Категорія №3.7.2
Іменем України
22 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/8152/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,
при секретарі: Лушниковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Федеральна пасажирська компанія» до Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування постанови від 20.07.2012 року №380009,-
22 жовтня 2012 року Відкрите акціонерне товариство «Федеральна пасажирська компанія» (далі - позивач) звернулось з вказаним позовом до Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) про скасування постанови від 20.07.2012 року №380009, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Позивач не має статусу перевізника в розумінні Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», відповідно не може нести відповідальність за правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень. Крім того, відповідно до статті 38 Угоди про міжнародне пасажирське сполучення, стороною якого виступає Україна, перевізник не має права контролювати дотримання пасажирами паспортних правил, встановлених при проїзді залізничним транспортом в міжнародному сполученні. На підставі викладеного позивач просив суд скасувати постанову №380009 від 20.07.2012 про накладення штрафу на перевізника у зв'язку із здійсненням міжнародних пасажирських перевезень.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, пославшись на невиконання перевізником вимог нормативно-правових актів, що призвело до спроби перевезення пасажиру через державний кордон України без необхідних документів. Таким чином, вважає, що в діянні ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» присутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» № 2753-VI від 02.12.2010 року.
Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу на підставі заявленого позову та з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на слідуюче.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 липня 2012 року о 06 годині 40 хвилин під час здійснення прикордонного контролю в пункті пропуску «Червона Могила» потягу №141 сполученням «Сімферополь-Єкатеренбург» у вагоні №4 виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, який намагався перетнути Державний кордон України без документів, які дають право на перетин Державного кордону України, а саме по довідці про звільнення з міст позбавлення волі, у зв'язку з чим складено протокол про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 381058 від 07.07.2012 року.
20.07.2012 року відповідачем прийнято постанову № 380009 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» (Російська Федерація) накладено штраф у розмірі 10000,00 грн.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» суб'єктом правопорушення в кожному випадку є перевізник.
Згідно ст. 8 Закону України «Про транспорт» № 232/94-ВР від 10.11.94 з метою забезпечення безпеки і надійності роботи транспорту, обмеження монополізму та розвитку конкуренції та створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту запроваджується ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» від 10 січня 2002 року № 2920-ІІІ підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення. Разом з тим, спірні правовідносини також врегульовані Угодою про міжнародне пасажирське сполучення від 01.11.1951 року, стороною якого є Україна.
Відповідно до вимог статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Частиною 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ передбачено, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 38 Угоди про міжнародне пасажирське сполучення від 01.11.1951 року передбачено, що пасажир, відправник і отримувач багажу або товаробагажу зобов'язані дотримуватися паспортно-адміністративних (у тому числі візових), митних та інших правил, встановлених при проїзді залізничним транспортом в міжнародному сполученні, як відносно себе, так і відносно своєї ручної поклажі, багажу та товаробагажу. Перевізник не вправі контролювати дотримання вказаних правил, за винятком встановлених міжнародними угодами в галузі залізничного транспорту, та не несе відповідальності за невиконання цих правил пасажиром, відправником та отримувачем багажу або товаробагажу.
Таким чином, положення Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» в частині покладення на перевізника обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту та, відповідно, відповідальності за невиконання такого обов'язку, суперечить положенням Угоди про міжнародне пасажирське сполучення.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР господарська діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом провадиться на підставі ліцензії, яка видається в порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 25 ч. З ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року N 1775-ІІІ ліцензуванню підлягає, зокрема, такий вид господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом.
У позивача відсутня ліцензія на перевезення пасажирів залізничним транспортом на території України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1775-ІІІ від 01.06.2000 року встановлений єдиний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, при цьому ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. Згідно п. 25 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає діяльність пов'язана з наданням послуг з перевезення пасажирів, багажу залізничним транспортом.
При цьому транспортування рухомого складу, що належить ВАТ «Федеральна пасажирська компанія», територією України здійснює Укрзалізниця на підставі Договору про правила про розрахунки в міжнародному пасажирському та вантажному залізничному сполученні.
Крім того, відповідно до п.2.5.2 наказу Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, а також Міністерства транспорту України за N 85/363 від 08.06.2001 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом» під час надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом є неприпустимим здійснення діяльності на ринку послуг, пов'язаних з перевезенням пасажирів та вантажів залізничним транспортом, без ліцензій.
Таким чином, перевізником на території України та належним суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» може бути тільки господарюючий суб'єкт, який має відповідну ліцензію, яка дає право на перевезення пасажирів, багажу залізничним транспортом.
З огляду на вищезазначене, суд зазначає про відсутність підстав для винесення постанови про адміністративне правопорушення пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, оскільки відсутній обов'язковий елемент правопорушення - суб'єкт правопорушення.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В порушення зазначених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних доказів правомірності своїх дій щодо прийняття постанови про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 380009 від 20.07.2012 р.
Таким чином, вимоги відкритого акціонерного товариства «Федеральна пасажирська компанія» про скасування постанови про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень №380009 від 20.07.2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 158, 159, 160, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги - задовольнити.
Скасувати постанову Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України №380009 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень від 20 липня 2012 року.
Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства «Федеральна пасажирська компанія» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 копійок).
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 23 листопада 2012 року.
СуддяЮ.Ю. Мазур