"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/36224/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011р.
у справі №2а-11857/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віал-Маркет»(надалі - ТОВ «Віал-Маркет»)
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова (надалі -ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова)
про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та нечинними, скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 10.09.2010р. №0001441540/0 та від 28.09.2010р. №000155154/0.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010р., у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове, яким позов задоволено в частині скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 10.09.2010р. №0001441540/0 та від 28.09.2010р. №000155154/0. В задоволенні позовних вимог про визнання нечинними зазначених вище податкових повідомлень-рішень відмовлено з посиланням на те, що така вимога може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Віал-Маркет»в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності формування податкового кредиту у квітні 2010р. по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Маркет груп», ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», ТОВ «Дельта-Трейдинг», ЗАТ «Натурфарм», ПП «Стітекс», про що складено акт №4073/15-409/33478778 від 31.08.2010р.
Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення вимог п.п. п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7,п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в частині віднесення до складу податкового кредиту квітня 2010р. сум ПДВ на загальну суму 26204,49 грн. за угодами, які визнані податковим органом нікчемними. Підставою для таких висновків відповідач вказав наявність інформації про неподання до контролюючого органу вказаними контрагентами декларацій з ПДВ за квітень, червень 2010р., які не визнані податковим органом податковою звітністю.
Крім того, у вересні 2010р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Віал-Маркет»з питань правомірності формування податкового кредиту в 2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «Поллі-Харків»та правильності обчислення ПДВ за червень 2010р., за результатами якої встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині віднесення до складу податкового кредиту за червень 2010р. ПДВ на загальну суму 60881,03грн. за нікчемною угодою.
На підставі вказаних актів перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0001441540/0 від 10.09.2010р. про визначення зобов'язання з ПДВ на загальну суму 36686,29грн. у т.ч. основний платіж - 26304,49грн., штрафні санкції - 10481,00грн.;
- №0001551540/1 від 28.09.2010р. про визначення зобов'язання з ПДВ на загальну суму 79145,34грн. у т.ч. основний платіж - 60881,03грн., штрафні санкції - 18264,31грн .
Так, з матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами, укладання між позивачем, (покупець) та ТОВ фірма «Маркет груп», ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», ТОВ «Дельта-Трейдинг», ЗАТ «Натурфарм», ПП «Стітекс», (продавці) договорів поставки та купівлі продажу, предметом яких є поставка товару. Обставини придбання товару підтверджуються видатковими, податковими накладними, копіями платіжних доручень.
При цьому, під час судового розгляду справи відповідач не подав до суду доказів, які б спростовували достовірність відомостей перелічених вище первинних документів, а тому при вирішенні справи ці документи враховуються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази по справі. Також з боку суб'єкта владних повноважень не надано суду доказів відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання позивачем товару у власній господарській діяльності, відсутності у контрагентів позивача прав та дієздатності юридичної особи або статусу платника ПДВ, а також наявності у позивача наміру безпідставно одержати податкову вигоду у спірних правовідносинах, оформлення первинних документів з дефектами форми, змісту або походження.
Натомість, надані позивачем податкові накладні не мають недоліків змісту, форми або походження, які згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, які б могли свідчити про втрату означеними накладними юридичного статусу податкової накладної.
Посилання ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова на відсутність у позивача права на податковий кредит по взаємовідносинам із ТОВ фірма «Маркет груп», ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», ТОВ «Дельта-Трейдинг», ЗАТ «Натурфарм», ПП «Стітекс»та ТОВ «Поллі-Харків»у зв'язку з недекларуванням контрагентами позивача податкових зобов'язань з ПДВ є необґрунтованими, так як в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом суб'єктів господарювання, а відтак за змістом Закону України «Про податок на додану вартість»позивач та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, відповідно до ст.61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у т. ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При чому, в ході проведених перевірок та судового розгляду справи податковим органом не було представлено обґрунтованих доказів, які б свідчили про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ фірма «Маркет груп», ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», ТОВ «Дельта-Трейдинг», ЗАТ «Натурфарм», ПП «Стітекс»та ТОВ «Поллі-Харків», на підставі яких позивач формував податковий кредит відповідних періодів. При цьому, відповідність зазначених податкових накладних приписам п. 1.3 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач не спростовує.
Таким чином, в актах перевірок суб'єктом владних повноважень не викладено належних та достатніх доводів про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ фірма «Маркет груп», ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», ТОВ «Дельта-Трейдинг», ЗАТ «Натурфарм», ПП «Стітекс»та ТОВ «Поллі-Харків».
Отже, сплативши вартість товару на підставі договорів із вказаними контрагентами, позивач повністю виконав свої зобов'язання за правочинами та сформував свої валові витрати і податковий кредит у відповідності до вимог п.п. 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до положень п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодування податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену разом з ціною товару (послуги) продавцю.
Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова -залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов