"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/36278/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 серпня 2010 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року
у справі №2а-240/10/2670
за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі -ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»)
до Державної податкової інспекції у м.Львові (надалі -ДПІ у м.Львові)
про визнання неправомірними дій та скасування рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог поставлено питання про визнання неправомірними дій ДПІ у м. Львові щодо опису активів позивача, на які поширюється право податкової застави; скасування рішення ДПІ у м.Львові в формі акта опису №12/25560533/24-0 від 23.12.2009р. та зобов'язання ДПІ у м.Львові подати до Державного реєстратора заяву про припинення податкової застави на активи, зазначені в акті опису №12/25560533/24-0 від 23.12.2009р.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 серпня 2010р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття у справі нового про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, 23.12.2009р. податковим керуючим Челядином Р.В., призначеним наказом ДПІ у м.Львові №705 від 31.10.2005р., було визначено перелік активів, що належать ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»та якими наділена філія ГПУ «Львівгазвидобування», на які поширюється право податкової застави, шляхом складення акту опису №12/25560533/24-0 від 23.12.2009р.
В подальшому, за заявою ДПІ у м.Львові до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про реєстрацію податкової застави на активи, закріплені за ГПУ «Львівгазвидобування», зазначені у вказаному вище акті опису активів, що підтверджується витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.
Згідно з п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»право податкової застави виникає:
- у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації;
- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;
- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.
Підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Згідно матеріалів справи податковий борг ГПУ «Львівгазвидобування»наявний протягом всього часу діяльності підприємства.
Відповідно до змісту пп. 9.4.1 п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий керуючий організовує опис активів платника податків.
Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Відповідно до п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.
Таким чином, враховуючи наявність податкового боргу у ГПУ «Львівгазвидобування», дії податкового керуючого Челядина Р.В. по складанню акту опису активів, на які поширюється право податкової застави, №12/25560533/24-0 від 23.12.2009р., та реєстрації її в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна спрямовані на погашення податкового боргу, що відповідає вимогам закону.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що згідно з п.п. 1.1, 1.2 Положення про філію ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»- ГПУ«Львівгазвидобування», затвердженого генеральним директором ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»12.11.1998р. (зі змінами від 12.11.2008р.), ГПУ «Львівгазвидобування»є філією «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»та не є юридичною особою.
Відповідно до п. 3.1 Положення про філію ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України»- ГПУ «Львівгазвидобування», затвердженого генеральним директором ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»12.11.1998р., для забезпечення діяльності Управління ДК «Укргазвидобування» наділяє його основними засобами, обіговими коштами та іншими фінансовими активами на праві оперативного управління.
Водночас, відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, а згідно з ч. 1 ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Отже, суб'єктами прав повного господарського відання та оперативного управління можуть бути лише суб'єкти господарювання, під якими ч. 2 ст. 55 ГК України розуміє господарські організації (юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку) та громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та не можуть бути філії юридичних осіб.
Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 статуту ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в редакції від 01.04.2008р., майно компанії складається з основних засобів, оборотних засобів, активів, а також інших активів, що відображаються у його балансі. Майно Компанії формується за рахунок: майна та коштів, переданих йому Засновником; кредитів, позик; надходжень від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, а також іншої господарської діяльності; придбання майна інших осіб; інших надходжень, що не суперечать чинному законодавству України. Майно, передане Засновником Компанії до статутного фонду (капіталу), закріплено за Компанією на праві господарського відання.
Таким чином, зважаючи на те, що ГПУ «Львівгазвидобування»не є юридичною особою та не може бути суб'єктом права повного господарського відання та/або оперативного управління, а також враховуючи, що згідно з п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, активів, достатніх для погашення його податкового боргу, додатковим джерелом погашення податкового боргу такого платника податків є активи юридичної особи, на які може бути звернено стягнення згідно з цим Законом, і джерелом погашення податкового боргу ГПУ «Львівгазвидобування»відповідно до змісту п. 1.7 ст.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ч. 2 ст.55, ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 136, ч. 1 ст.137 ГК України є активи ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», що належать йому на праві власності або повного господарського відання та перебувають на балансі ГПУ «Львівгазвидобування», а у випадку їх недостатності і інші активи ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».
За таких обставин, закріплення у положенні про ГПУ «Львівгазвидобування»умов про те, що вказана філія наділяється основними засобами, обіговими коштами та іншими фінансовими активами на праві оперативного управління не відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути підставою для непоширення на такі активи права податкової застави.
При цьому, Закон України «Про заставу», який встановлює обмеження щодо предмету застави, є загальним та не врегульовує податкові правовідносини, у той час як Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законодавчим актом з питань оподаткування, не містить застережень щодо поширення податкової застави.
Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 №2-рп/2005 у справі №1-9/2005 визначено, що для забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі.
Підпунктом «е»п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено заборону щодо використання як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення, майна, що включається, зокрема, до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації.
Разом з тим, Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, в тому числі казенних підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 05.05.2001р. № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2001р. за №463/5654, передбачає складення пооб'єктних переліків майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного (казенного) підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом сплати податкового боргу, за відповідними формами, із затвердженням органом уповноваженим управляти державним майном.
Враховуючи ненадання доказів існування таких переліків, доводи позивача про неможливість поширення податкової застави на його цілісні майнові комплекси як державного підприємства, є необґрунтованими.
Слід також зазначити, що нормами п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію таких цивільно-правових договорів до кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває прав та обов'язків платника податків за такими договорами, у тому числі права на отримання доходу за ними. Якщо норми зазначеного цивільно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення або збільшення розміру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які приводять до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення про такі дії.
Отже, вищезазначені норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», передбачають можливість стягнення податкового боргу філії з основного підприємства, та стягнення коштів (майна) платника податку переданого ним іншим платникам.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»-залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов