21 листопада 2012 року м. Київ К/9991/48722/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2012 року
у справі № 2а-3901/10/1770
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у м. Рівне
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі -позивач, ФОП ОСОБА_4) звернулась у серпні 2010 до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі -відповідач, ДПІ у м. Рівне) про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001371742/0 від 30.04.2010 року про нарахування зобов'язань по сплаті податку на додану вартість у сумі 4933,00 гривні та штрафних санкцій у сумі 2466,50 гривень, № 0001361742/0 від 30.04.2010 року про сплату 3699,98 гривень податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, № 0001371742/1 від 01.06.2010 року про нарахування зобов'язань по сплаті податку на додану вартість у сумі 4933,00 гривні та штрафних санкцій у сумі 2466,50 гривень, № 0001361742/1 від 01.06.2010 року про сплату 3699,98 гривень податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2012 року позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0001371742/0, № 0001361742/0 від 30.04.2010 року та № 0001371742/1 від 01.06.2010 року.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції булj прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками ДПІ у м. Рівне була проведена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_4 за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт № 64/2867315821/17-117 від 19.04.2010 року, згідно висновків якого встановлені порушення:
пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого донарахована сума ПДВ становить 4993,00 гривні;
ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 року. Відповідно до пп. 7.1 ст. 7, пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями та п. «б»ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 року зі змінами та доповненнями, сума податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за результатами перевірки становить за 2009 рік -3699,98 гривень.
На підставі вказаного акту перевірки 30.04.2010 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001361742/0, згідно якого позивачу нараховане податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності»в сумі 3699,98 гривень, в тому числі 3699,98 гривень -за основним платежем та 0,00 гривень -за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001371742/0, згідно якого позивачу нараховане податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 7399,50 гривень, в тому числі 4933,00 гривень -за основним платежем та 2466,50 гривень -за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, зокрема до ДПІ у м. Рівне та ДПА в Рівненській області, рішеннями заступників керівників яких, скарги платника податків залишено без задоволення. В процедурі апеляційного узгодження податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення з дробом «1» на аналогічні суми.
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що господарські операції позивача з ТОВ «Горіховий сад» не підтверджені документально, а відтак витрати та податковий кредит сформовані ФОП ОСОБА_4 по даним операціям протиправно. Позивачем документально не підтверджено, що послуги були надані саме тим контрагентом, на користь якого нею проведено оплату, і що саме ці послуги використовувалися нею у власній господарській діяльності. Так як ТОВ «Горіховий сад»було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які використовували дане підприємство для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій. суд першої інстанції прийшов до висновку, що всі первинні документи, виписані даним суб'єктом, в тому числі для ФОП ОСОБА_4, не мають юридичної сили, а відомості, які містяться в документах позивача є недостовірними, вони не підтверджують фактичного здійснення, товарності відповідних господарських операцій, та є наслідком угод, укладених з метою заниження податкових зобов'язань, а тому їх надання податковому органу з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання.
Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходив з наступних мотивів.
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінет Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 року, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. А згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Податковий кредит згідно пунктом 1.7 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, -це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.
Як вбачається з акту перевірки суб'єкт підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 11.10.2002 року отримала свідоцтво про державну реєстрацію і згідно реєстраційних даних основним видом її діяльності є надання транспортно-експедиційних послуг, а саме її діяльність полягає в організації перевезень вантажів, тобто в посередницьких послугах, СПД ОСОБА_4 виступає як виконавець для замовників послуг, які відвантажують і приймають вантаж, та з іншого боку виступає як замовник послуг у перевізників та інших експедицій.
Господарські операції позивача з ТОВ «Горіховий сад»оформлені актами здачі-прийняття робіт: № ОУ-0000080 від 18.07.2009 року на 4400,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000081 від 25.07.2009 року на 4400,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000082 від 31.07.2009 року на 2750,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000083 від 31.07.2009 року на 3300,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000084 від 31.07.2009 року на 2000,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000089 від 05.08.2009 року на 4400,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000090 від 06.08.2009 року на 2000,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000091 від 07.08.2009 року на 1500,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000092 від 13.08.2009 року на 2000,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000093 від 31.08.2009 року на 2300,00 грн. з ПДВ та рахунками-фактурами з аналогічними номерами (а.с. 97-98, 100-101, 103-104, 106-107, 109-110, 112-113, 115-116, 118-119, 121-122, 124-125), а також копіями податкових накладних № 130802 від 13.08.2009 року на суму ПДВ 333,33 грн., № 180702 від 18.07.2009 року на суму ПДВ 733,33 грн., № 250701 від 25.07.2009 року на суму ПДВ 733,33 грн., № 310706 від 31.07.2009 року на суму ПДВ 333,33 грн., № 30704 від 31.07.2009 року на суму ПДВ 550,00 грн., № 310705 від 31.07.2009 року на суму ПДВ 550,00 грн., № 50802 від 05.08.20009 року на суму ПДВ 733,33 грн., № 60802 від 06.08.2009 року на суму ПДВ 333,33 грн., № 70801 від 07.08.2009 року на суму ПДВ 250,00 грн., № 310801 від 31.08.2009 року на суму ПДВ 383,33 грн. (а.с. 99, 102, 105, 108, 111, 114, 117, 120, 123, 126). Оригінали даних документів були вилучені УБОЗ УМВС України в Рівненській області згідно з протоколом виїмки (а.с. 51, 89-95). Загальна сума послуг по вказаних накладних 29 599,55 гривень оплачена позивачем двома частинами 07.08.2009 року та 11.09.2009 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Горіховий сад»№ 260064958 в АТ «Ерсте Банк»(а.с. 131). Факт включення позивачем до складу витрат 24 666,55 гривень -сплаченої на рахунок ТОВ «Горіховий сад»вартості послуг без ПДВ не оспорюється, як не оспорюється і факт включення до податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 4933,00 грн.(а.с. 127-130).
