Категорія №10.1
Іменем України
20 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/8645/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Борзаниці С.В.
при секретарі: Величко Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1735,80 грн., -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1735,80 грн.
У позовній заяві позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 1735,80 грн.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 зареєстрована в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області як платник страхових внесків.
В порушення п.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 не в повному обсязі сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим утворилась недоїмка по внескам за період з липня по грудень у розмірі 1735,80 грн.
Відповідачу була направлена вимога про сплату боргу №Ф-818 від 07.12.2011. Відповідач суму боргу, зазначену в вимозі, не оскаржив та у повному обсязі не сплатив.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості юридичної особи виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 21.04.2004 за №23870170000000664 (а.с. 10).
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з п.5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
07 грудня 2011 року управлянням Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області було винесено вимогу про сплату боргу №Ф-818 відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на підставі картки особового рахунку платника, в розмірі 1735,80грн. (а.с.8).
Судом встановлено, що відповідачу відповідно до пп.4 п.XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" необхідно було в термін до 20.10.2010 року здійснити доплату страхового внеску за ІІІ квартал 2010 року, а в термін до 20.01.2011 року - доплату за ІV квартал 2010 року.
З набранням чинності 17.07.2010 року Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що відповідно до Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Одночасно пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Так, відповідно до статті 106 Закону №1058 відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник -роботодавець.
Відповідно до статті 20 Закону №1058 базовим звітним періодом для сплати страхових внесків для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону (фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, є квартал.
Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється (пункт третій розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення "Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464).
Так, відповідачу управлянням Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області було донараховано суму мінімального страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на виконання вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за ІІІ квартал 2010 року - граничний термін сплати якого настав 20 жовтня 2010 року та за IV квартал 2011 року - граничний термін сплати якого настав 20 січня 2011 року.
За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки у Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області були відсутні повноваження щодо складання вимоги про сплату боргу по нарахуванню суми боргу за IV квартал 2010 року, оскільки моментом виникнення заборгованості позивача за IV квартал 2010 року є 20 січня 2011 року, тобто обов'язок сплати зазначеної заборгованості у відповідача виник вже після 1 січня 2011 року, тому управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області станом на 07.12.2011 не мало права стягувати на підставі виключених частин статті 106 Закону №1058 не сплачені суми страхових внесків на підставі норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а в цьому випадку повинні застосовуватися норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Таким чином, позивач не надав суду належних доказів в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 1735,80грн., як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для часткового задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачували судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 14, 15, 17, 106 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 17, 88, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1735,80 грн. задовольнити частково.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Управління пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 827,46грн.(вісімсот двадцять сім гривень 46 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено у повному обсязі 22 листопада 2012 року.
Суддя С.В. Борзаниця