ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" жовтня 2012 р. Справа № 2а-2833/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.
при секретарі судового засідання Жовнірович О.С.
представника відповідача - Грома А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини А 1349 про зобов'язання до вчинення дій,-
11.09.2012 року ОСОБА_2 (надалі -також Позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини А1349 (надалі -також Відповідач) про зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.08.2012 року Позивачу було відмовлено в зарахуванні строку навчання в Прикарпатському військово-спортивному ліцеї-інтернаті в період з 26.08.1997 р. по 19.06.2000 р. до загального строку військової служби із внесенням змін у відповідні документи. ОСОБА_2 вважає це порушує його конституційні права та просив в судовому порядку зобов'язати командування військової частини А1349 зарахувати строк його навчання в Прикарпатському військово-спортивному ліцеї-інтернаті до загального строку військової служби, внести усі необхідні зміни та доповнення до документів пов'язаних з зарахуванням строку навчання, зобов'язати провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням строку навчання та сплатити різницю з урахуванням сплачених сум в межах позовної давності.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися завчасно та належним чином (а.с.37,38), надіслали до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с.30).
Представник Відповідача проти позову заперечив з підстав наведених в письмовому запереченні. Просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, в їх сукупності, судом встановлено наступне.
09.08.2012 року Позивач звернувся з рапортом до командира військової частини А1349, та вказав, що в період з 26.08.1997 р. по 19.06.2000 р., навчався в Прикарпатському військово-спортивному ліцеї-інтернаті, але період навчання не врахований в строк загальної військової служби, тому просить зарахувати час навчання у загальний строк військової служби, внести відповідні виправлення в усі документи та виплатити різницю грошового забезпечення за період з 2004р. по 2012р. (а.с.7)
За результатами розгляду рапорта, листом Відповідача від 09.08.2012 року Позивача повідомлено, що командир військової частини не наділений правом зараховувати термін навчання в загальний строк проходження військової служби та запропоновано, з цього приводу, звернутися до суду (а.с.8).
Отримавши відповідь-відмову, Позивач звернувся з вимогою захисту свого порушеного права до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування своїх вимог Позивачем долучено архівні витяги, зокрема, від 20.05.2011 року №326/1-24 з Наказу №4 від 26.08.1997 р. "Про зарахування на навчання"(а.с.10). Відповідно до архівного витягу з Наказу №99 від 21.06.2000 р. "Про випуск ліцеїстів та нагородження випускників 11-х класів золотими медалями, "За особливі успіхи у навчанні" та срібними медалями "За успіхи у навчанні", Позивач став випускником ліцею та отримав атестат про повну загальну середню освіту (а.с.9).
В судовому засіданні представник Відповідача долучив довідку Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату з інформацією, що ліцей створено 14.10.1995 року. Зазначено, що навчальний процес розпочатий з 01.09.1996 року, засновниками ліцею є Івано-Франківська обласна рада та благодійний культурно-освітній фонд ім.Патріарха Й.Сліпого, а сам ліцей діє на основі Статуту ліцею (а.с.40).
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, військова служба є почесним обов'язком кожного громадянина України, особливим видом державної служби, пов'язаної з виконанням громадянином України загального військового обов'язку і службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України та інших військах, створених відповідно до законодавства України.
Виходячи з системного аналізу норм Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232), можна зробити висновок, що одним із видів військової служби є, зокрема, військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів військових кафедр (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів.
У відповідності до приписів статті 24 Закону №2232, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, початком перебування на військовій службі вважається, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Нормативного визначення військово-навчального закладу законодавець не дає, проте в результаті опрацьованих нормативних актів, за загальним поняттям, військовий навчальний заклад - це середній або вищий навчальний заклад, який готує офіцерські кадри для подальшого проходження військової служби у лавах Збройних сил України.
Системний аналіз законодавства України, а саме Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", Положення "Про вищі військові навчальні заклади Збройних Сил України", затвердженого Наказом Міністра оборони України від 21.06.2004р., № 221, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2004 р., за № 841/9440, Положення "Про військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів", затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України 20.06.2003р., № 400/192, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2003 р. за № 978/8299, дає можливість зробити висновок, що при створенні військово-навчального закладу безумовну участь повинно приймати Міністерство оборони України.
Так, Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат створений відповідно до розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 10.10.1995 року "Про відкриття військово-спортивного ліцею в смт. Богородчани", а його засновниками є Івано-Франківська обласна рада та благодійний культурно-освітній фонд ім.Патріарха Й.Сліпого.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат, у якому навчався ОСОБА_2 у 1997-2000 рр., є закладом середньої ланки загальної освіти і не належить до військово-навчальних закладів у розумінні вимог законодавства України, навчання в яких зараховується до військової служби.
Підтвердженням цього є інформація Архівного витягу від 20.05.2011 року №372/1-24 з Наказу №99 (а.с.9) щодо видачі Позивачу атестату про повну, загальну середню освіту. Додаткових документів після закінчення вищевказаного навчального закладу позивачу не надавалось, ніяких змін до приписного свідоцтва чи до військового квитка не вносилось.
Також, згідно з положенням статті 24 Закону № 2232, безумовною підставою для зарахування строку навчання до загального строку військової служби, є наявність припису військового комісаріату про направлення на навчання саме до військово-навчального закладу. Даний документ у Позивача відсутній.
З огляду на вищенаведене, враховуючи, що Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат в період з 26.08.1997 р., по 19.06.2000 р., не відносився до військових навчальних закладів в розумінні Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", а також беручи до уваги відсутність у позивача припису військового комісаріату про направлення на навчання, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року в адміністративні справі за № 24214/09/9104 (а.с.24-26) та в ухвалі Вищого адміністративного суду України 16 лютого 2012 р. за № К-32591/10 (а.с.22-23).
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Микитин Н.М.
Постанова складена в повному обсязі 15.10.2012 року.