На підтвердження факту використання придбаних у ТОВ «Горіховий сад»послуг у власній господарській діяльності позивачем надано акти виконаних робіт, підписані між нею, як виконавцем транспортно-експедиційних послуг, та іншими суб'єктами господарювання, як замовниками, в яких, дати та маршрути перевезень співпадають з датами та маршрутами, що зазначені в актах підписаних між нею, як замовником транспортно-експедиційних послуг, та ТОВ «Горіховий сад», як їх виконавцем. Також у більшості актів співпадають і номери транспортних засобів. Необхідність залучення ТОВ «Горіховий сад»обґрунтована позивачем тією обставиною, що вона не змогла власними силами та засобами забезпечити всі перевезення вантажів своїх замовників, а тому була змушена звертатись за отриманням таких послуг від сторонніх організацій, виступивши в таких правовідносинах посередником. Також позивачем до матеріалів справи долучено податкові накладні, виписані замовниками та накладні на відвантаження (а.с. 32-36, 41-50), акти звірки взаєморозрахунків та оборотно-сальдові відомості (а.с. 67-72). Також долучено копії з факсокопій товарно-транспортних накладних 10ААА № 718887, 10ААА № 814063, 10ААА № 872266, 10ААА № 872751 (а.с. 30-31, 37-38) та надано пояснення, що перевезення ТОВ «Горіховий сад»фактично виконані, позаяк замовниками не було пред'явлено до неї жодних претензій.
Відповідно до названих первинних документів ТОВ «Горіховий сад» надало експедиційно-транспортні послуги по перевезенню вантажів.
Первинні документи та податкові накладні містять всі необхідні реквізити, складені особою, що на момент їх складання була в установленому порядку зареєстрована як платник податків (в тому числі і податку на додану вартість), містять відомості щодо їх підписання керівником ТОВ "Горіховий сад". Такі документи повністю розкривають зміст наданих послуг, із зазначенням маршруту перевезення вантажів, найменування та номеру транспортного засобу.
Так, як діяльність позивача фактично зводиться до пошуку замовників на перевезення вантажів та розміщення такого замовлення на перевезення вантажів серед перевізників або серед інших диспетчерів, то в даному випадку замовлення на перевезення вантажів надане позивачем ТОВ «ТЕС-К»,ТОВ «Мегаполіс Експрес», ТОВ «ОДЕК Україна», ТОВ «Сампліт»вона розмістила через диспетчера ТОВ «Горіховий сад», який і повинен був забезпечити надання транспортних засобів для перевезення вантажів, замовником перевезення яких виступало ТОВ «ТЕС-К»,ТОВ «Мегаполіс Експрес», ТОВ «ОДЕК Україна», ТОВ «Сампліт».
Між позивачем та ТОВ «Горіховий сад»були укладені договори-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с. 186-195), а згідно товарно-транспортних накладних (а.с. 30-51) ТОВ «Горіховий сад»не міг бути зазначений в них, тому що не проводив операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а надавав лише транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів.
В підтвердження обставин щодо фактичного надання послуг, позивачем надано акти виконаних робіт та податкові накладні, складені позивачем та замовником перевезення вантажів -товарно-транспортні накладні, які відображають обставини щодо фактичного перевезення вантажів транспортними засобами та за маршрутом перевезення, що зазначені в актах виконаних робіт та податкових накладних, складених позивачем та ТОВ «Горіховий сад».
Позивачем фактично було придбано у ТОВ «Горіховий сад»послуги, які були безпосередньо пов'язані з основним видом господарської діяльності позивача, а тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що позивач правомірно відніс операції позивача з ТОВ «Горіховий сад»до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідно суми ПДВ , що припадають на такі операції, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.
Також колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, яка вважає безпідставними посилання відповідача та суду першої інстанції на вирок Рівненського міського суду по справі № 1-126/11 від 01.08.2011 року, як на доказ того, що господарські операції між позивачем і ТОВ «Горіховий сад»не здійснювались, а тому правочини вчинені між ними є нікчемними, оскільки у вироку суду відсутня будь-яка інформація щодо правовідносин між ТОВ «Горіховий сад»і позивачем та будь-які свідчення про господарські операції між ТОВ «Горіховий сад»і позивачем, а тому вищевказаний вирок не може вважатися належним і допустимим доказом по даній справі. Доказів про те, що правочини між ТОВ «Горіховий сад»і позивачем, були визнані у встановленому законом порядку недійсними відповідачем не надано, а є лише його суб'єктивним припущенням.
Протягом періоду з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року позивач не міг знати про фіктивність підприємницької діяльності ТОВ «Горіховий сад», так як виписані останнім первинні бухгалтерські документи відповідали чинному законодавству, що не спростовано працівниками ДПІ, а вирок Рівненського міського суду був винесений лише 01.08. 2011 року.
На момент вчинення господарських операцій з ТОВ «Горіховий сад» відомості про нього знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, контрагент знаходився на податковому обліку в ДПІ у м. Рівне та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.
На час надання послуг ні позивач ні його контрагент не здійснювали безпосередньо транспортування вантажів як вид господарської діяльності, а тому їх діяльність не підлягала ліцензуванню, на чому наголошує суд першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що доводи та висновки викладені в акті перевірки щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ТОВ «Горіховий сад»є такими, що ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені відповідними доказами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом аеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби -відхилити.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2012 року у справі № 2а-3901/10/1770 -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько