"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/39876/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кам'янець-Подільськавтоагрегат»
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року
у справі №2а-9266/10/2270
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кам'янець-Подільськавтоагрегат»(надалі -ВАТ «Кам'янець-Подільськавтоагрегат»)
до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (надалі -Кам'янець-Подільська ОДПІ)
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ №0000602342/3 від 02.12.2010р.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2011р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування судами норм процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову повністю.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Кам'янець-Подільськавтоагрегат»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р., про що складено акт від 26.04.2010р. №866/234/00232130.
Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - позивачем до податкового кредиту в лютому 2008 року було безпідставно включено суму податку на додану вартість на загальну суму 433914,00грн., що у свою чергу призвело до заниження ним податкового зобов'язання з ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету на таку ж суму.
За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010р. №0000602342/0, яким визначено суму зобов'язання з ПДВ в розмірі 650871грн., в т.ч. за основним платежем - 433914грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 216957грн.
В порядку апеляційного узгодження вказаного зобов'язання, скарги платника податку залишено без задоволення, та прийнято податкові повідомлення-рішення №0000602342/1 від 13.07.2010р., №0000602342/2 від 23.09.2010р. та №0000602342/3 від 02.12.2010р., в яких сума зобов'язання залишена без змін.
Судами також встановлено, що 08.11.2005р. між позивачем та Холдинговою компанією «АвтоКраЗ»було укладено договір №1584 Ри, згідно з яким покупець оплачує продукцію за цінами, встановленими в підписаній сторонами Специфікації на поставку партії продукції (запчастин). По кожній поставці сторони уточнюють номенклатуру і ціну продукції, а вартість продукції, що має намір поставити продавець і придбати покупець, визначається у розмірі 100000,00грн., в тому числі ПДВ - 16666,67грн. Остаточний розрахунок проводиться на підставі виставлених продавцем рахунків-фактур. Розрахунки за продукцію проводяться в гривнях платіжним дорученням протягом 60 календарних днів з дати поставки продукції. Згідно з п.3 вказаного договору, він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2006р.
Відповідно до додаткової угоди від 28.02.2008 року №15 до Договору №1584 Ри від 07.11.2005 року продавець зобов'язується виготовити і поставити, а покупець сплатити і прийняти продукцію на суму 2603481,59 грн., у т.ч. 20% ПДВ - 433913,60грн. Також вказано, що додаткова угода вступає в дію з моменту підписання, діє до 31.12.2008р.
За умовами основного договору №1584 Ри, поставка запчастин мала здійснюватись автомобільним транспортом.
Платіжним дорученням від 29.02.2008р. №494 позивач здійснив оплату Холдинговій компанії «АвтоКраЗ»у сумі 2603481,69грн., в т.ч. ПДВ - 433913,6 грн. за товар (запчастини). На підставі податкової накладної №1088 від 29 лютого 2008 року, виданої Холдинговою компанією «АвтоКраЗ», позивач включив до податкового кредиту з ПДВ суму 433913,60грн.
Натомість, під час проведеної перевірки не встановлено доказів фактичної передачі продукції відповідно до додаткової угоди від 28.02.2008р. №15 до договору №1584 Ри від 07.11.2005р. Позивач також не надав доказів на підтвердження поставки товарів (відповідні первинні бухгалтерські документи).
При цьому, станом на 31.12.2009р. дебіторська заборгованість по перерахованому авансу згідно договору №1584 Ри від 08.11.2005р. складає 2603481,69грн.
Як свідчать матеріали перевірки, згідно регістрів бухгалтерського обліку зазначені суми були включені до оборотно-сальдової відомості, яка має назву Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат, при цьому сума по перерахованому авансу до валових витрат не включена.
Отже, дії ВАТ «Камянець-Подільськавтоагрегат»з перерахування коштів Холдинговій компанії «АвтоКраЗ»за запасні частини без фактичного їх отримання та переходу права власності на них не підпадають під визначення терміну «продаж товарів», яке визначено у пункті 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто додаткова угода не мала реального товарного характеру, оскільки відсутні докази її виконання.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України). За ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язків платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені. В ході перевірки встановлено відсутність поставок ТМЦ, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.
Між тим, згідно з приписами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, і за умовами приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не надає права на формування податкового кредиту з ПДВ.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кам'янець-Подільськавтоагрегат» -залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов