"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/65729/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011р.
у справі №2а/2270/713/11
за позовом Приватного підприємства «АРТ РЕГІОН»(надалі -ПП «АРТ РЕГІОН»)
до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (надалі -Старокостянтинівська ОДПІ Хмельницької області)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У січня 2011р. позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької області від 06.01.2011р. №0000012300/0 та №0000022300/0.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької області від 06.01.2011р. №0000012300/0 та №0000022300/0. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011р.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову перевірку ПП «АРТ РЕГІОН»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.01.2009р. по 30.09.2010р., про що складено акт від 22.12.2010р. №1720/23/36299509.
Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення вимог п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4. п. 7.4 п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
А саме, в ході перевірки податковий орган поставив під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Екопласт Львів», ТОВ «Іртас», ТОВ «Віктор Ко», ТОВ «Фірма Теплий дім», ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Компанія Прогрес», ТОВ «БФО Експерт». Встановив завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.1»всього в сумі 436625грн. у т.ч. за І квартал 2010р. у сумі 15864грн. за ІІ квартал 2010р. у сумі 297816грн., за ІІІ квартал 2010р. у сумі 122945грн. Зокрема, вказано, що підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість бітуму, асфальтної та щебневої продукції та послуг в сумі 436625грн. за договорами із ТОВ «Екопласт Львів»189667грн., ТОВ «Іртас»- 177751грн., ТОВ «Віктор Ко»- 10763грн., ТОВ «Фірма «Теплий Дім»- 24000грн., ТОВ «Енергія Лімітед»- 12174грн., ТОВ «Компанія «Прогрес»6406грн., ТОВ «БФО Експерт»в сумі 15864грн. Крім того, перевіркою вказано на завищення суми податкового кредиту за березень - серпень 2010р. всього в сумі 86631грн. за рахунок безпідставного, за твердженням податкового органу, віднесення до складу податкового кредиту позивача сум ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «БФО «Експерт», ТОВ «Екопласт Львів»,ТОВ «Іртас», ТОВ «Віктор Ко», ТОВ «Фірма «Теплий Дім», ТОВ «Енергія Лімітед»та ТОВ «Компанія «Прогрес».
За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.01.2011р: №0000022300/0 про визначення суми зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 108289грн. та №0000012300/0 про визначення суми зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 113799грн.
Так, з матеріалів справи вбачається, що вказані вище висновкі податкового органу ґрунтуються на підставі інформації, викладеної в листі СВ ПМ ДПА у Львівській області №8094/09-1 від 10.12.2010р., відповідно до якого СВ ПМ ДПА у Львівській області порушено кримінальну справу №179-0467 відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України та пособництві в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами підприємства "Гарант" ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, а також за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ПП «Гарант»ЛООУТГ, ТОВ НВП «Дівема», ПП «Тарпія Захід»за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.
Податковою міліцією ДПА у Львівській області повідомлено про розслідування кримінальної справи №179-0467, яким встановлено організовану групу осіб, яка на території Львівської області створила «конвертаційний центр»до якого входили суб'єкти господарювання в т.ч. ТОВ «Екопласт Львів», ТОВ «Іртас». За результатами зустрічної перевірки стосовно взаємовідносин ПП «АРТ РЕГІОН»із ТОВ «Віктор Ко»ДПІ у Залізничному районі м. Львова складено акт нікчемності та безтоварності в порушення ст.ст. 215, 203,216,228 ЦК України, вчинялись правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам здійсненим ТОВ «Віктор Ко»у якого відсутні виробничі фонди, офісні та складські приміщення, транспортні засоби, недостатня кількість працівників, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності.
За повідомленням слідчого податкової міліції ДПІ у Деснянському районі м. Києва розглядається кримінальна справа №53-3668 об'єднана із кримінальними справами відносно фіктивного підприємництва ТОВ «Фірма - Теплий дім», ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Компанія Прогрес», ТОВ «БФО Експерт». Відповідно до інформації розшуку, зазначені підприємства за місцем реєстрації не знаходяться, до податкових органів не звітують. Встановлено, що дані підприємства використовуються групою осіб для прикриття незаконної діяльності оподаткування грошових коштів, шляхом укладення договорів, які не несуть за собою фактичних наслідків.
Враховуючи отриману інформацію відповідачем зроблено висновок про фіктивність, нікчемність та безтоварність господарських операцій з вищевказаними особами та позивачем.
Отже, правочини по придбанню відповідних товарів та виконанню робіт у акті перевірки позивача визнано безтоварними, при цьому податковим органом не враховано той факт, що відповідний товар фактично використано при провадженні господарської діяльності позивача, не враховано реальне існування товару, а також те, що дохідна частина підприємства сформована за наслідками виконання відповідних робіт (улаштування доріг та ін.) із використанням такого товару та податковим органом не змінена і порушень там не виявлено.
При цьому, у відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Таким чином, сам факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагентів позивача не є підставою для визнання всіх господарських операцій з такими контрагентами безтоварними, а договори нікчемними.
У свою чергу, ч. 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає сумнів.
Винність особи у вчиненні злочину може бути підтверджено обвинувальним вироком суду, який набув законної сили. Отже, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.
В той же час, відповідачем не надано суду обвинувального вироку суду, який набув законної сили у кримінальній справі №179-0467, а тому сам факт її порушення, не може бути підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань.
Крім того, слід зазначити, що в період укладання та виконання договорів позивачем із вказаними контрагентами, а саме з січня по серпень 2010р. вищевказані контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, відомості про них були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується наявними у справі витягами з даного реєстру серії АД №904944, №904940, №90438, №90443, №904942, №904939, №904941. Вказані контрагенти отримали свідоцтва платника податку на додану вартість, що також встановлено відповідачем та відображено в акті перевірки.
Відповідач також в акті перевірки стверджує про наявність у позивача документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» є необхідними для формування податкового кредиту, однак робить висновок що це не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту. На думку податкового органу товарність усіх вказаних операцій пов'язаних з рухом продукції, зокрема її транспортуванням, не підтверджена позивачем належними первинними документами, а саме, товарно-транспортними накладними, які відсутні у ПП «АРТ РЕГІОН».
Разом з тим, відповідно до приписів п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В свою чергу, згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами.
Єдиною умовою не включення до складу валових витрат згідно п.п. 5.3.9 цього Закону є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Жодних інших підстав Закон не передбачає.
Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995р., первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995р. №488/346 і введено в дію з 01.01.1996р. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.
Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав відносити витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що податковий орган виключив зі складу валових витрат ПП «АРТ РЕГІОН»не вартість придбаних транспортних послуг, які повинні бути підтверджені транспортною документацією, а вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей.
Так, позивачем до матеріалів справи надані первинні документи, що підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.
Так само, відповідні суми виключено також зі складу податкового кредиту, формування якого регламентовано Законом України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до п. 1.7 ст. 1 якого, податковий кредит - це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних ТМЦ та включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальнику відповідних ТМЦ. Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.
Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.
Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що господарські операції, які поставив під сумнів відповідач в акті перевірки, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, зокрема, договором поставки від 11.05.2010р., договорами купівлі - продажу №01/06/02 від 01.05.2010р., №06/01 від 01.06.2010р., договорами №15/02-01Т від 15.02.2010р., від 11.05.2010р.; видатковими накладними №РН-0686 від 02.08.2010р., №РН-0287 від 28.05.2010р., №РН-02 від 28.05.2010р., №10-601 від 01.06.2010р., №ЕЛ - 030604 від 03.06.2010р., №18 від 16.06.2010р., №21 від 21.06.2010р., №22 від 22.06.2010р., №23 від 29.06.2010р., №19 від 23.06.2010р., №11 від 25.06.2010р., №8 від 25.06.2010р., №20 від 28.06.2010р., №9 від 29.06.2010р., №25 від 31.07.2010р., №РН - 0687 від 05.08.2010р., №РН - 0688 від 12.08.2010р.; накладними, податковими накладними, актами надання послуг, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за травень, червень , липень, серпень 2010р., актами приймання виконаних будівельних робіт за травень, червень, липень, серпень 2010р., виписками по рахунку №2600135199 за період з 14.06.2010р. по 03.09.2010р.; договорами на ремонт та реконструкцію доріг на вул. Міцкевича, Бандери в м. Бориславі, вул. Шевченка - Шашкевича в м. Соснівка, вул. 22-го січня, Грушевського в м. Соснівка, вул. Українська в м. Сокаль, вул. Кропивницька, Котляревського, Шевченка в смт. Східниця, Шушкевича в м. Дубляни; договорами оренди дорожньо-будівельної техніки; деклараціям по податку на додану вартість за період з березня по серпень 2010р. з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а також іншими документами наданими позивачем.
Отже, вищевказані докази дають підстави стверджувати про безпідставність висновків органу державної податкової служби щодо фіктивності, безтоварності та нікчемності договорів позивача укладеного з вказаними вище контрагентами та вказує на добросовісність позивача як платника податків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно за приписами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Враховуючи викладене, позивач мав всі підстави для віднесення витрат по цим угодам до валових витрат, а також на формування податкового кредиту.
Натомість, відповідач не виконав обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень на предмет їх відповідності критеріям, що визначені в ч. 3 ст. 2 КАС України, а доводи відповідача щодо відсутності контрагентів за юридичною адресою, відсутність у них ліцензій на право здійснення певних видів робіт, що передбачені договорами з позивачем не судом приймається до уваги, оскільки ці обставини не є підставою для визначення позивачеві оспорюваних податкових зобов'язань.
При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит, а також формування валових витрат порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції та рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03).
За таких обставин, з урахуванням вимог ч.2 ст.71 КАС України, якою саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах у разі, якщо відповідач заперечує проти позову, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Отже, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області -залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов