Київ К-19225/10-С
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва
на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.02.2009
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010
у справі №13/384
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.02.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 24.07.2007 №0004211704/1, у решті позовних вимог відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року, за результатами якої складено акт №375-17-4-2402011154 від 15.05.2007.
За висновками акта перевірки позивачем порушено пп. 4.5.1 п. 4.5. ст. 4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР), ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 , пп. 8.3.6 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94- ВР від 28.12.1994, п.8 Порядку ведення реєстру отриманих виданих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України №244 від 30.06.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2005 року за №770/11050, п. 5.11 та п. 5.12.4 п. 5.12. ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за №250/2054, у зв'язку з чим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 16100,00 грн.
На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2007 №0004211704/0.
За результатами адміністративного узгодження дане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині завищення бюджетного відшкодування у розмірі 2123,81 грн. та нарахування фінансової санкції у розмірі 626,50 грн., а в іншій частині залишено без змін. Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004211704/1 від 24.07.2007 яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 13976,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0004211704/1 від 24.07.2007, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем було придбано у ТОВ «ТРАК-АВТО»вантажний автомобіль Renault, що підтверджується видатковою накладною №585 від 22.11.2006, податковою накладною №586 від 22.11.2006 на загальну суму 62000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10333,33 грн., довідкою Вінницької МДПІ, оплата товару проведена в повному обсязі.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно довідки Головного управління статистики основним видом діяльності позивача є діяльність по наданню послуг з перевезення автомобільним транспортом пасажирів та вантажів, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про правомірне включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченої в ціні придбання транспортного засобу, на підставі належно оформленої податкової накладної.
Щодо перевірки правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за листопад 2006 року, то судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність у позивача залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, в розмірі 63573,00 грн. підтверджено актом перевірки від 03.11.2006 №917-17-4-240-2011154 про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2006 року.
Не знайшли свого підтвердження і висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4 Закону №168/97-ВР та заниження бази оподаткування по операціях з надання транспортних послуг у зв'язку з неврахуванням пройденої відстані окремо по території України та за її межами, та заниження податкових зобов'язань за грудень 2006 року на 4144,57 грн.
Відповідно п. 1.18 ст.1 Закону №168/97-ВР передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом (п.1.20.8 п.1.20 ст.1 цього Закону).
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, правильно вважали, що відповідачем не виконано приписи ч.2 ст.71 КАС України та не доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.
Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного рішення податкового органу ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук