Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
22 листопада 2012 р. № 2-а- 13012/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., розглянув в порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Харківська міська рада
до Московська районна партійна організація Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина" в особі відповідального Авдеева Л.Г.
про про обмеження право на збори,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд обмежити право на збори шляхом заборони Московській районній партійній організації Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» (61153, м. Харків, пр. 50річчя ВЛКСМ, 56, к. 502) в особі Авдєєвої Л.Г та іншим учасникам цієї акції проведення з 13.00 год. до 18.00 год. 23 листопада 2012 року пікету за адресою: м-н. Руднева, 36, у м. Харкові та прилеглій території. В обґрунтування заявлених вимог позивач в позові зазначив, що існує ймовірність завдання шкоди правам, інтересам, життю та здоров'ю громадян при проведенні спірного зібрання. Посилаючись на викладені мотиви орган місцевого самоврядування просив суд ухвалити рішення про задоволення позову. Представник позивача в судове засідання не прибув, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений шляхом передання телефонограми за місцем проживання відповідальної за проведення заходу особи - Авдєєвої Л.Г. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Суд вважає, що перешкод для розгляду справи немає, а саме: відсутня потреба заслухати свідка чи експерта; особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на приписи ч. 6 ст. 128 КАС України. Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 22.11.2012р. до Харківської міської ради надійшла заява відповідача про проведення 23.11.12 з 13.00 до 18.00 пікету проти свавілля судової системи за адресою: м. Харків, пл. Руднєва, 36. Орієнтовна кількість часників 100 осіб. Вказана заява була розглянута на засіданні узгоджувальної комісії Харківського виконавчого комітету по розгляду повідомлень про проведення громадських, політичних та інших масових заходів.
Орган місцевого самоврядування визнав неможливим проведення запланованого відповідачем спірного мирного зібрання, про що склав протокол від 22.11.2012р. № 52.
Відповідно до ч.1 ст. 39 Конституції України, якою передбачено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що положення ст.39 Конституції України повністю кореспондуються з нормою міжнародного права - ст.11 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, де зазначено, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право, створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодних обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб.
Разом з тим, аналізуючи положення наведених норм права, суд не знаходить підстав для того, щоби при вирішенні справи залишити поза увагою приписи ч.2 ст.39 Конституції України, згідно з якою обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку -з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Зі змісту ст.11 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та ч.2 ст.39 Конституції України витікає, що реалізація права на мирні зібрання може бути обмежена виключно 1) для запобігання заворушенням чи злочинам, 2) для охорони здоров'я населення, 3) для захисту прав і свобод інших людей (слід розуміти тих, які не мають наміру брати участі у мирному зібранні).
При цьому, суд зважає, що відповідно до ст.3 Конституції України саме людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, а це в поєднанні з запровадженим ст..8 Конституції України принципом верховенства права та змістом положень ст.3 Конституції України означає, що при вирішенні питання, пов'язаного з проведенням мирних зібрань суд повинен брати до уваги, по-перше, те, яким чином реалізація прав і свобод однієї групи громадян вплине на можливість реалізації прав та свобод іншої частини суспільства, по-друге, яким чином реалізація прав і свобод однієї групи громадян вплине на наявність (створення чи збереження) безпечних умов існування (життя) тих громадян, котрі на запланований момент проведення масового заходу будуть знаходитись поблизу або безпосередньо в місці проведення такого заходу.
Згідно з ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" позивач, Харківська міська рада є органом місцевого самоврядування, а відтак, даний суб'єкт права повинен в своїй діяльності забезпечити неухильне дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Системно проаналізувавши положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідно до приписів ст.38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи міських рад вирішують відповідно до закону питання про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснюють контроль за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку.
Отже, саме на позивача законодавцем покладено обов'язок забезпечення громадського порядку при проведенні запланованого відповідачем мирного зібрання і вказаний обов'язок має бути виконаний суб'єктом владних повноважень шляхом вжиття відповідних організаційних, правових та інших заходів, спрямованих на організацію безпеки здоров'я та життя громадян, на організацію належного захисту прав громадян на безпечне та безперешкодне пересування містом тощо.
Дослідивши повідомлення відповідача про проведення пікету 23 листопада 2012 року за адресою: м. Харків, пл. Руднєва, 36, суд зазначає, що вказане повідомлення відповідача про проведення мирного зібрання не містить викладення чітких параметрів запланованого масового заходу в частині конкретного місця розташування, орієнтовних меж території, потрібної для розміщення запланованої кількості учасників мирного зібрання тощо, що не відповідає вимогам Тимчасового положення №543.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи доказів, які б доводили, що у спірних правовідносинах позивач має можливість належно організувати виконання владних повноважень, покладених ст.38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Крім того, як встановлено вище повідомлення відповідачем про проведення пікету 23 листопада 2012 року за адресою: м. Харків, пл. Руднєва, 36 було передано до Харківської міської ради 22 листопада 2012 року.
Статтею 39 Конституції України передбачена необхідність завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування про проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій.
Рішенням Конституційного Суду України від 19.04.2001 року у справі №1-30/2001 встановлено, що Положення частини першої статті 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань.
Враховуючи, що відповідачем повідомлення про проведення пікету було подано до органу місцевого самоврядування менш ніж як за добу до почату проведення заходу, не зазначено конкретного місця розташування пікету, порядку проведення, між розташування учасників акції, а також той факт, що особа відповідальна за проведення пікету не вжила заходів для забезпечення можливості зв'язку з нею, зазначивши в повідомленні номер телефону, що не був контактним протягом 22 листопада 2012 року, суд приходить до наступного висновку.
Відповідачем повідомлення про проведення пікету було подано до органу місцевого самоврядування у строки, що не є прийнятними для забезпечення можливості позивача вжити заходів щодо безперешкодного проведення запланованого заходу, забезпечення захисту прав і свобод інших людей.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Керуючись положеннями наведеної норми процесуального закону, суд враховує ту обставину, що загальновідомою є обставина розташування за адресою, вказаною відповідачем у повідомленні про проведення заходу, органу судової влади, а тому суд бере до уваги, що проведення спірного мирного зібрання свідомо заплановано відповідачем біля адміністративної будівлі органу судової влади, що не виключає можливого впливу на відправлення правосуддя та не узгоджується з положеннями ст.126 Конституції України про заборону впливу на суддів у будь-який спосіб.
З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд відмічає, що виходячи з дотримання справедливого балансу між забезпеченням прав і інтересів мешканців територіальної громади міста Харкова та прав і свобод відповідача на мирні зібрання, а також беручи до уваги безстроковість спірного мирного зібрання, місце та умови проведення спірного мирного зібрання, невизначеність суттєвих параметрів запланованого заходу (зокрема, місце розташування тощо), відсутні підстави для достатньо обґрунтованого припущення про те, що спірне мирне зібрання узгоджується з інтересами мешканців територіальної громади міста Харкова (в розумінні рішення Конституційного суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 у справі №1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), котрі не мають наміру брати участі в цьому заході, в частині реалізації права на розумно безперешкодне пересування містом, а також права на належну організацію органом місцевого самоврядування безпеки їх здоров'ю та життю.
Аналізуючи положення ч.1 ст.182 КАС України, суд зазначає, що органи місцевого самоврядування наділені законодавцем повноваженнями на звернення до адміністративного суду з позовом про 1) заборону запланованих суб'єктами права мирних зібрань, 2) обмеження права на мирні зібрання.
З повідомлення відповідача випливає, що вказаний суб'єкт права має намір провести спірне мирне зібрання. Доказів, які б доводили відмову від такого наміру, матеріали справи не містять.
Частиною 5 ст.182 КАС України передбачено, що суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Зі змісту 5 ст.182 КАС України вбачається, що підставою для задоволення вимог позивача по даній категорії адміністративних спорів є достатньо обґрунтоване припущення про існування ймовірності виникнення небезпеки заворушень, виникнення небезпеки злочинів, виникнення загрози життю або здоров'ю громадян, виникнення загрози правам і свободам людей.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з імперативом ч.6 ст.182, п.6 ч.1 ст.256 КАС України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови по даній справі.
Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, ст.ст. 182, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Харківської міської ради до Московської районної партійної організації Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» про обмеження права на збори - задовольнити в повному обсязі.
2. Обмежити право на збори шляхом заборони Московській районній партійній організації Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» (61153, м. Харків, пр. 50річчя ВЛКСМ, 56, к. 502) в особі Авдєєвої Л.Г та іншим учасникам цієї акції проведення з 13.00 год. до 18.00 год. 23 листопада 2012 року пікету за адресою: м-н. Руднева, 36, у м. Харкові та прилеглій території.
3. Допустити негайне виконання даної постанови.
4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Волкова Л.М.