"31" жовтня 2012 р. м. Київ К-29286/10-С
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року
у справі № 2а-11485/10/0570
за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до 1) Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області;
2) Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька
про визнання нечинним акту скасування рішень, -
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області (далі -відповідач-1), Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання нечинним акту (довідки) без номера від 16 липня 2009 року ДПІ у Першотравневому районі Донецької області щодо перевірки суб'єкта господарювання ОСОБА_1; скасування рішень ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 08 жовтня 2009 року № 0000022343 та від 08 жовтня 2009 року № 0005672344.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року було закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання нечинним акту (довідки) від 16 липня 2009 року щодо перевірки за дотриманням суб'єкта господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, складеного ДПІ у Першотравневому районі Донецької області.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року позов задоволено повністю. Скасовано рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 08 жовтня 2009 року № 0000022343 про застосування до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 6100,00 грн. Скасовано рішення ДПІ у Ворошиловському районі міста Донецька від 08 жовтня 2009 року № 0005672344 про застосування до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 440,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судових витрат.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі фізична особа -підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Першотравневому районі Донецької області була проведена перевірка щодо перевірки за дотриманням суб'єкта господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці -кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить фізичній особі -підприємця ОСОБА_1, за результатами якої складений акт (довідка) від 16 липня 2009 року (зареєстрований у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 17 липня 2009 року за № 54000070/2352).
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; статей 11, 111, 15, 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
08 жовтня 2009 року на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийняла рішення № 0005672344, яким на підставі пункту 1 статті 17, статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосувала до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у розмірі 440,00 грн.
08 жовтня 2009 року на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийняла рішення № 0000022343, яким згідно з частиною 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»застосувала до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції вигляді штрафу у розмірі 6100,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, звиходив з того, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що позивач має будь-яке відношення до кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», а продавець зазначеного кафе -ОСОБА_2 знаходиться із позивачем у трудових чи цивільних відносинах.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що факти виявлених перевіркою порушень позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»є доведеними з огляду на те, що згідно пояснень продавця -ОСОБА_2 вона працює у приватного підприємця ОСОБА_1 у с. Мелекіно в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) був затверджений Порядок провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, який визначає загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (далі - суб'єкти господарювання).
Відповідно до пункту 5 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкт господарювання провадить торговельну діяльність після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності відповідних дозвільних документів (ліцензії, торговельного патенту тощо).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), документ дозвільного характеру -дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.
Пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом.
Згідно положень абзаців 1, 2 пункту 17 Декрету КМ України від 20 травня 1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі -це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.
Разом з цим, належних та допустимих доказів, які спростовували (підтверджували) факт наявності (відсутності) у позивача дозволу на право здійснення торгівельної діяльності у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», який є підставою для провадження суб'єктом господарювання торговельної діяльності, матеріали справи не містять.
Проте, суди попередніх інстанцій вказаним обставинам належної правової перевірки не дали, тоді як зазначені обставини є предметом доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.
Відповідно до частин 1-3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна