"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/91157/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги: Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи»та Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011р.
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011р.
у справі №2а-3529/10/1570
за позовом Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи»(надалі -ДП «ІЛС»)
до Державної податкової інспекції в Біляївському районі Одеської області (надалі -ДПІ у Біляївському районі Одеської області)
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У березні 2010р. позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Біляївському районі Одеської області від 02.12.2009р. №0003302300/0, від 02.12.2009р. №0003312300/0, від 30.12.2009р. №0003302300/1, від 28.01.2010р. №0003302300/2 та від 15.03.2010р. №0003302300/3.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове, яким позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003302300/3 в частині нарахування спірної суми зобов'язання з податку на прибуток. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, ДП «ІЛС»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач також звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суд апеляційної інстанції як таку, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011р.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р., про що складено акт №1355/23/32012483 від 23.11.2009р.
Висновками перевірки, зокрема, встановлено на порушення п.4.1.6. п.4.1.ст.4, п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також, абзацу 2 п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:
- вказано на неправомірність віднесення до валових витрат підприємства понесених витрат в оплату бухгалтерських послуг від приватних підприємців, оскільки у штаті позивача наявна посада головного бухгалтера, саме до повноважень який згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»віднесено ведення бухгалтерського обліку підприємства;
- відсутні документи, які підтверджують підстави для списання кредиторської заборгованості перед фірмою-нерезидентом Dagitim Depoiama Tasimacilik ve Tic.A.S.» (Туреччина) за виконаним агентським договором №203-05 від 01.03.2004р., що свідчить про отримання безоплатних послуг.
За наслідками перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.12.2009р.:
- №0003302300/0 про визначення ДП «ІЛС»суми зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій;
- №0003312300/0 про визначення ДП «ІЛС»суми зобов'язання в сумі 12891,00грн. в т.ч. основного платежу 8594,00грн. та 4297,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в порушення п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат безпідставно віднесено спірну суму відповідно до договорів про надання бухгалтерських послуг та консультаційних послуг по питанням комерційної діяльності та управління.
Так, під час перевірки встановлено, що у перевіреному періоді позивачем було укладено наступні договори щодо бухгалтерських та консультативних послуг, витрати по яким відповідач не пов'язує із господарською діяльністю позивача:
- договір №32-08 від 03.01.2008р. та №20-09 від 02.01.2009р. про надання послуг, пов'язаних з діяльністю в сфері бухгалтерського обліку, укладений з СПД ОСОБА_1;
- договір №43-08 від 03.01.2008р. та №25-09 від 02.01.2009р. про надання послуг, пов'язаних з діяльністю в сфері бухгалтерського обліку та аудиту, укладений з СПД ОСОБА_2;
- договір №30-08 від 03.01.2008р. та №42-09 від 02.01.2009р. про надання послуг, пов'язаних з діяльністю в сфері бухгалтерського обліку, укладений з СПД ОСОБА_3;
- договір №29-08 від 03.01.2008р. та №23-09 від 02.01.2009р. про надання послуг, пов'язаних з консультаціями по питанням комерційної діяльності та управління, укладений з СПД ОСОБА_4;
- договір №33-08 від 03.01.2008р. та №32-09 від 02.01 2009р. про надання послуг, пов'язаних з консультаціями по питанням комерційної діяльності, укладений з СПД ОСОБА_5;
- договір №41-08 від 03.01.2008р. та №29-09 від 02.01.2009р. про надання послуг, пов'язаних з консультаціями по питанням комерційної діяльності та управління, укладений з СПД ОСОБА_6;
- договір №22-08 від 03.01.2008р. та №27-09 від 02.01.2009р. про надання послуг, пов'язаних з консультаціями по питанням комерційної діяльності та управління, укладений з СПД ОСОБА_7;
- договір №17-08 від 03.01.2008р. про надання послуг, пов'язаних з консультаціями по питанням комерційної діяльності та управління, укладений з СПД ОСОБА_8;
- договір №37-08 від 01.03.2008р. та №38-09 від 02.01.2009р. про надання послуг, пов'язаних з консультаціями по питанням комерційної діяльності та управління, укладений з СПД ОСОБА_9;
- договір №2-08 від 03.01.2008р. та №37-09 від 02.01.2009р. про надання послуг, пов'язаних з консультаціями по питанням комерційної діяльності, укладений з СПД ОСОБА_10
Натомість, суд апеляційної інстанції під час судового розгляду справи вказав, що такі твердження відповідача спростовуються зібраними у справі доказами. А саме, зазначені вище договори про надання бухгалтерських та консультативних послуг по питанням комерційної діяльності та управління, укладені належним чином, а виконання прийнятих договорами зобов'язань підтверджується складеними актами приймання робіт (послуг), які відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів, обумовлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинним на час правовідносин, встановлено, що під терміном «валові витрати»розуміється сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання в своїй господарській діяльності.
Отже, відповідно до приписів п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», бухгалтерські та консультативні послуги підлягають включенню до складу валових витрат підприємства, оскільки є сумами будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Виходячи з наведеного, у відповідності до приписів п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначені витрати підлягають включенню до валових витрат і не є витратами, визначеними п.5.3.2 вказаної норми.
Стосовно посилань відповідача на наявність у штатному розписі позивача посади головного бухгалтера, що на думку податкового органу виключає правомірність залучення до діяльності підприємства додаткових спеціалістів для надання бухгалтерських та консультаційних послуг, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що такі твердження є безпідставними і не є належними доказами правомірності нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в цій частині.
Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано вказали, що оскільки позивач не надав підтвердження списання кредиторської заборгованості перед контрагентом-нерезидентом, така заборгованість є безоплатно отриманою і має бути відображена у складі валових доходів відповідного періоду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що між ДП «ІЛС»(Принципал) та фірмою-нерезидентом Dagitim Depoiama Tasimacilik ve Tic.A.S.»(Туреччина) (Комерційний агент) було укладено агентський договір №203-05 від 01.03.2004р. За цим договором Комерційний агент зобов'язується надати послуги Принципалу в укладанні угод чи (або) посприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) в інтересах, від імені та за рахунок Принципала, а саме, вчинити дії відповідно до змісту агентської діяльності Принципала в сфері та на умовах, визначених цим договором. Послуги надаються Комерційним агентом в сфері логістичних операцій. Відповідно до додатку до договору №4 від 07.06.2005р. максимальна сума агентської винагороди за договором становить: 600000 доларів США без компенсації вартості витрат; 500000 доларів США з послідуючою компенсацією вартості витрат, але не більше ніж 600000 доларів США. Період надання послуг березень 2004р. - березень 2007р.
Судами встановлено, що Комерційний агент повністю виконав свої зобов'язання відповідно до договору щодо клієнта TOB «Астеліт», Україна, Київ, Студентська 5-а, ЄДРПОУ 22859846 і жодних зауважень або заперечень заявлено не було. Винагорода Комерційного агента складає 600000 доларів США. Усі зобов'язання відповідно до договору були виконані,
У бухгалтерському обліку ДП «ІЛС»бухгалтерськими проводками ДТ 39/3 KT 685/4 нарахована кредиторська заборгованість перед Комерційним агентом isric Dagitim Depoiama Tasimacilik ve Tic.A.S.», яка станом на початок перевіреного періоду -01.04.2008р. становила 249893 дол. США.
В подальшому, як стверджує позивач, оскільки TOB «Астеліт»виявилось не перспективним партнером, між ДП «ІЛС»та фірмою ric Dagitim Depoiama Tasimacilik ve Tic.A.S.»було укладено акт №3 від 01.06.2009р. про зменшення розміру винагороди Коменрційному агенту на 149893 доларів США. Проте, а ні під час перевірки, а ні під час судового розгляду справи позивач не надав доказів підписання фірмою Dagitim Depoiama Tasimacilik ve Tic.A.S.»зазначеного документа.
При цьому, відповідно до п.п. 4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Отже, в порушення вищезазначеного, ДП «ІЛС»не включено суму безоплатно наданих послуг у сумі 1141959,82 грн. ( 149893 доларів США за курсом 761,85грн. за 100 доларів США (офіційний курс гривні встановлений службовим розпорядженням Національного банку України від 29.05.2009р. №417/202) до складу валового доходу (рядок 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5 показників»).
Доводи касаційних скарг не спростовують зазначених висновків суду.
Таким чином, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційні скарги: Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи»та Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області -залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов