ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" листопада 2012 р. Справа № 2а-3140/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.
за участю:
представників позивача - Спісак О.В., Переняка О.І.,
представника відповідача - Стасіва В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську
до відповідача: Виробничо-торгового об'єднання "Мекасор"
про накладення арешту на кошти та інші цінності,-
12.10.2012 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську (надалі також - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Виробничо-торгового об'єднання "Мекасор" (надалі також - відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємство допустило податкову заборгованість в загальному розмірі 1607173,22 грн., яка не погашена у встановлений законом строк. Оскільки сума реалізації майна відповідача, котре перебуває у податковій заставі не покриває заборгованості перед бюджетом щодо сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартсіть, просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банківських установах, що належать відповідачу.
Представники позивача вимоги, викладені в адміністративному позові підтримали в повному обсязі, додатково зазначили, що відповідачем не вчинялось ніяких дій щодо врегулювання порядку і строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, розстрочення чи відстрочення сплати податкової заборгованості, що обліковується за відповідачем. Крім цього звернули увагу суду, що з моменту звернення до суду з адміністративним позовом сума податкових зобов'язань відповідача з податку на додану вартість, навпаки, зросла, що не підтверджує наявність намірів у відповідача щодо її погашення. Просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив, пояснивши суду, що сума заборгованості в розмірі 1607173,22 грн., виникла у зв'язку із накладенням стягнення на предмет іпотеки - об'єкт нерухомості (відпочинковий комплекс), який належав відповідачу, як поручителю по кредитному договору. А тому позовні вимоги є передчасними, а їх задоволення призведе до зупинення господарської діяльності відповідача. Крім цього, зазначив, що відповідач є сумлінним платником податків, оскільки вживав заходи щодо погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що підтверджується даними виписки з облікової картки платника податку на додану вартість, яка наявна в матеріалах справи. Також, зважаючи на те, що вид діяльності підприємства є сезонним, дохід відповідача не є сталим, а тому погасити всю суму заборгованості, яка виникла на даний момент неможливо. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши і оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.09.2012 року державну реєстрацію юридичної особи, виробничо-торгового об'єднання «Мекасор»проведено виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 06.11.1997 року (а.с.9-10), а тому відповідач є платником податків та зборів у відповідності до статті 15 Податкового кодексу України.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100322667 від 10.02.2011 року відповідач з 26.02.1998 року є платником податку на додану вартість (а.с.7).
08.08.2012 року відповідачем у відповідності до статті 203 Податкового кодексу України (надалі -ПК України) подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року, якою самостійно задекларовано зобов'язання зі сплати даного виду податку в сумі 1680219,00 грн., які не сплачено у встановлений частиною 203.2 статті 203 ПК України строк.
Зі змісту частини 54.1 статті 54 ПК України випливає, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою.
В зв'язку із несплатою суми узгодженого податкового зобов'язання згідно з частиною 59.1 статті 59 ПК України позивачем винесено податкову вимогу від 03 вересня 2012 року №1659 якою визначено загальну суму податкового боргу в сумі 1607173,22 грн. Дана податкова вимога отримана відповідачем 01.09.2012 року, не оскаржувалась у встановлений законом строк та не погашена.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом. Згідно з статтею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на державну податкову службу покладено функції по здійсненню контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
На виконання податкової вимоги №1659 від 03.09.2012 року, відповідачем подано перелік майна для опису у податкову заставу №30 від 13.09.2012 року на загальну суму 11682,39 грн., із зазначенням, що іншого майна на балансі немає (а.с.14).
Керуючись положеннями статей 88, 89 ПК України, позивач передав майно що вказане вищевказаним переліком у податкову заставу з метою забезпечення платником своїх обов'язків. Проте, у випадку реалізації цього майна, що перебуває в податковій заставі, сума коштів отримана від такої реалізації не покриває заборгованості перед бюджетом.
В такому випадку, у відповідності до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби наділені правом звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Представник відповідача, вказуючи на передчасність накладення арешту на рахунки підприємства зазначав, що відповідачем вчинялись дії щодо погашення заборгованості, а саме сплачено в погашення боргу 73000 грн.
Водночас, з метою спростування доводів відповідача, позивачем подано податкові декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень та листопад 2012 року, згідно з якими відповідачем самостійно збільшено грошове зобов'язання з даного виду податку. Також, у відповідності до електронних даних «звіт 1ДВ»в штаті виробничо-торгового об'єднання «Мекасор»числиться 1 особа, а саме директор даного підприємства.
У відповідності до облікової картки платника податку (а.с.12) остання сплата заборгованості відповідачем проводилася ще 31.08.2012 року.
Встановлені судом обставини, а саме: відсутність у відповідача найманих працівників; відсутність належного майна для погашення податкового боргу; зростання заборгованості з податку на додану вартість, а також відсутність будь-якого документального підтвердження вжиття відповідних заходів, спрямованих на погашення податкового боргу з ПДВ, свідчать, що вищенаведена оптимізація господарської діяльності відповідача, аж ніяким чином не спрямована на погашення узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, що в свою чергу спростовує доводи представника відповідача про передчасність вимог про накладення арешту на рахунки в банках, що належать відповідачу.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ, арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.
Згідно із приписами статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Так, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 року № 149/11/13-11 зазначається, що Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків. Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 статті 94 Податкового кодексу України). У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається. Тому реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.
За наведених підстав та вказаних правових норм суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Накласти арешт на кошти та інші цінності ВТО "Мекасор" (ідентифікаційний код 25068909), що знаходяться на рахунках у банківських установах: № 26007000007241 МФО 325213 ПАТ «Фольксбанк»; № 26005052537248 МФО 336677 Івано-Франківська філія ПАТ КБ «Приват Банк»; № 26004445724001 МФО 336677 Івано-Франківська філія ПАТ КБ «Приват Банк»; № 26060445724001 МФО 336677 Івано-Франківська філія ПАТ КБ «Приват Банк»; № 26004445724023 МФО 336677 Івано-Франківська філія ПАТ КБ «Приват Банк»; № 26003445724002 МФО 336677 Івано-Франківська філія ПАТ КБ «Приват Банк»; № 2600501542352 (розрахунковий) МФО 336688 філія АТ «Укрексімбанк»; №2600501542352 (валютний) МФО 336688 філія АТ «Укрексімбанк»; № 2600501542352 (валютний) МФО 336688 філія АТ «Укрексімбанк»; №2600501542352 (валютний) МФО 336688 філія АТ «Укрексімбанк».
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 09.11.2012 року.