"08" листопада 2012 р. м. Київ К-12274/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства „Успіх" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010
у справі № 2а-37180/09/2070
за позовом Приватного підприємства „Успіх"
до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання податкових повідомлень -рішень недійсними
Приватне підприємство „Успіх" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання податкових повідомлень -рішень: № 0000962340/1 від 17.03.2009, № 00009623404 від 29.12.2008.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення: № 0000962340/1 від 17.03.2009, № 00009623404 від 29.12.2008.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2009 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена перевірка позивача на підставі відомостей, викладених у листі Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, яким остання повідомила про те, що за результатами перевірки ТОВ „ПБК „Вертикаль" всі укладені угоди та дані декларацій визнаються нікчемними. В зв'язку з тим, що між позивачем та ТОВ „ПБК „Вертикаль" були господарські правовідносини, відповідач на підставі даних, викладених у акті перевірки ТОВ „ПБК „Вертикаль" визнав самостійно недійсними дані у податковій декларації з податку на додану вартість за період з 01.04.2006 по 30.06.08 в частині податкового кредиту недійсними на суму 107953,067 грн.
За результатами перевірки відповідачем прийняти податкові повідомлення -рішення: № 0000962340/0 від 29.12.2008, № 0000962340/1 від 17.03.2009.
Судами встановлено, що ТОВ „ПБК Вертикаль" уклало угоди з позивачем, а ПП „Успіх" отримало податкові накладні згідно угодам.
ТОВ „ПБК „Вертикаль" для позивача здійснювало наступні роботи - ремонт кровель.
Договори укладалися у письмовій формі, за договорами та рахунками № 04 від 01.06.2006, рахунок № 0000020 від 21.11.2007, № 00000021 від 26.11.2007 ТОВ „ПБК „Вертикаль" здійснило позивачу поставку будматеріалів, а позивач отримав будматеріали та обладнання.
ТОВ „ПБК Вертикаль" для позивача було виконано ремонтні роботи по укладеним договорам та отримано від ТОВ „ПБК „Вертикаль" податкові накладні, які були включені до реєстру отриманих податкових накладних та відображені позивачем у складі податкового кредиту у податкових деклараціях.
Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ „ПБК „Вертикаль" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2008, про що складено акт перевірки № 4729//23/32948799 від 08.10.2008.
В ході перевірки встановлено відсутність трудових ресурсів та необхідних основних фондів та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду щодо здійснення будівельної та іншої діяльності: відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічилось 14-15 штатних робітників.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходили з наступних мотивів.
Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ „ПБК „Вертикаль" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
При цьому судом першої інстанції встановлено, що за спірними угодами контрагент ТОВ „ПБК „Вертикаль" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по ремонту кровель, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок.
Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.
При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.
Також, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисел укладення та виконання угод між ТОВ „ПБК „Вертикаль" та ПП „Успіх" з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Факт виконання вище зазначених угод засвідчується всіма первинними документами, як то податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками, актами прийому-передачі товарів тощо.
Статтею 10 Закону України „Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.
Судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що податок на додану вартість не сплачений до бюджету контрагентом позивача, оскільки, згідно з нормами Закону N 168/97-ВР, не встановлено обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону N 168/97-ВР, сума податку на додану вартість, що включена в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок щодо сплати цього податку до бюджету.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на те, що у процесі розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним рішень, а суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного підприємства „Успіх" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 у справі № 2а-37180/09/2070 слід задовольнити, постанову суду апеляції інстанції скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2009 залишити в силі.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Приватного підприємства „Успіх" задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 у справі № 2а-37180/09/2070 скасувати.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2009 у справі № 2а-37180/09/2070 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко