23 листопада 2012 року 2а-4968/12/1070
Колегія суддів Київського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді Лисенко В.І., суддів Леонтовича А.М., Брагіної О.Є.,
за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,
представника позивача -Бугмія О.О.,
представника відповідача -Миргородської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»
до проДержавної авіаційної служби скасування постанови про накладення штрафу,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт»(далі-позивач) з позовом Державної авіаційної служби про визнання скасування постанови від 13.09.2012 серії АА № 002060 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова від 13.09.2012 серії АА № 002060 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації була прийнята відповідачем з порушенням норм Порядку накладення стягнень і штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті та Повітряного кодексу України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях та зазначив, що оскаржувана постанова прийнята в межах та у спосіб передбачений нормами чинного законодавства.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
27 серпня 2012 року на адресу Державної авіаційної служби України надійшло звернення громадянки ОСОБА_3 щодо неякісного надання послуг ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»(а.с.24).
З метою з'ясування всіх обставин, викладених заявником у зверненні, відповідачем на адресу позивача було направлено лист від 29.08.2012 № 21.18-8971 з проханням надати пояснення по виконанню авіакомпанією рейсу VV237/22.08.2012.
03 вересня 2012 року позивач надіслав на адресу відповідача лист № 8.13-3086/29к, в якому зазначив, що у зв'язку з перепродажем авіаквитків на рейсі VV237 22.08.2012 (час відправлення о 13:50) по маршруту Київ - Тель-Авів громадянці ОСОБА_3 було запропоновано скористатися наступним рейсом VV247/22.08.2012 (час відправлення о 22:35). На час очікування громадянку ОСОБА_3 було поселено в готелі «Едем»та надано компенсацію у розмірі 800,00 грн. (а.с.23).
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, громадянк ОСОБА_3 на час очікування перебувала в готелі «Едем», на підтвердження чого надав довідку ТОВ «Виставковий комплекс «Чубинське»від 23.10.2012 № 23/12, та того ж дня відлетіла до Тель-Авіву рейсом VV247/22.08.2012.
04 вересня 2012 посадовою особою відповідача ОСОБА_4 було складено протокол від 04.09.2012 № 002155 про правопорушення в галузі цивільної авіації ПрАТ «Аеросвіт».
На підставі вказаного протоколу, 13.09.2012 т.в.о. Голови Державної авіаційної служби Гречко В.О. було винесено постанову від 13.09.2012 № 002060 про накладення на позивача штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації у розмірі 8500,00 грн.
У подальшому позивачем було переховано громадянці ОСОБА_3 компенсацію за відмову від перевезення у розмірі 3174,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 18.09.2012 (а.с.36).
Вважаючи дії відповідача щодо винесення вказаної постанови протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні взаємовідносини регулюються Повітряним кодексом України від 19.05.2011 № 3396-VI (далі-Повітряний кодекс) та Правилами повітряних перевезень пасажирів та багажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.04.1010 № 216 (далі-Правила повітряних перевезень пасажирів та багажу).
Розділом XIII Повітряного кодексу врегульовано права пасажирів на компенсацію у разі відмови у перевезенні.
Згідно із положеннями статті 103 Повітряного кодексу, право на компенсацію у разі відмови у перевезенні мають в тому числі пасажири, які вирушають до аеропорту, розташованого в іншій країні, з аеропорту, розташованого на території України.
Право на компенсацію мають пасажири (регулярних та чартерних рейсів), яким відмовлено у перевезенні проти їхньої волі за умови, що пасажир має підтверджене бронювання на відповідний рейс та присутній для проходження реєстрації у час, що передбачений правилами авіаперевізника та письмово зазначений (включаючи електронні засоби), або, якщо час реєстрації не зазначено, не пізніше ніж за 45 хвилин до зазначеного часу відправлення, чи забронював рейс, який затримано/перенесено авіаперевізником або фрахтувальником повітряного судна (туроператором) на інший рейс незалежно від причин затримки/перенесення.
Відповідно до положень статті 104 Повітряного кодексу України, у разі якщо авіаперевізник мотивовано очікує на відмову пасажирам у посадці на рейс, він зобов'язаний провести опитування з метою виявлення пасажирів, готових відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену між пасажиром, який за власним бажанням відмовляється від посадки на рейс, та перевізником винагороду. Якщо пасажирів, які б виявили бажання відмовитися від подорожі цим рейсом, не виявлено або їх кількість є недостатньою, перевізник має право відмовити пасажиру у перевезенні проти його волі.
Згідно із частиною п'ятою статті 104 Повітряного кодексу України, якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію у таких розмірах: 250 євро - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів; 400 євро - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів; 600 євро - для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів.
Згідно із пунктом сьомим частини третьої статті 127 Повітряного кодексу, у разі порушення правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, до юридичних осіб - суб'єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, авіакомпанією було погоджено з громадянкою ОСОБА_3 порядок та умови виплати їй компенсації за відмову у перевезенні, а саме: її було поселено до готелю «Едем», виплачено компенсацію у розмірі 800 грн. та відправлено наступним рейсом до Тель-авіву.
Пізніше позивачем було самостійно здійснено доплату громадянці ОСОБА_3 компенсацію у розмірі 3174,00 грн., тобто, в цілому громадянка ОСОБА_3 отримала компенсацію у розмірі 400 євро, як того вимагають норми статті 104 Повітряного кодексу України.
Таким чином, на думку представника позивача, підстав для винесення постанови про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації у відповідача не було.
Проте, судом встановлено, що на момент винесення відповідачем постанови від 13.09.2012 серії АА № 002060 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації, позивачем не відшкодовано в повному обсязі громадянці ОСОБА_3 суму компенсації, що є порушенням норм статті 104 Повітряного кодексу України.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача, що постанова відповідача від 13.09.2012 серії АА № 002060 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації прийнята ним з порушенням процедури її прийняття (складення протоколу про правопорушення не уповноваженою особою, прийняття та підпис протоколу і постанови про правопорушення різними особами, не виклик позивача для складання вказаного протоколу та ненадання можливості позивачу скористатися правом щодо внесення зауважень до протоколу), що є достатньою підставою для її скасування, з огляду на наступне.
Так, накладення та стягнення штрафів в галузі цивільної авіації регулюється статтями 128, 129 Повітряного кодексу України та Порядком накладення стягнень і штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури від 26.12.2011 № 637 (далі-порядок № 637).
Відповідно до пункту 2.2 Порядку № 637, протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати голова Державної авіаційної служби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державної авіаційної служби.
Згідно із підпунктом 2.2. Інструкції про порядок взаємодії структурних підрозділів Державної авіаційної служби України при накладенні і стягненні за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженої Наказом Державної авіаційної служби від 07.06.2012 № 412, уповноважена на проведення перевірок особа визначається Головою Державної авіаційної служби шляхом надання їй відповідного доручення, що засвідчується резолюцією на супровідній картці документа.
Відповідно по пункту 3.2 Порядку № 637, від імені Державної авіаційної служби України розглядати справи мають право голова служби, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державної авіаційної служби України.
Згідно із пунктом 3.4 Порядку № 637, уповноважена на проведення перевірок особа обмежена в розмірі накладення стягнення до п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 був уповноважений на проведення перевірки відповідним дорученням голови Державної авіаційної служби та його резолюцією на супровідній картці звернення ОСОБА_3
За наслідками перевірки, ОСОБА_4 був винесений протокол від 04.09.2012 № 002155 про правопорушення в галузі цивільної авіації .
Відповідно до норм статті 127 Повітряного кодексу, санкція за вчинене відповідно до вказаного протоколу правопорушення передбачає накладення штрафу більше п'ятисот неоподаткованих мінімумів громадян.
У даному випадку уповноважена на проведення перевірки особа ОСОБА_4 був законодавчо позбавлений права прийняття рішення про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.
А тому, саме т.в.о. голови Державної авіаційної служби України Гречко О.В., у відповідності до положень пункту 3.2 Порядку № 637 та статті 128 Повітряного кодексу України, було прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 13.09.2012 серія АА № 002060.
Таким чином, посилання відповідача на ті факти, що протокол від 04.09.2012 № 002155 був складений не уповноваженою особою, вказаний протокол та оскаржувана постанова були прийняті та підписані різними особами, що порушує положення Порядку № 637, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, як на підставу для визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови позивач вказує на порушення відповідачем пункту 2.7 Порядку № 637, яким передбачено, що особа, яка вчинила правопорушення, має право подати в протоколі пояснення і зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
Суд констатує факт наявності вказаного порушення при винесенні протоколу від 04.09.2012 № 002155, проте, на думку суду, порушення відповідача при складанні вказаного протоколу, що виявилось у ненаданні ПрАТ «Аеросвіт»можливості подати пояснення і зауваження до протоколу, не є підставою для скасування постанови, винесеної відповідачем на підставі вказаного протоколу, та не може саме по собі свідчити про правомірність чи неправомірність застосування штрафних санкцій за виявлене правопорушення.
Виключними підставами для визнання рішення контролюючого органу недійсним є його необґрунтованість, тобто наявність у ньому висновків про вчинення порушення, які ґрунтуються на припущеннях, а не на фактичних обставинах, невідповідність його визначеній законом компетенції органу, який видав це рішення.
Це означає, що недотримання посадовими особами відповідача вимог законодавства під час винесення протоколу від 04.09.2012 № 002155 не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог Повітряного кодексу України
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні постанови від 13.09.2012 серії АА № 002060 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації відповідач діяв у межах та у спосіб передбачений нормами чинного законодавства, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Лисенко В.І.
Судді Леонтович А.М.
Брагіна О.Є.
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови -22 листопада 2012 року.