"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/36234/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Констянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2011р.
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011р.
у справі №2а/0570/1633/2011
за позовом Публічного акціонерного товариства «Констянтинівське автотранспортне підприємство 11409»(надалі -ПАТ «Констянтинівське АТП-11409»)
до Констянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі -Костянтинівська ОДПІ Донецької області)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень - рішень Костянтинівської ОДПІ Донецької області від 24.11.2010р.: №0001202342/0/19600, №0001212342/0/19601, №0002711743/0/19574; від 24.12.2010р.: №0001202342/1/20828, №0001212342/1/20829, №0002711743/1-20833.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2011р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011р., позов було задоволено повністю.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р. та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., про що складено акт №1054/23-2-03113911 від 27.10.2010р.
Висновками перевірки вказано на порушення ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст.5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 47185грн.; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження зобов'язань ПДВ на суму 37747грн.
Крім того, перевіркою встановлено порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.7.3 п. 9.7 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого сума недоотриманого податок з доходів фізичних осіб склала 9028,65грн.
На підставі зазначених висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.11.2010р.:
- №0001202342/0/19600, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 91511грн. у т.ч. за основним платежем 47185грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 44326грн.;
- № 0001212342/0/19601, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 73207,50грн. у т.ч. за основним платежем 37747грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 35460,50грн.;
- №0002711743/0/19574, яким визначено зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 27085,95грн. у т.ч. за основним платежем 9028,65грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 18057,30грн.;
В порядку апеляційного узгодження вказаних зобов'язань скарга платника податку залишена без задоволення та відповідачем 24.12.2010р. прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001212342/1/20829, №0002711743/1-20833 та №0001202342/1/20828, в яких суми зобов'язань залишені без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит та валові витрати позивачем, зокрема, обраховано на підставі зазначених договорів - поставки:
- №0416 від 16.04.2008р., укладеного між ТОВ «Укрпромторг», як постачальником та ПАТ «Костянтинівське АТП -11409», як покупцем;
- №АФ-01/03 від 01.03.2010р., укладеного між ПП «Аффарі Трейд», як постачальником та ПАТ «Костянтинівське АТП-11409», як покупцем.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 зазначеної норми права.
Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .
Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.
Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Так, договором поставки №0416 від 16.04.2008р., укладеним між постачальником ТОВ «Укрпромторг»та позивачем обумовлено всі істотні умови поставки товару. Реальне виконання вказаного договору підтверджується: видатковими накладними №0416 від 16.04.2008р. на суму 162606,20грн., у тому числі ПДВ 27101,04грн., №05111 від 05.11.2008р. на суму 516000,00грн., у тому числі ПДВ 86000,00грн., податковими накладними №0416 від 16.04.2008р. на суму 162606,20грн., у тому числі ПДВ 27101,04грн., №05111 від 05.11.2008р. на суму 516000,00грн., у тому числі ПДВ 86000,00грн.
Про перевезення вказаних вантажів свідчать товарно-транспорті накладні (форма 1-ТН): №01-У від 16.04.2008р., 03-У від 05.11.2008р., дорожні листи №086965 від 16.04.2008р., № 286971 від 05.11.2008р.
Договором поставки №АФ -01/03 від 01.03.2010р., укладеним між постачальником ПП «Аффарі Трейд»та позивачем також визначено перелік істотних умов, що свідчить про реальність намірів сторін. Виконання цього договору підтверджується видатковими накладними: №РН-0000037 від 03.03.2010р. на суму 748513,62грн., у тому числі ПДВ 124752,27грн., №РН-0000055 від 04.05.2010р. на суму 728000,00грн., у тому числі ПДВ 121333,33грн., податковими накладними №31 від 03.03.2010р. на суму 748513,62грн., у тому числі ПДВ 124752,27грн., №51 від 04.05.2010р. на суму 728000,00грн., у тому числі ПДВ 121333,33грн.
Про перевезення вказаних вантажів свідчать товарно-транспорті накладні (форма 1-ТН) №010027 від 03.03.2010р., №010046 від 04.05.2010р., дорожні листи № 086985 від 03.03.2010р., №086992 від 04.05.2010р.
Таким чином, спірні господарські операції по взаємовідносинам з ТОВ «Укрпромторг»та ПП «Аффарі Трейд»позивачем правильно відображені в бухгалтерському обліку, відтак, у позивача були підстави для формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними угодами.
При цьому, відповідачем не доведено, що кількість працюючих на ТОВ «Укрпромторг»та ПП «Аффарі Трейд»є недостатньою для здійснення господарських операцій з позивачем; не встановлено тако ж, що на час здійснення спірних операцій ТОВ «Укрпромторг»та ПП «Аффарі Трейд»не мали статусу платника ПДВ.
Таким чином, вказані підприємства правомірно видавали податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.
Стосовно визначеного позивачеві зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб судами встановлено наступні обставини. Згідно даних журналу ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з покупцями та замовниками»за квітень 2008р. ПАТ «Костянтинівське АТП-11409»реалізувало підшипники ОСОБА_1 за видатковою накладною №39 від 17.04.2008р. у кількості 33 шт. за ціною 333,33грн. без ПДВ на загальну суму 13200грн. (в т.ч. ПДВ - 2200грн.) відповідно до відомостей матеріалів вказані підшипники обліковувались станом на 01.07.2007р. по ціні 1824,52 грн. на загальну суму 60209,16грн. (без ПДВ).
Таким чином, податковий орган стверджує, що у відповідності до п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ОСОБА_1 отримав від позивача додаткове благо від проведеної операції у сумі 59050,99грн. у т.ч. ПДВ - 9842грн. Цю суму складає різниця між сумою залишкової вартісті та фактично сплаченою сумою за товар. За висновками відповідача в порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивач не утримав податок із суми такого доходу за ставкою 15%.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід. До нього у відповідності до п.п. 4.2.9. п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону (на який посилається відповідач) включаються доходи, отримані платником податку від його працедавця як додаткове благо, перелік яких зазначений у цьому підпункті.
У відповідності до п.п. 1.1 ст. 1 вказаного вище Закону додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою).
При цьому, п.п. 1.1. ст..1 та п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»обумовлено, що дохід у формі додаткового блага може виплачуватися (надаватися) виключно працедавцем чи третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця.
Таким чином, оскільки позивач не сплачував, а також не нараховував фізичній особі ОСОБА_1 дохід в розмірі 59050,99 грн, посилання відповідача на обов'язок ПАТ «Костянтинівське АТП-11409», як податкового агента, утримати податок з доходів фізичних осіб за операцією з продажу фізичній особі підшипників є таким, що не відповідає приписам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Слід також зазначити, що відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Таким чином, ознакою господарської діяльності особи є спрямованість такої діяльності на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Поняття «дохід»для цілей податкового законодавства охоплює всі види надходжень, які набуваються особою у власність чи на її користь і мають вартісне вираження. При цьому, отримання особою доходу не пов'язується з фактом перевищення надходжень такої особи над її витратами. Отже, для цілей податкового законодавства під поняттям «дохід» слід розуміти всі майнові вигоди у будь-якій формі, отримані особою чи нараховані на її користь, незалежно від того, чи перевищує вартість відповідних майнових вигод витрати на їх одержання.
Перевищення доходів особи над її витратами характеризується поняттям «прибуток», яке визначається нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і не є тотожним поняттю «дохід».
Крім того, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України -ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Таким чином, господарською є будь-яка діяльність особи, спрямована на одержання майнових вигод у будь-якій формі, незалежно від отримання такою особою прибутку від зазначеної діяльності.
За таких обставин, отримання платником збитків від окремих операцій не є саме по собі свідченнями відсутності мети такого платника податку на здійснення господарської діяльності.
Відповідно до підпунктом 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо пунктом 1.20 не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (однорідних) товарів (робіт, послуг).
З письмових пояснень про економічні обґрунтування продажу підшипників за ціною 400 грн. за одиницю, що є нижчою їх балансової вартості на момент оприбуткування вбачається, що вказані підшипники позивач одержав від КМЗ ім..Фрунзе у 1999р. в рахунок погашення заборгованості за автопослуги. Оскільки ці підшипники призначені для використання у машинобудівництві, підприємство зберігало їх на складі та здійснювало спроби їх продати. Так, 04.05.2001р. позивач звертався до Костянтинівської філії універсальної біржі «Примус»з проханням продати підшипники за ціною 2189,42грн. за одиницю, про що свідчить публікація оголошення у газеті «Біржові новини»від 15.05.2001р.
Крім того, питання продажу неліквідних запасів на складі розглядалося на засіданнях правління позивача 10.02.2006р., 20.03.2008р., внаслідок чого був складений перелік неліквідних запчастин на складі. Цей перелік був розглянутий на засіданні правління 03.04.2008р., де керівним органом підприємства було обговорена пропозиція покупця продати їх за ціною 400 грн. за одиницю.
Враховуючи тривалий строк, протягом якого товар не був проданий, відсутність державного регулювання цін на цей товар, економічна доцільність продажу підшипників за ціною, яку запропонував ОСОБА_1 є доведеною.
При цьому, як встановлено під час судового розгляду справи, податковим органом не доведено суду навмисне заниження позивачем дохідності окремо взятих господарських операцій. Натомість, матеріали справи свідчать, що господарська операція з продажу підшипників ОСОБА_1 за видатковою накладною № 36 від 17.04.2008р. призвела до надходження активів - одержання позивачем грошових коштів у сумі 13200 грн. Тобто, ПАТ «Костянтинівське АТП-11409»отримало від неї дохід, а тому вона пов'язана з господарською діяльністю.
Таким чином, оцінюючи зібрані у справі матеріали справи, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність суб'єктом владних повноважень належними та допустимими доказами правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Констянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області -залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов